Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 18, 55213, (05161) 4-26-20

2-а-860/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2011 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про захист соціальних прав шляхом визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України (далі-УПФ) в м. Первомайську про захист своїх прав шляхом визнання дій відповідача неправомірними, та зобов’язання його нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за період шести місяців позовної давності, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що є дитиною війни, якому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року призначено соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач не проводив нарахування та не виплачував протягом 2008-2010 років цю соціальну допомогу в повному розмірі, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» через зміни до статті 6 цього Закону, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Посилаючись на те, що після прийняття 22 травня 2008 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було змінено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач, не призначив та не виплачував в повному об’ємі йому зазначену соціальну допомогу у розмірі, передбаченому цим Законом, просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з’явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмове заперечення, в якому просив розгляд справи проводити без його участі через зайнятість в інших судових процесах.

Окрім цього в запереченні просив суд повністю відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1V від 18 листопада 2004 року (далі - Закон № 2195) передбачає лише 30 % підвищення до пенсії, але розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати дане підвищення, цим Законом не передбачено і до цього часу воно законодавчо не врегульовано. Передбачене статтею 28 Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року поняття мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення пенсії, призначеної за цим Законом і не може застосовуватися до інших нормативних актів, в тому числі і до Закону № 2195.

Також зазначав, що дітям війни виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, в тому числі з 1 січня 2009 року і до цього часу по 49.80 грн. щомісячно.

За відсутності законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії дітям війни та бюджетного фінансування цих виплат, які повинні здійснюватися згідно із Законом № 2195 тільки з коштів Державного бюджету, вважав що діяв правомірно і в задоволенні позову повинно бути відмолено.

Згідно відповідної ухвали судді розгляд справи був проведений в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Прийнятий 18 листопада 2004 року Верховною Радою України Закон № 2195, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач згідно свого паспорту народився 15 березня 1938 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року йому був 7 років і відповідно до статті 1 Закону № 2195 вона є дитиною війни. Він отримує пенсію за віком від УПФ в м. Первомайську.

Статтею 6 Закону України № 2195 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО % мінімальної пенсії за віком.

В той же час, УПФ в м. Первомайську не проводило нарахування даного підвищення в повному об’ємі в 2008-2010 роках, через те, що згідно статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-1V, прийнятого Верховною Радою України 28 грудня 2007 року, стаття 6 Закону № 2195 викладалась в такій редакції: «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі №10рп/2008, визнані неконституційними положення статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до статті 6 Закону №2195.

Рішення Конституційного Суду України у зазначеній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей вказаних законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не може бути оскаржене.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із рішення Конституційного Суду України УПФ в м. Первомайську з 22 травня 2008 року повинно було зробити перерахунок та виплачувати позивачу в повному об'ємі підвищення до пенсії згідно статті Закону №2195.

Посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання питання щодо механізму обчислення та виплати підвищення до пенсії, відповідно до Закону № 2195, суд вважає хибними, з таких підстав.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195 дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону України Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») від 9 липня 2003 року № 1058-1V. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на це суд не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону № 2195.

Тому вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому як дитині війни підвищення до пенсі в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах шестимісячного строку позовної давності, обґрунтованими.

Для захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним визнати дії УПФ в м. Первомайську Миколаївської області з приводу нарахування та виплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни не в повному розмірі протиправними та зобов'язати його здійснити нарахування та виплату цього підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши при цьому суми вже частини виплаченого підвищення.

Оскільки суд розглядає та вирішує спір на підставі законів та інших нормативних актів, які діяли в минулому або діють в даний час, і не може покладати зобов'язання про вчинення дій на майбутнє за відсутності достовірно відомого їх законодавчого регулювання, тому в задоволенні вимог про зобов'язання виплачувати в подальшому підвищення до пенсії дітям війни слід відмовити.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення необхідних доплат дітям війни суд відзначає насту пне.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2195 підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується ^ за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних ^ асигнувань для задоволення вимог позивачів є необгрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. Бездіяльність щодо забезпечення права позивачки на нарахування підвищення до пенсії дитині війни, передбаченого статтею 6 Закону № 2195 з підстав відсутності бюджетного фінансування є порушенням, яке створило для неї ситуацію непевності стосовно реалізації нею свого конституційного права.

Тому, доводи відповідача про відсутність законодавчого врегулювання про виділення з Державного бюджету України коштів для виплати дітям війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195 дітям війни повинно нараховуватися підвищення до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, а не соціальна допомога, до того ж суд не вправі перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який 4 покладено такі повноваження, в даному випадку - УПФ України в м. Первомайську.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Миколаївській області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Миколаївській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування», з врахуванням фактично виплачених сум цього підвищення за вказаний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через Первомайський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її оголошення.

Суддя: Р.В. Козаченко