Справа №1-360/2008
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
30 вересня 2008 р. м.Житомир.
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого: Іоннікова В.М.
При секретарі: Наральник Н.А.
З участю прокурора: Ярошук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2; єврея, громадянина України, не одруженого, працюючого в ПП «Голумбьовський» різноробочим, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, кімната №2, раніше судимого:
· 24 жовтня 1977 року Житомирським районним судом за ст. 121 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;
· 12 квітня 1978 року Богунським районним судом м.Житомира за ст. 118, 121,42, 43 КК України до 5 років позбавлення волі;
· 20 липня 1983 року Корольовським районним судом м.Житомира за ст. 121, 118 ч.2, 17 , 141 ч.2, 42 КК України до 9 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна;
· 18 жовтня 1993 року Богунським районним судом м.Житомира за ст. 140 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна, постановою Житомирського обласного суду від 16.11.1993 року вирок змінено, строк відбуття покарання знижено до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
· З травня 1997 року Корольовським районним судом м.Житомира за ст.ст. 17 ч.2, 81 ч.3, 44 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна;
· 24 листопада 1998 року Корольовським районним судом м.Житомира за ст.ст. 140 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна;
· З серпня 2004 року Ялтинським міським судом АР Крим за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, постановою Коростенського міського суду Житомирської області від 11.01.2008 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на 4 місяці 28 днів, - за ст. 140 ч.З ЮС України, -
ВСТАНОВИВ:
25 вересня 1996 року, близько 12 години ОСОБА_1А.Л., знаходився неподалік від будинку №48 по вулиці Котовського в м.Житомирі. В цей же день, час та місці у ОСОБА_1А.Л. раптово виник
2 злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення майна У мінської М.Ю., яке знаходилось в приміщенні квартири АДРЕСА_1.
Реалізуючі свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення індивідуального майна ОСОБА_1А.Л. підійшов до вікна вищевказаного будинку та впевнившись в тому, що його злочинні дії не будуть ніким помічені та викриті, тримаючи в руці ключ від навісного замка приложив його до штапика вікна і своєю правою рукою розбив віконне скло. Після чого, застосовуючи фізичну силу, тримаючись обома руками за віконну раму вікна, він підтягнувся та проник до приміщення квартири, звідки таємно, повторно викрав майно, яке належить громадянці ОСОБА_2: плед, вартістю 60 грн.;
чоловічу шапку з хутра норки, вартістю 170 грн.; шапку з хутра норки, вартістю 100 грн.;
золоте кільце з дорогоцінним каменем « Маркіз», вартістю 300 грн.; переносний телевізор, вартістю 40 грн.; жіночі спортивні штани, вартістю 15 грн.; жіночу кофту з ангори, вартістю 50 грн.; флакон лаку для волосся, вартістю 3 грн. 50 коп.; пляшку горілки ємкістю 0,5л , вартістю 2 грн. 50 коп.; спортивну сумку, яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє;
праску, яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє; кухонний пластиковий набір, який для потерпілої матеріальної цінності не представляє;
плитку шоколаду, яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє;
ланцюжок з металу, який для потерпілої матеріальної цінності не представляє, а всього на загальну суму 741 грн. Після чого, утримуючи викрадене при собі з місця скоєння злочину зник, чим потерпілій значної матеріальної шкоди на вищевказану суму.
В судовому засіданні підсудні ОСОБА_1А.Л. вину свою в пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та пояснив, що він 25 вересня 1996 року не проникав у квартиру, де проживала У мінська М.Ю. та не викрав її майно. На досудовому слідстві він дійсно написав явку з повинною в якій вказав, що вчинив даний злочин.
Суд критично оцінює дані покази підсудного. На досудовому слідстві підсудний ОСОБА_1А.Л. добровільно, перебуваючи на свободі при його допитах давав покази в яких вказував, що саме він 25 вересня 1996 року скоїв крадіжку з будинку потерпілої ОСОБА_2 при цьому підсудний ОСОБА_1А.Л. не писав прокурору скарги на незаконні дії працівників міліції.
3
Допитавши підсудного, потерпілу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1А.Л. доказана та підтверджується наступними доказами по справі:
· протоколом від 25 вересня 1996 року усної заяви про злочин від потерпілої ОСОБА_2 в якій вона вказала на викрадення її майна з будинку;
· протоколом від 25 вересня 1996 року огляду місця пригоди, яким було зафіксовано місце скоєння злочину, пошкодження в будинку та вилучено сліди пальців рук;
· показами потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що 25 вересня 1996 року невідомими особами з її будинку було викрадено її майно та золоті вироби. В 2008 році до неї додому прийшов ОСОБА_1А.Л. та пропонував уладнати питання з вчиненою ним крадіжкою її майна, при цьому він не відшкодував спричинену їй злочином шкоду;
· висновком №384 від 31 вересня 1996 року дактилоскопічної експертизи, згідно якого вилучені при огляді місця пригоди сліди пальців рук, залишені не потерпілою, а іншою особою;
· висновком №433 від 28 вересня 2000 року дактилоскопічної експертизи, згідно якого сліди пальців рук, вилучені при огляді місця пригоди, житла потерпілої ОСОБА_2, залишені ОСОБА_1А.Л.;
· протоколом від 8 квітня 2008 року явки з повинною від ОСОБА_1А.Л., який вказав, що він скоїв крадіжку майна ОСОБА_2
Скоєне ОСОБА_1А.Л. суд кваліфікує за ст.185 ч.3 КК України (в редакції закону 2001 p.), як умисні дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна, вчиненими повторно, поєднанні з проникненням в житло, що спричинило значну шкоду потерпілій.
При визначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_1А.Л. суд враховує, що обставин, які пом'якшують або обтяжують його відповідальність по справі не встановлено. Суд також враховує, що він раніше неодноразово судимий за скоєння умисних злочинів і знову скоїв умисний злочин, працює і характеризується за місцем роботи добре, а за місцем проживання характеризується негативно, вину свою не визнав, завдану потерпілій шкоду не відшкодував, а тому суд з урахуванням обставин справи та особи винного вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з підсудного 741 грн. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 України ( в редакції закону 2001р.) та призначити йому покарання за ст.185 ч.3 КК України - 3 роки позбавлення волі.
4 ОСОБА_2 запобіжного заходу для нього змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою. Взяти його під варту в залі судового засідання. Початок строку покарання з 30 вересня 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_1А.Л. на користь ОСОБА_2 741 грн. На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1А.Л. в той же строк з моменту отримання ним копії вироку суду.