справа № 2-а - 11908/08/0470
категорія статобліку - 2.19.5
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Калиті І.В.
за участі позивача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги «дітям війни» за 2006 - 2008 роки, та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
10 листопада 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська неправомірними, стягнення з відповідача на його користь недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за січень 2006 - січень 2008 р.р. в сумі 2733 грн. 30 коп., та зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Під час судового розгляду справи, позивачем уточнено свої позовні вимоги шляхом подання доповнень до адміністративного позову. За уточненим позовом, позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті йому державної щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком - протиправними, та зобов'язати відповідача нарахувати йому таку допомогу за період 2006 - 2008 р.р. в сумі 3890 грн. 60 коп., з яких 2732 грн. - за 2006 - 2007 р.р., та 1158 грн. 60 коп. - за 2008 р. (з урахуванням виплачених відповідачем сум допомоги).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1. має статус «дитини війни», тому має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, яка йому виплачується не в повному обсязі. Крім того, позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, якими було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що обмежили розмір соціальних виплат. Позивач просить поновити йому строк звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав на відповідні соціальні виплати, дізнався лише після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та висвітлення його в засобах масової інформації, зокрема, у «Віснику Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 р.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити у позові у повному обсязі, по-перше, з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду; по-друге, з тих підстав, що діючим законодавством не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно виходити при здійсненні розрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Вважає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до ч.3 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом, і не має відношення для розрахунку виплат, призначених згідно з Законом України «Про соціальний статус дітей війни».
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази та чинне законодавство, судом встановлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №152812/30, в якому проставлено відмітку «дитина війни», та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.
Правовий статус дітей війни визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Відповідно до статті 6 цього Закону, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У зв'язку з цим, у 2007 році ОСОБА_1. не отримував надбавок до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача ОСОБА_1. права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 р. - з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.
Проте, до суду із зазначеними позовними вимогами ОСОБА_1. звернувся лише 10 листопада 2008 р.
Досліджуючи питання про поновлення позивачу строку на звернення до суду з даним позовом, суд виходить з того, що про порушення права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни в розмірах, передбачених спеціальним законом, позивач дізнався після ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп від 09.07.2007 р. Згідно абзацу 2 пункту 6 резолютивної частини зазначеного рішення КСУ, рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України». Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_1., звернувшись до суду з даним позовом 10.11.2008 р., пропустив річний строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 09 липня по 09 листопада 2007 року.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення недоплачених сум за період з січня 2006 року по 09.07.2007 р., суд також не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який був чинний до винесення Рішення Конституційного Суду України, зокрема, до 09 липня 2007 року. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, тому на період часу до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску звернення до суду з позовними вимогами за 2006 рік, тому у задоволенні цієї частини вимог, враховуючи позицію представника відповідача про застосування ст. 100 КАС України, суд відмовляє з підстав пропуску строку позовної давності.
Щодо позовних вимог, заявлених за період 2008 р., суд доходить висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.
Пунктом 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначалось, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний рік.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп, положення п. 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача ОСОБА_1. у 2008 році права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 р. - з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.
При цьому, строк звернення до суду з позовними вимогами за 2008 рік, позивачем не пропущений.
З огляду на закріплений статтею 9 КАС України принцип законності при вирішення адміністративної справи, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно виходити при здійсненні розрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Також, суд не погоджується з позицією відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом, оскільки, у відповідності до ч.7 ст. 9 КАС України, в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними, суд, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених ОСОБА_1., та визнати неправомірною бездіяльність відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (а не дії, як зазначено у позовних вимогах), яка виразилася у невиконанні рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп та від 22.05.2008 р. № 10-рп, через ненаправлення відповідачем заяви про збільшення фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів, ненарахування і невиплату ОСОБА_1. як дитині війни, надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р., в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Проте, з огляду на позицію представника відповідача про застосування ст. 100 КАС України, суд задовольняє вимоги позивача лише в межах річного строку звернення до суду.
Враховуючи, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії як дитині війни, на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, суд не проводить розрахунок цих виплат.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1. про зобов'язання відповідача на майбутнє нараховувати позивачу державну соціальну допомогу як «дитині війни» у певному розмірі, суд зазначає наступне. Згідно ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, необхідною умовою для звернення до суду є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи на час звернення до суду з позовом. Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково .
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська після прийняття рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, яка виразилася у не направленні відповідної заяви про збільшення фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів, не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 як дитині війни, надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р., в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
В межах річного строку звернення до суду, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни, надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р. (в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, за період з 10 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. включно, з урахуванням сум, що вже ним отримані.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений 15.06.2009 року.
Суддя В.В.Чорна