Справа № 2-а-556/09
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. СІМФЕРОПОЛЯ АР КРИМ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2009р. м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
Головуючого - судді ОСІПОВА Ю.В.,
при секретарі – Юрченко Т.О.,
у відкритому судовому засіданні розглянув матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання дій протиправними, перерахунку та сплати пенсії,-
в с т а н о в и в:
25.05.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя про визнання дій протиправними, перерахунку та сплати пенсії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він має статус – «дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав з/сили 01.01.2006 року, йому відповідач повинен був сплачувати 30% надбавку до пенсії, яка, у відповідності зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» повинна дорівнювати розміру прожиткового мінімуму для недієздатних осіб. Однак, починаючи з 1.01.2006р. зазначена надбавка йому не правомірно відповідачем не сплачувалася.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився про день, місце і час слухання справи був своєчасно та належним чином повідомлений, та надав заяву про слухання справи за його відсутності.
Представник відповідача – Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя в судове засідання не з’явився, про день, місце і час слухання справи був своєчасно та належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, ніяких заперечень та заяв не надавав, тому суд, на підставі вимог ч.4 ст.128 КАС України, розглянув справу на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що матеріалів про права та взаємовідносини сторін достатньо і вважає адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
До такого висновку суд приходить з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та у відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус – «Дитина війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, в 2007 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Окрім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, статті 71, статей 98, 101,103,111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Закону України «Про державний бюджет України», інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21,22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам 1,2,3 статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 152 Конституції України, в свою чергу, передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
П.п.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 п.п.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2007-380,00 грн., з 01.10.2007 – 411,00 грн.
Положенням ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальна пенсія в розмірі 19,91 грн. встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.
В супереч вищезазначеного, Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, починаючи з 1.01.2006р. не перерахувало позивачу її щомісячну пенсію з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
У відповідності до ч.3 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, на підставі вказаного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача цілком мотивовані та обґрунтовані, оскільки зворотного відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій, і відповідно даний адміністративний позов підлягає задоволенню.
Що ж стосується вимог позивача, щодо поновлення йому пропущеного з поважних причин строку позовної давності передбаченого ст.ст.99,100 Кодексу адміністративного судочинства України, з тих підстав, що про порушення його прав він дізнався лише в листопаді 2008р., то останні суд до уваги не приймає і це питання в даному випадку не вирішує з тих підстав, що про застосування судом пропущених позивачем строків представник відповідача не заявляв.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст. 9-12,17,23,71,72,86,99,94,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 -- задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, пов’язані із невиконанням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» по підвищенню з 1.01.2006 року ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) пенсії на 30% -- протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим провести ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) перерахунок щомісячної пенсії з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1.01.2006 року та в подальшому виплачувати підвищену пенсію в порядку та розмірі, що передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського адміністративного апеляційного суду шляхом подання через Центральний районний суд м. Сімферополя заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий у справі:
С у д д я Ю.В.ОСІПОВ