№2-а-2944/09

       П О С Т А Н О В А

                                                                     іменем України

10 липня 2009 року                                           м. Зміїв

            Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

    розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,  

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування й виплати на її користь невиплаченої їй, як дитині війни, щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону Украни «Про соцiальний захист дiтей   війни», є дитиною вiйни. Згiдно зi статтею 6 зазначеного Закону з 1 сiчня 2006 року їй повинна виплачуватись щомiсячна соціальна допомога у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за вiком.

Вiдповiдно до п. 2.1 Постанови правлiння Пенсiйного фонду України «Про затвердження Положення про управлiння Пенсiйного фонду України в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, Положення про управлiння Пенсiйного фонду Украни в районах, мiстах i районах у мiстах» вiд 30 квiтня 2002 року №8-2, основним завданням органiв Пенсiйного фонду Украни є забезпечення своєчасного i в повному обсязi фiнансування та виплати пенсiй, допомоги на поховання та iнших виплат, якi згiдно iз законодавством здiйснюються за рахунок коштiв Фонду та iнших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, виплата пiдвищення до пенсiї повинна здiйснюватись вiдповiдачем.

З 1 сiчня 2009 року нею було надiслано заяву до вiдповiдача про надання фактичної iнформацiї, щодо нарахування та виплат соцiальної допомоги, а саме надбавки до пенсiї за перiод з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року, відповідно до Закону України «Про соцiальний захист дiтей війни».

З листа вiдповiдача вiд 26.05.2009 року їй стало вiдомо, що згiдно зi статтею 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, щомiсячна соцiальна допомога у
розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за вiком в повному обсязi їй не виплачувалась. Нарахування та виплати щомiсячної надбавки до пенсiї здiйснювались вiдповiдачем всупереч дiючому законодавству України. Таким чином, їй, лише з листа, стало вiдомо про порушення її прав з боку вiдповiдача.

Ст. ст. 77, 110 Закону України вiд 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рiк» зупинена дiя ст. 6 Закону Украни «Про соцiальний захист дiтей війни».

Положення ст. 22 Конституцiї України передбачають заборону звуження змiсту та обсягу iснуючих прав i свобод при прийняттi нових законiв або внесеннi змiн до чинних законiв.

Зупиненням Законом Украни «Про Державний бюджет України на 2006 рiк» дії ст. 6 Закону Украни «Про соцiальний захист дiтей війни» на 2006 рiк, грубо порушено положення Основного Закону України. Вона вважає, що вiдповiдач був зобов’язаний здiйснити нарахування державної соцiальної допомоги в розмiрi 30% за 2006 рiк, вiдповiдно до ст. 22 Конституцiї Украни, де вказано, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов’язанi дiяти на пiдставi і в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

П. 12 ст. 71 Закону Украни вiд 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рiк» зупинена дiя статтi 6 Закону Украни «Про соцiальний захист дiтей вiйни».

Рішенням Конституцiйного Суду Украни №6-рп/2007 вiд 9 липня 2007 року по справi №1-29/2007,відповідно до вимог статей 147, 150, 152 Конституцiї України та статей 45, 51, 61, 63, 65 Закону Украни «Про Конституцiйний Суд Украни», визнано такими, що не вiдповiдають Конституцiї України i є неконституцiйними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рiк» пункт 12 статтi 71, яким зупинено дiю статтi 6 Закону України  «Про соцiальний захист дiтей вiйни».

Рiшення Конституцiйного Суду є обов’язковим до виконання на територiї України, остаточним i не може бути оскаржене. Вiдповiдно до частини 2 статтi 3 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни» державнi соцiальнi гарантiї дiтям вiйни, встановленi цим законом, не можуть бути обмеженi або скасованi iншими нормативно-правовими актами. Згiдно частини 2 статтi 19 та частини 3 статтi 22 Конституцi України органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов’язанi дiяти на пiдставi і в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України. При прийняттi законiв або внесеннi змiн до чинних законiв не допускається звуження змiсту та обсяг iснуючих прав i свобод.

Пунктом 41 другого роздiлу Закону України «Про Державний бюджет України на
2008 рік» статтю 6  Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни» викладено в новiй редакцiї, а саме: дiтям вiйни до пенсiї або щомiсячного довiчного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замiстъ пенсiї, виплачується пiдвищення у розмiрi надбавки, встановлено для учасникiв вiйни.

Рiшенням Конституцiйного суду України №10-рп вiд 22.05.2008 року положення ст. 67  роздiлу 1 пунктiв 2-4, 6-8, 10-18, пiдпункту 7 пункту 19, пунктiв 20-22, 24-34, пiдпунктiв 1-6, 8-12, пункту 35, пунктiв 36-100 роздiлу 2 «Внесення змiн до деяких законоданчих актiв  України» визнанi такими, що не вiдповiдають Конституцiї України.

Згiдно п. 8 постанови Кабiнету Мiнiстрiв України №5З0 вiд 28.05.2008 року «Деякi питання захисту окремих категорiй громадян» дiтям вiйни до пенсiї або щорiчного довiчного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замiсть пенсiї, пiдвищення проводиться у таких розмiрах: з 22 травня 48 грн. 10 коп., з 1 липня 48 грн. 20 коп., та з 1 жовтня 49 грн. 80 коп.

З огляду на загальнi засади прiоритетностi законiв над пiдзаконними нормативними актами, а також враховуючи Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституцiї України при здiйсненнi правосуддя» вiд 01.11.1996 року, в якiй зазначено, що оскiльки Конституцiя має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розглядi конкретних справ мають оцiнювати змiст будь-якого закону чи iншого нормативного акту з точки зору його вiдповiдностi Конституцiї, а також чинному законодавству, але не суперечити їй.

Таким чином, положения п. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рiк»   втратило чиннiсть 22 травня 2008 року.

Зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соцiальної допомоги в розмiрi, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни» є протиправною i такою, що суперечить Конституцiї та законам України.

Попри те, що Конституцiя України, як закон прямої дiї, має вищу юридичну силу, а Рiшення Конституцiйного Суду є обов’язковими до виконання на територiї України, остаточним i не може бути оскаржено, вiдповiдач, як орган владних повноважень, не здiйснив виплату належної їй допомоги в розмiрi, передбаченому ст. 6 Закону та гарантованої Конституцією України за перiод з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року, чим грубо порушив її права.

Вважала таку бездiяльнiсть вiдповiдача незаконною, оскiльки вiдповiдно до частини 2 статтi 19 Конституцiї України, органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов’язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Розмiр соцiальної допомоги вiдповiдно до статтi 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей війни» становить 30% мiнiмальної пенсiї за вiком. Мiнiмальна пенсiя за вiком вiдповiдно до статтi 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування» встановлюється у розмiрi прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.

Згiдно iз Законом України «Про державний бюджет на 2006 рiк»,  прожитковий мiнiмум для осiб, якi втратили працездатнiсть, становить: з 1 сiчня - 350 гривень, з 1 квiтня - 359, гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Згiдно iз Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рiк» прожитковий мiнiмум для осiб, якi втратили працездатнiсть, становить: з 1 сiчня - 380 гривень, з 1 квiтня - 406, гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Згiдно iз Законом України «Про державний бюджет на 2008 рiк», прожитковий мiнiмум для осiб, якi втратили працездатнiсть становить: з 1 сiчня -  470 гривень, з 1 квiтня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривнi, з 1 жовтня - 498 гривень.

Вiдповiдно до статтi 99, 100 КАС України для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлюється рiчний строк, який обчислюється з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв. ЇЇ законнi права було обмежено шляхом прийнятгя окремих неконституцiйних положень нормативно-правових актiв вищої сили, Законiв України. Крiм того, про належнi їй, як дитинi війни, виплати її повiдомлено не було, тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише після отримання листа вiдповiдача.

Позивачка ОСОБА_1 подала заяву, в якій наполягала на задоволенні позову, просила розглянути справу за її відсутністю у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в. о. начальника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі ОСОБА_2 надала заперечення проти позовної заяви, в яких зазначила, що позовна заява не може бути задоволена з наступних підстав.

Соціальне забезпечення громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV. Стаття 6 цього Закону встановлює, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. №3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 р. № 3367-ІV внесено зміни в статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 р., а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року.

Згідно п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-V дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій для дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. №1261. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-ІV, далі по тексту – Закон № 1058) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 статті 4 Закону №1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.

Частина 2 статті 72 Закону №1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5 Закону №1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечать Закону №1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Частина 3 статті 28 цього ж Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому норми частини 1 статті 73 Закону №1058 дають вичерпний перелік видів виплат, на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду України, а саме на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;  фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.

Одночасно норми частини 2 статті 73 Закону №1058 забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.

Листом від 31 серпня 2007 р. № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений в статті 28 Закону №1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Такі зміни до статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.

З 22 травня 2008 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 р. де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п. 8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 р. – 48,10 грн., з 1 липня 2008 р. – 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 р. – 49,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 51 КАС України вважає, що управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області діяло згідно чинного законодавства, не порушувало норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Просила відмовити в позові повністю, справу просила розглянути за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі в порядку письмового провадження.

    У відповідністю з ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

    Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд дійшов висновку про необхідність розглянути справу за відсутністю сторін у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

    Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням №667450, виданим 15.10.2004 року управлінням Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області, з відповідною відміткою (а. с. 5).

    З довідки, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі, вбачається, що протягом 2007 року ОСОБА_1 не нараховувалися та не виплачувалися суми щомісячного підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Протягом 2008 року здійснювалися наступні виплати: протягом січня-березня по 47 грн.; протягом квітня-червня по 48 грн. 10 коп.; протягом липня-вересня по 48 грн. 20 коп.; протягом жовтня-грудня по 49 грн. 80 коп. (а. с. 13).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, протягом 2006 року у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет України  на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо нарахування позивачці доплати до пенсії за 2007-2008 роки та 3 місяці 2009 року, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З 1 січня 2008 року позивачці нараховувалося та виплачувалося зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується зазначеною вище довідкою.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України суд вважає, що з 22.05.2008 року УПФУ в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, УПФУ в Зміївському районі Харківської області з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, с 01.01.2008 року по 21.05.2008 року у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 22.05.200 року позивачці належало сплачувати зазначену доплату.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» позивачці підлягають нарахуванню в 2007 році наступні суми: липень, серпень, вересень по 123 грн. 02 коп. ((4,06+406)х30%); жовтень, листопад, грудень по 124 грн. 53 коп. ((4,11+411)х30%), а всього 742 грн. 65 коп.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» позивачці підлягають нарахуванню в 2008 році наступні суми: травень, червень по 144 грн. 30 коп. (481х30%), липень, серпень, вересень по 144 грн. 60 коп. (482х30%); жовтень, листопад, грудень по 149 грн. 40 коп. (498х30%), а всього 1170 грн. 60 коп.

Безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Зміївському районі Харківської області, по не виконанню з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За змістом ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

За таких обставин, оскільки судом визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання з 9 липня 2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, тобто позивачка не отримувала належні їй суми пенсії з вини відповідача, то строк позовної давності в даному випадку застосуванню не підлягає.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6-14, 71, 99, 159-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо невиконання з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення права ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: