Судове рішення #53719880

Справа № 1-400/11

Провадження по справі № 1/129/20/2013


ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Дєдова С.М.,

при секретарях – Колодійчук Л.В., Лантуху Я.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

з участю прокурора Романової Л.М.,

захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей (дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5; сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6), непрацюючого, несудимого, -

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, -

Встановив:

ОСОБА_4, працюючи згідно із наказом начальника ГУ МВС України у Вінницькій області від 01.06.2009 року № 93 о/с на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ладижинського міського відділу ГУ МВС України у Вінницькій області, тобто будучи службовою особою, яка здійснює функції представника влади, і в зв’язку із цим наділеним службовими повноваженнями:

- відповідно до ч.1, ч.2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) зобов’язаний виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом; для забезпечення громадського порядку зобов'язаний вживати заходів незалежно від свого підпорядкування; зобов’язаний поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань;

- відповідно до п.5 ч.1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) зобов’язаним припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;

- відповідно до п.5 ч.1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) наділений правом затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин; згідно із п.6 цієї статті наділений правом проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю; згідно із п.7 цієї статті наділений правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) наділений правом застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків;

- згідно із ст.ст. 260, 264 КУпАП, пунктами 2.13, 2.17 наказу МВС України від 22.02.2001 року № 185 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» наділений правом проводити з метою припинення адміністративних правопорушень особистий огляд громадян в присутності двох понятих тієї ж статі та правом складення в результаті проведення вказаного огляду відповідного протоколу або вчинення про це запису у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання;

здійснюючи владні повноваження працівника міліції, умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та службових повноважень, що супроводжувалось насильством щодо потерпілого, чим заподіяв істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_7 за таких обставин.

09.09.2009 року у період часу приблизно з 22 год. 30 хв. по 23 год. 30 хв. у м. Ладижин Вінницької обл. після прибуття ОСОБА_7 на пропозицію ст. лейтенанта міліції ОСОБА_8 до приміщення Ладижинського МВ ГУМВС України у Вінницькій області по вул. Петра Кравчика, 4 оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ладижинського МВ ГУ МВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції ОСОБА_4, усвідомлюючи, що його дії явно виходять за межі наданих йому відповідно до ст.5, ст. 12, ст. 13 Закону України «Про міліцію», ст. 260, ст. 264 КУпАП службових повноважень, у відсутність передбачених ст. 12, ст. 13 Закону України «Про міліцію» умов для застосування працівником міліції заходів фізичного впливу (безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції, активні дії із застосуванням сили правопорушника, пов’язані із скоєнням правопорушення і протидії законним вимогам міліції), під час виконання своїх службових обов’язків без будь-яких попереджень протиправно застосував заходи фізичного впливу до ОСОБА_7, а саме у приміщенні вестибулю першого поверху Ладижинського МВ ГУМВС України у Вінницькій області підійшов до ОСОБА_7 та умисно наніс останньому кілька ударів руками по голові та тулубу; відразу після чого ОСОБА_4, продовжуючи здійснювати свої владні повноваження працівника міліції, продовжив умисно вчиняти дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та службових повноважень, зокрема, незаконно доставив ОСОБА_7 для складання протоколу про адміністративне правопорушення до свого службового кабінету, розташованого на другому поверсі приміщення Ладижинського міськвідділу міліції, де оперуповноважений СБНОН ОСОБА_4, усвідомлюючи, що його дії явно виходять за межі наданих йому відповідно до ст.5, ст.10, ст.11, ст. 12, ст. 13 Закону України «Про міліцію», ст. 260, ст. 264 КУпАП, пунктів 2.13, 2.17 наказу МВС України від 22.02.2001 року № 185 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», у відсутність передбачених ст.260, ст.264 КУпАП приводів та підстав (припинення адміністративних правопорушень), з надуманого приводу,- начебто скоєння ОСОБА_7 09.09.2009 року о 22-00 год. на стадіоні загально-освітньої школи № 2 м. Ладижин по вул. Процишина адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП «Дрібне хуліганство», яке полягало у голосному викрикуванні ОСОБА_7 нецензурної лайки, порушенні ним громадського порядку та спокою громадян,- незаконно утримував ОСОБА_7 Т.М. у кабінеті та протиправно у відсутність двох понятих чоловічої статі, без складання відповідного протоколу провів особистий огляд ОСОБА_7 та належних йому речей, під час проведення якого ОСОБА_4 оглянув кишені одягу ОСОБА_7 і належний останньому рюкзак, потім з метою виявлення ознак вживання ОСОБА_7 наркотичних засобів шляхом ін'єкцій, оглянув його руки та пах, для чого шляхом словесних погроз примусив ОСОБА_7 роздягнутись та показати йому руки та пах. Не виявивши у ОСОБА_7 наркотичних засобів та слідів від їх вживання, отримавши відмову ОСОБА_7 підписувати щойно незаконно складений відносно нього ДІМ ОСОБА_9 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, ОСОБА_4, продовжуючи здійснювати свої владні повноваження працівника міліції, у відсутність передбачених ст. 12, ст. 13 Закону України «Про міліцію» умов для застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, з метою примусити потерпілого підписати зазначений протокол про адміністративне правопорушення, протиправно застосував заходи фізичного впливу до ОСОБА_7 та умисно наніс останньому удари руками по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження у виді синців в ділянках обличчя, лівої вушної раковини, дрібних забійних ран і крововиливів на слизовій верхньої і нижньої губи, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я потерпілого.

Внаслідок вказаних протиправних, умисних дій ОСОБА_4, які явно виходили за межі наданих йому прав та службових повноважень працівника міліції і супроводжувались насильством щодо потерпілого, завдана істотна шкода у вигляді порушення охоронюваних Конституцією України прав та свобод людини і громадянина ОСОБА_7 (ст. 28 право на повагу до гідності людини, ст. 29 право на свободу й особисту недоторканність, ст. 3 людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю), та істотна шкода у вигляді підриву авторитету та престижу державного озброєного органу виконавчої влади - міліції України, а також заподіяно потерпілому моральної шкоду.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вини у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України не визнав, категорично заперечив вчинення ним протиправних, умисних дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та службових повноважень працівника міліції і супроводжувались насильством щодо потерпілого ОСОБА_7, та завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам вказаного громадянина, і державним інтересам.

Заявлений ОСОБА_7 до нього цивільний позов про стягнення із нього- Якубенка О.М. на користь потерпілого завданих злочином 2 000 грн. майнової шкоди та 38 000 грн. моральної шкоди не визнавав, заперечив повністю, оскільки вважав позов безпідставним.

По суті пред’явленого йому обвинувачення та позову ОСОБА_4 пояснив, що він 09.09.2009 року у вечірній час у м. Ладижин Вінницької обл. на стадіоні біля школи № 2 та у приміщенні Ладижинського МВ ГУМВС України у Вінницькій області будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не спричиняв, жодних ударів не завдавав, своїх службових повноважень працівника міліції не перевищував та діяв в межах, визначених Законом України «Про міліцію» повноважень; дій, які б явно виходили за межі наданих йому прав та службових повноважень, що супроводжувалось насильством щодо потерпілого не вчиняв. Зокрема, 09.09.2009 року приблизно о 22-00 год. на стадіоні загально-освітньої школи № 2 м. Ладижин по вул. Процишина він разом із своїм колегою ст. лейтенантом міліції ОСОБА_8 побачили як ОСОБА_7 вчиняє хуліганські дії, - голосно викрикує нецензурні слова, порушує цим громадський порядок та спокій громадян, на їх зауваження він не реагував, тому для припинення хуліганських дій та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП «Дрібне хуліганство» він разом із ОСОБА_8 доставили ОСОБА_7 до Ладижинського МВ, разом з ним до відділу міліції також прийшов свідок адмінправопорушення ОСОБА_10, де стосовно ОСОБА_7 дільничним інспектором міліції ОСОБА_9 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, під час чого він-Якубенко запропонував показати ОСОБА_7 вени на руках з метою перевірки наявності слідів від вживання наркотичних засобів, на що ОСОБА_7 погодився та добровільно показав вени на руках. Він-Якубенко особистий огляд ОСОБА_7 не проводив, не перебуває і не перебував із потерпілим у неприязних стосунках, раніше з ним до цього випадку ніколи не спілкувався, жодних стосунків з потерпілим не мав; 09.09.2009 року у ОСОБА_7 видимих тілесних ушкоджень не бачив, і яким чином хто та коли йому їх спричинив йому невідомо. Також ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_7 своїми діями безпосередньої загрози життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції не створював, активних дій із застосуванням сили правопорушника, пов’язаних із скоєнням правопорушення і протидії законним вимогам міліції не вчиняв.

Незважаючи на заперечення вини, винуватість підсудного у скоєнні поставленого досудовим слідством йому за вину злочину повністю підтвердилася дослідженими в судових засідання такими доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те, що 09.09.2009 року приблизно з 22 год. 30 хв. по 23 год. 30 хв. у приміщенні Ладижинського міського відділу міліції, куди його було доставлено для перевірки наявності наркотичних засобів, ОСОБА_4, який на його думку перебував у стані алкогольного сп’яніння, не склавши жодного протоколу чи іншого документу, у відсутності понятих провів йому особистий огляд на предмет вживання ним наркотичних засобів, змусив роздягнутися до гола, перевірив його тіло на наявність слідів від проколів голкою. В ході проведення огляду ОСОБА_4 наніс йому велику кількість ударів руками по голові та тулубу, тягав його за волосся, погрожував йому арештом від семи до п’ятнадцяти діб; це все супроводжувалося образами та приниженням. За допомогою мобільного телефону він повідомив про своє затримання матір. Буквально через 15 хвилин після дзвінка до міліції прийшла його мати, яка забрала його з приміщення міськвідділу міліції і відвела до Ладижинського міського ТМО, де він був освідуваний лікарями і отримав медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що 09.09.2009 року приблизно о 23.15 год. їй зателефонував на мобільний телефон син і повідомив, що він знаходиться у відділі міліції, де його побили і його хочуть залишити до ранку, просив швидко прийти. Коли вона прийшла до відділу міліції, то застала біля чергової частини свого сина, який мав на обличчі сліди побоїв: ушкодження губи, носа, з якого видно було засохлу кров, вухо було «розквашене» і мало синьо-червоне забарвлення. Тут же її син розповів, що його побив працівник міліції, і примушував підписати протокол, у якому написано, що він порушував громадський порядок. Черговий по відділу сказав, що її сина ніхто не бив, а ушкодження він міг отримати й поза межами відділу міліції. Після цього вона забрала сина з міліції, і відразу повела на швидку допомогу до Ладижинського міського ТМО, де син був оглянутий черговими лікарями та отримав медичну допомогу. На слідуючий день вона разом з сином пішла до прокурора міста Ладижин, де написали заяву про притягнення винної особи до відповідальності. Коли виходили з приміщення прокуратури, то зустріли біля виходу ОСОБА_4, в якому син упізнав працівника міліції, який спричинив йому тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що 09.09.2009 року близько 22 годин у центрі міста Ладижин біля магазину «Техніка» він зустрів ОСОБА_7, з яким пройшов близько 1 кілометра в напрямку другої школи, де біля стадіону цієї школи їх наздогнали працівники міліції, серед яких був ОСОБА_13; він бачив як ці працівники міліції затримали ОСОБА_7 і повели в сторону центра міста; в той вечір, до затримання працівниками міліції, на обличчі ОСОБА_7 не було ніяких тілесних ушкоджень, на другий день він зустрів у місті ОСОБА_7 і побачив на його обличчі синці; ОСОБА_7 йому повідомив, що це його побили у відділі міліції.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суду показали, що вони, будучи на чергуванні на швидкій допомозі Ладижинського ТМО, 09.09.2009 року оглядали потерпілого ОСОБА_7, який прийшов з своєю мамою і повідомив, що його побили працівники міліції. Оглядом було встановлено забій лівої частини обличчя, вуха і губи, про що було зроблено запис в журнал амбулаторних звернень.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 суду показали, що 09.09.2009 року приблизно о 22 годині, вони бачили як працівники міліції вели потерпілого по центральній площі міста Ладижин до міського відділу міліції, при цьому потерпілий був у гарному гуморі, розмовляв з ними і на його обличчі не було будь - яких тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що 09.09.2009 року приблизно о 23 год. 30 хв. він зустрів потерпілого разом з його мамою неподалік міського відділу міліції, при цьому потерпілий мав на обличчі тілесні ушкодження, на його запитання повідомив, що його побили у відділі міліції, а зараз він йде до лікарні зняти побої.

Судово-медичний експерт ОСОБА_19 підтвердив складений ним висновок судово-медичної експертизи № 360 від 24.09.2009 року, роз’яснив, що зазначені у висновку легкі тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути у час та при обставинах, на які вказує потерпілий; а також тілесні ушкодження у виді дрібних забійних ран і крововиливів на слизовій верхньої і нижньої губи виникли відразу після їх спричинення, а тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках обличчя, лівої вушної раковини виникає відразу, однак набирає характерного забарвлення та явно проявляється через деякий проміжок часу, який може тривати кілька хвилин, півгодини, або годину.

З повідомлення Ладижинського міського Територіального медичного об’єднання (т.1 а.с. 18), із записів № 3849 і № 820 в журналі обліку амбулаторних хворих та травм невиробничого характеру відділення швидкої допомоги Ладижинського міського ТМО (т.1 а.с. 54-55, 56-57) видно, що потерпілий 09.09.2009 року о 23 годині 50 хвилин звернувся до відділення швидкої допомоги Ладижинського міського ТМО з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень працівниками міліції, при обстеженні у нього виявленні тілесні ушкодження у вигляді лівобічної параорбітальної гематоми, забою лівого вуха, забійної рани губи та носа.

З акту судово-медичного дослідження №345 від 16.09.2009 року (т.1 а.с. 16) і з висновку експерта № 360 від 24.09.2009 року (т.1 а.с. 108-109 ) видно, що у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках обличчя, лівої вушної раковини, дрібних забійних ран і крововиливів на слизовій верхньої і нижньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, і могли бути спричиненні 09.09.2009 року.

Факт перебування потерпілого у приміщенні Ладижинського МВ ГУ МВС України у Вінницькій області 09.09.2009 року у період з 22 до 23 год. підтверджується показами свідків ОСОБА_20, ОСОБА_9. ОСОБА_21, ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_7, відповідним записом у журналі доставлених (т.1 а.с. 25-26), протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (т.1 а.с.63), фотознімками, які були зроблені для бази даних АРМОР (т.1 а.с. 50, т. 2 а.с. 117); не заперечує цього факту і сам підсудний.

З висновку службового розслідування (т.1 а.с.75 -77) і з наказу начальника ГУМВС України у Вінницькій області (т.1 а.с.78) видно, що службовим розслідуванням було встановлено, що факт побиття ОСОБА_7 в приміщенні Ладижинського МВ ГУМВС України у Вінницькій області працівником міліції ОСОБА_4 мав місце; за спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ладижинського МВ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ.

З копії протесту прокурора міста Ладижин (т.1 а.с.61) і з копії постанови начальника Ладижинського МВ ГУМВС України (т.1 а.с.62) видно, що адміністративний протокол за ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_7 було складено не правомірно; він правопорушення не вчиняв, а працівники міліції, порушивши норми чинного законодавста, незаконно намагалися притягнути ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності.

З витягів долучених до матеріалів кримінальної справи копій положень, статей Закону України «Про міліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, наказу МВС України від 22.02.2001 року № 185 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», що розкривають характер повноважень службової особи, вбачаються, що ОСОБА_4, працюючи на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ладижинського міського відділу ГУ МВС України у Вінницькій області, тобто будучи службовою особою, яка здійснює функції представника влади був наділеним службовими повноваженнями:

- відповідно до ч.1, ч.2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) зобов’язаний виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом; для забезпечення громадського порядку зобов'язаний вживати заходів незалежно від свого підпорядкування; зобов’язаний поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань;

- відповідно до п.5 ч.1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) зобов’язаний припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;

- відповідно до п.5 ч.1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) наділений правом затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин; згідно із п.6 цієї статті наділений правом проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю; згідно із п.7 цієї статті наділений правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 09.09.2009 року) наділений правом застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків;

- згідно із ст.ст. 260, 264 КУпАП, пунктами 2.13, 2.17 наказу МВС України від 22.02.2001 року № 185 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» наділений правом проводити з метою припинення адміністративних правопорушень особистий огляд громадян в присутності двох понятих тієї ж статі та правом складення в результаті, проведення вказаного огляду відповідного протоколу або вчинення про це запису у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним інтересам і супроводжувалося насильством щодо потерпілого.

Суд приймає перераховані вище докази до уваги, так як вони зібрані з дотриманням норм закону, не суперечать один одному, послідовні і логічні між собою та відповідають обставинам справи.

Заперечення вини ОСОБА_4 суд розцінює як незаборонену законом позицію захисту власних інтересів, шляхом спроби уникнути покарання за скоєне, до уваги не бере, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами, які підтверджують вчинення ним тяжкого злочину.

ОСОБА_4 у судових засіданнях вказував, що він-Якубенко не перебуває і не перебував із потерпілим у неприязних стосунках, раніше з ним до цього випадку ніколи не спілкувався, жодних стосунків з потерпілим не мав, а ОСОБА_7 своїми діями безпосередньої загрози життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції не створював, активних дій із застосуванням сили правопорушника, пов’язаних із скоєнням правопорушення і протидії законним вимогам міліції не вчиняв, також про це говорив і сам потерпілий, з чого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_7 відсутні будь-які мотиви та підстави оговорювати ОСОБА_4, давати щодо нього неправдиві покази.

Потерпілий ОСОБА_7 як під час досудового так і судового слідства давав послідовні, незмінні, узгоджені між собою, а тому правдиві показання про вчинення протиправних дій відносно нього саме ОСОБА_4

ОСОБА_4 як під час досудового так і судового слідства давав різні за змістом покази, змінював їх, зокрема, у первісному власноручно виконаному ним поясненні від 10.09.2009 р. (т.1. а.с. 6) він вказав, що на стадіоні було 4-5 чоловік, які голосно кричали, а один з них виражався нецензурною лайкою; а у своєму власноручно виконаному поясненні від 14.09.2009 р. (т.1 а.с. 79-80) ОСОБА_4 вказує, що проходячи біля стадіону, йому на зустріч йшов ОСОБА_7, який мав ознаки алкогольного сп’яніння (хитку ходу, запах алкоголю) та із використанням нецензурної лексики запитав ОСОБА_4 «чи він ще ходить по Ладижині і не боїться»; у судових засіданнях ОСОБА_4 вказував, що ОСОБА_7 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП «Дрібне хуліганство», яке полягало у голосному викрикуванні ОСОБА_7 нецензурної лайки, порушенні ним громадського порядку та спокою громадян. Вказане свідчить про те, що покази , які давав підсудні у своє виправдання не відповідають дійсним встановленим і підтвердженим доказами обставинам справи, а тому суд розцінює їх як незаборонену законом позицію підсудного захисту власних інтересів шляхом домагання виправдання і до уваги не бере.

З аналізу приведених доказів видно, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 були спричиненні 09.09.2009 року в приміщенні Ладижинського МВ ГУ МВС України у Вінницькій області між з 22 год. 30 хв. по 23 год. 30 хв., і спричинив ці тілесні ушкодження потерпілому саме ОСОБА_4

Суд не приймає до уваги заперечень підсудного про те, що він діяв у межах закону і не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому, так як це спростовується вище приведеними доказами, оскільки посилання підсудного на те, що тілесні ушкодження потерпілий отримав ще до доставляння його у приміщення відділу міліції, а саме на стадіоні ЗОШ № 2 у м. Ладижині Вінницької області жодним із наданих суду доказів не підтверджено; це є припущенням підсудного, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Ці заперечення суд розцінює як намагання підсудного уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

При винесенні вироку суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_8 про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 не були спричиненні в приміщенні Ладижинського МВ ГУ МВС України у Вінницькій області, так як вони були колегами з підсудним і на даний час окремі з них також є працівниками Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області, а тому є зацікавленими особами на користь підсудного. ОСОБА_22, окрім того, не був присутній у той вечір в приміщенні міськвідділу міліції. Крім того, ніхто з вказаних осіб, будучи працівниками міліції, негайно та письмово не довів до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про міліцію» про застосування заходів фізичного впливу щодо ОСОБА_7, а також при завданні йому тілесних ушкоджень не забезпечили надання необхідної допомоги потерпілому в найкоротший строк. Також, оскільки адміністративного правопорушення, злочину ОСОБА_7 не скоював, то він утримувався у приміщенні Ладижинського МВ незаконно, а працівники міліції, які є свідками, у цій справі фактично своїми діями або бездіяльністю сприяли цьому.

Разом з тим, з фотознімків, які були зроблені для бази даних АРМОР (т.1 а.с. 50, т.2 а.с.117), вбачається, що на обличчі у ОСОБА_7 є тілесні ушкодження, що також спростовує покази як підсудного так і свідків захисту.

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_10, оскільки вони повністю спростовуються наведеними вище доказами, зокрема й тим, що ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, злочину не скоював.

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_13, який показав, що він бачив ОСОБА_7 біля стадіону школи № 2 і чув як останній висловлювався нецензурними словами, так як ці покази спростовуються показами свідка ОСОБА_12, який показав, що він думає, що це був ОСОБА_7, так як саму людину він не бачив, але зачіска була схожа на зачіску, яку носить ОСОБА_7

Суд не приймає до уваги запис в журналі про те, що тілесні ушкодження потерпілому були спричиненні біля стадіону школи № 2 , так як це спростовується показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які показали, що до затримання ОСОБА_7 працівниками міліції на його обличчі будь - яких тілесних ушкоджень не було. Цей запис суд розцінює як помилку працівника швидкої допомоги, вчинену через неуважність.

Крім того, за результатами виконаного слідчого доручення (т.2 а.с.а.с. 180-204) прокуратурою не встановлено та не виявлено будь-якої зацікавленості у свідків обвинувачення ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_12 давати неправдиві свідчення, покази у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 365 КК України.

Таким чином, суд вважає, що винна підсудного у вчиненні ним злочину повністю доведена у судовому засіданні.

Обираючи покарання ОСОБА_4, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети, кари, виправлення та запобігання скоєнню нових злочинів, заснованої на засадах виваженості та справедливості (ст. 372 КПК України).

При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, передбачені ст. 66 КК України та інші пом’якшуючі покарання обставини, а також характер скоєного ним.

Оскільки скоєний ОСОБА_4 з використанням свого службового становища злочин є тяжким стосовно ст. 12 КК України, то покарання за нього має бути позбавлення волі із застосуванням додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах України та позбавлення його відповідно до ст. 54, ст. 77 КК України спеціального звання - старший лейтенант міліції.

При цьому суд застосовує санкцію ч. 2 ст. 365 КК України в редакції, яка діяла станом на 09.09.2009 року, оскільки й злочин підсудним скоєно в цей час (ч.2 ст.5 КК України), тому й з цих підстав додаткове покарання у виді штрафу не застосовується, так як зміни, внесені до ст. 365 КК України Законом України № 1508-VI (1508-17) від 11.06.2009 р., набули чинності 01.01.2011 року.

Але відсутність обтяжуючих покарання обставин, відсутність судимості у ОСОБА_4, виключно позитивні характеристики, його молодий вік, наявність у нього сім’ї, двох малолітніх дітей на утриманні як соціальних чинників стримуючого характеру і бездоганна поведінка з часу скоєння злочину і дотепер свідчать про те, що реальне відбування ним основного виду покарання у виді позбавлення волі для його виправлення й запобігання скоєнню ним нових злочинів є надмірним, оскільки порушить засади виваженості та справедливості, які включають наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами засудженого, - а це неприпустимо.

За таких обставин ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного основного покарання (позбавлення волі) з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вони переконливо свідчать про можливість виправлення його без відбування покарання протягом встановленого цим вироком іспитового строку з покладенням встановлених ст. 76 КК України обов’язків.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Потерпілий ОСОБА_7 заявлений ним до підсудного ОСОБА_4 позов підтримав повністю, просив стягнути із ОСОБА_4 на його-Москаленка Т.М. користь 2 000 грн. майнової шкоди та 38 000 гривень моральної шкоди.

В зв’язку із спричиненими йому ОСОБА_4 легкими тілесними ушкодженнями він був змушений лікуватись та купувати ліки, витративши на лікування загалом 1400 грн., а також у зв’язку із цим не мав змоги працювати, близько двох тижнів не ходив на роботу та внаслідок цього втратив 600 грн. заробітку. При цьому ОСОБА_7 не надав суду будь-яких належних та допустимих в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів, якими б доводились обставини придбання ним ліків та втрати заробітку, якими обґрунтовується позов потерпілого.

Оскільки ОСОБА_7 не було доведено обставин придбання ним ліків, витрат на лікування та втрати заробітку, то у задоволенні його позовних вимог про відшкодування 2000 грн. майнової шкоди необхідно на підставі ст.ст. 59, 60 ЦПК України відмовити через їх недоведеність, так як вони не підтверджені певними засобами доказування, які не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч.2 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань та інших обставин, які мають істотне значення з врахуванням вимог розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню і непов’язана з розміром цього відшкодування.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок винних, протиправних дій підсудного ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно душевних страждань, які виразились у фізичному болю та стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пережитого стресу, страху за своє життя і здоров’я, приниженню честі та гідності потерпілого, а також суд враховує межі заявлених вимог, засад розумності і справедливості, необхідності забезпечення належної компенсації моральних втрат потерпілого.

За таких обставин розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому ОСОБА_7 суд визначає в сумі 8 000 грн.

Керуючись ст.ст. 323 – 335 КПК України (в редакції 1960 р.), -

Присудив:

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавлення права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах України строком на два роки та позбавити його відповідно до ст. 54, ст. 77 КК України спеціального звання - старший лейтенант міліції.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 365 КК України основного покарання (чотирьох років позбавлення волі) звільнити з випробуванням, якщо в період іспитового строку два роки він не скоїть нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписка про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування завданих злочином майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 8 000 (вісім тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом п’ятнадцяти діб через Гайсинський районний суд.


Суддя:




  • Номер: 11/778/6/18
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 1-400/11
  • Суд: Апеляційний суд Запорізької області
  • Суддя: Дєдов С.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.05.2016
  • Дата етапу: 19.12.2017
  • Номер: 11/807/6/19
  • Опис:
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 1-400/11
  • Суд: Запорізький апеляційний суд
  • Суддя: Дєдов С.М.
  • Результати справи: Винесено ухвалу про зміну вироку
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.10.2018
  • Дата етапу: 24.06.2019
  • Номер:
  • Опис: 186
  • Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
  • Номер справи: 1-400/11
  • Суд: Суворовський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Дєдов С.М.
  • Результати справи: розглянуто з постановленням вироку
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.01.2011
  • Дата етапу: 21.02.2011
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація