ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2010 Справа № 11/123-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1- уповн. предст., дов. від 01.01.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2- уповн. предст., дов. від 03.09.2010р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Херсон

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", м. Київ

про розірвання кредитного договору

Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 07.09.2010р., якою до розгляду у справі приймався зустрічний позов, розгляд справи відкладався.

Провадження у справі порушено за позовом про стягнення боргу, пені у відносинах за кредитним договором № 014/3728/95/05919 від 31.10.2007р.

Позивач двічі зменшував розмір позовних вимог за рахунок приведення розрахунку пені спочатку до вимог ч.6 ст.232 ГК України (щодо обмеження нарахування пені шестимісячним строком), потім до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України).

В редакції останньої заяви "про уточнення вимог", якою зменшено розмір позовних вимог та змінено предмет вимог щодо стягнення боргу - зі стягнення гривень на стягнення доларів США (заява № 6.2.0.20.0-06/800 від 14.09.2010р.) позивач просить стягнути з відповідача 84871,06 доларів США (72495,91 доларів США щодо повернення власне кредиту та 12375,15 доларів США в якості відсотків за користування кредитом) та 9238,14грн. пені за період прострочки зобов'язань з повернення кредиту з 12.02.2010р. по 11.08.2010р. і 8574,08грн. пені за цей же період прострочки виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом (всього 17812,22грн. пені).

Сума в 84871,06 доларів США за викладенням позову зазначена як еквівалент 669632,66грн. Ціною позову, що розглядається є 687444,88грн. (669632,66грн. + 17812,22грн.).

Відповідач визнав позов у частині вимог про стягнення 84871,06 доларів США, просить звільнити від стягнення пені в сумі 17812,22грн., посилаючись на ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, стверджуючи, що обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Цими обставинами є фінансова криза, прийняття антикризових законів, девальвація національної грошової одиниці та в наслідку - значне погіршення матеріального становища позичальника, який отримував кредит в іноземній валюті. Відповідач також посилається на несправедливість несення лише ним у спірних відносинах валютних ризиків двосторонньої угоди, стверджує, що встановлюється істотний дисбаланс договірних прав на шкоду позичальнику кредиту, який може бути частково врівноважений звільненням відповідача від сплати неустойки.

В підставу вимоги за зустрічним позовом про розірвання кредитного договору ФОП ОСОБА_3 покладено наступні обґрунтування.

Отримані позичальником за кредитним договором кошти мали споживчу цінність у відповідності з валютним курсом Національного банку України 100дол. США = 505грн. Однак восени 2008р. курс національної валюти по відношенню до долара США значно змінився в бік збільшення. Різке підвищення курсу долара до національної валюти, в якій позичальник планувала отримувати дохід від підприємницької діяльності - виготовлення продуктів харчової промисловості (напівфабрикатів), - із незалежних від неї підстав, які можна вважати форс-мажорними, призвело до неможливості реалізації в повному обсязі запланованого бізнес-плану і, як наслідок, - неможливості в повному обсязі виконувати умови кредитного договору в редакції від 31.10.2007р. в частині сплати чергових платежів по кредиту.

Позичальниця просила банк про відстрочку погашення кредиту або збільшення строку погашення кредиту зі зменшенням розміру щомісячного платежу, але банк, пропонуючи у відповідь нові умови кредитувань зажадав додаткового забезпечення у вигляді житлової нерухомості, чим фактично відмовив у реструктуризації договірних зобов'язань.

Серед підстав вимог за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_3 посилається також на істотну зміну обставин, про яку зазначено у клопотанні про звільнення від сплати пені.

Реальна необхідність ініціювання розірвання кредитного договору у позичальника виникає у зв'язку з використанням банком права на дострокове повернення всієї суми кредиту, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України.

Різке підвищення курсу іноземної валюти є істотною зміною обставин валютного кредитного договору, оскільки:

- в момент укладання договору позичальник виходив з того, що зміна співвідношення національної валюти з іноземною валютою не настане, а якщо б останній міг передбачити таку зміну, то він би не став укладати договір на таких умовах і в іноземній валюті, а уклав би його в національній валюті або взагалі не укладав би;

- причини падіння курсу національної валюти не можуть бути усунені позичальником при всій його дбайливості і обачності, оскільки ці причини не залежать від волі позичальника, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку;

- подальше виконання договору в умовах падіння курсу національної валюти по відношенню до іноземної валюти кредиту призведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при укладанні договору.

Продовження строку дії кредитного договору після задоволення вимоги банку по достроковому стягненню з позичальника кредиту всієї суми заборгованості, всупереч принципу добросовісності буде несправедливою умовою договору, приведе до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін на шкоду споживача фінансових послуг банку.

ПАТ "Ерсте Банк" зустрічний позов не визнало, навело письмові заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.

Основною засадою господарського права є виникнення договірних відносин певного змісту виключно за власним розсудом суб'єктів господарювання. Сторонами узгоджено прийнятні їм умови кредитування, позичальник отримала 79900 доларів США кредиту, проте з грудня 2009р. систематично порушує обов'язки щодо повернення частин кредиту та щодо сплати відсотків за кредитом.

Чинним і на час укладення договору, і на час заявлення позову законодавством не передбачено стабільного курсу гривні до долара США, цей курс за Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів (затверджено Постановою правління НБ України № 496 від 12.11.2003р.) встановлюється щоденно.

При укладенні нього договору в іноземній валюті (доларах США) та, беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все позивач за зустрічним позовом, оскільки вона несе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків), повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.          

Умова пункту 1 ч.2 ст. 652 ЦК України за зустрічним позовом є відсутньою, оскільки ФОП ОСОБА_3 знала про такі обставини (навіть за досвідом попередніх років, зокрема, суттєва зміна курсу гривні по відношенню до долара США у 1999 та 2000 роках) і могла прийняти їх до уваги у момент укладання договору, проте ОСОБА_3 легковажно проігнорувала їх, оскільки розмір відсоткової ставки по валютних кредитах був меншим за кредитами, виданими у національній валюті України.

Позичальницею не було проявлено належної турботливості щодо виконання умов договору. Фінансовий стан позичальниці не дозволяє провести реструктуризацію заборгованості, оскільки її доходи не дозволяють на сьогоднішній день навіть обслуговувати відсотки по кредитному договору. Проте, коли банком було запропоновано оформити додаткове забезпечення (що дозволить збільшити клас позичальниці та провести реструктуризацію), ОСОБА_3 відмовилася.

У такій ситуації ФОП ОСОБА_3 звертається до суду з зустрічним позовом про розірвання кредитного договору не тому, що не може запобігти негативним наслідкам свого нинішнього фінансового стану, а тому, що розірвання договору, на її думку, позбавляє її від багатьох зобов'язань перед банком, зокрема зобов'язання щодо погашення відсотків.

Системне тлумачення законодавства України свідчить про те, що законодавець покладає валютні ризики саме на позичальників.

Банк - це фінансова установа, яка не тільки видає кредити, банк є ланкою платіжної системи держави, він несе відповідальність перед акціонерами та вкладниками. Тому діяльність банків дуже ретельно регламентується цілою низкою законів та підзаконних актів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" від 23.06.2009р. передбачені можливі види реструктуризації заборгованості за кредитними договорами, які можуть бути запропоновані банками своїм клієнтам; проте жодним нормативно-правовим документом не передбачено можливість приймати погашення валютного кредиту та відсотків за ним по курсу, що діяв на момент укладання кредитного договору.

В частині зниження платоспроможності ФОП ОСОБА_3 слід зазначити, що за чинним законодавством підприємництвом є безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

С у д в с т а н о в и в:

Визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов. Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У справі № 11/123-10 суд не встановив, щоб визнання позову відповідачем в частині вимог про стягнення 84871,06 доларів США в якості зобов'язань за кредитним договором від 31.10.2007р. № 014/3728/95/05919 суперечило законодавству або порушувало права, охоронювані інтереси інших осіб.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 дійсно отримала у ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є позивач, в якості кредиту за названим кредитним договором 79900 доларів США зі строком погашення частинами до 30.10.2014р. та сплатою 13,5% річних.

Станом на час заявлення позову позичальник заборгував банку 14375,26 доларів США щодо повернення власне кредиту та 12375,15 доларів США зі сплати відсотків за користування кредитом у період з березня 2009р. по червень 2010р., що дає підстави оцінювати як матеріально обґрунтований позов про дострокове повернення всієї суми кредиту на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків. Ця норма застосовується і до відносин за кредитним договором згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України.

Підставою для задоволення позову щодо стягнення 84871,06 доларів США є ч.5 ст.78 ГПК України. Зміст судового рішення про задоволення цього визнаного позову відповідає рекомендаціям Верховного Суду України в п.24 Постанови № 2 від 12.06.2009р. щодо застосування процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції.

Позов про стягнення пені судом оцінюється як обґрунтований на підставі п.10.2 кредитного договору ст.549-551 ЦК України, ст.232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За статтями 549-551 ЦК України наведено визначення поняття, предмету, підстав неустойки.

Пунктом 10.2 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено обмеження за розміром відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - така відповідальність обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено обмеження нарахування штрафних санкцій за строком - неустойка може нараховуватися протягом 6 місяців після дня, коли зобов'язання мало бути виконано, надалі нарахування штрафних санкцій припиняється.

Наведені позивачем розрахунки пені в сумі 9238,14грн. у зв'язку з прострочкою повернення частин кредиту з 12.02.2010р. по 11.08.2010р. та в сумі 8574,08грн. у зв'язку з прострочкою оплати відсотків за користування кредитом у цей же період перевірені судом.

На підставі викладених норм позов про стягнення 17812,22грн. пені (9238,14грн. + 8574,08грн.) підлягає задоволенню.

За ст.83 ГПК України до повноважень суду віднесено зменшення у виняткових випадках розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому має бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

По-перше, до повноважень суду віднесено лише зменшення розміру неустойки при певних обставинах, а не звільнення від неї у повному обсязі.

По-друге, даних про збитки у спірних відносинах відповідач суду не навів.

По-третє, кваліфікувати оцінювані обставини як винятковий випадок, вважати наявними ті інтереси боржника, що маються на увазі у значенні ст. 233 ГК України, інші обставини, які мають істотне значення, суд за наведеними обґрунтуваннями відповідача підстав не має, таких підстав не вбачає. Наявності таких інтересів, обставин заявник не довів, доказів наявності таких інтересів, обставин не навів, не довів, а обов'язок такого доведення згідно зі ст. 33 ГПК України покладено на заявника.

Зустрічний позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Як вже зазначено судом, 31.10.2007р. ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ерсте Банк" (про правонаступництво зазначено в п.1.3 статуту ПАТ "Ерсте Банк", копія якого на а.с.27) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/3728/95/05919. Предметом договору за його розділом № 1 визначено надання банком підприємцю кредиту в сумі 79900 доларів США зі сплатою 13,5% річних зі строком користування кредитними коштами до 30.10.2014р. та зобов'язанням повертати кредит частинами щомісячно, починаючи з грудня 2007р. по листопад 2014р. за узгодженим графіком.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторонами вчинювалось листування у позасудовому порядку лише стосовно можливої зміни договору (копії листів сторін на а.с.64, 65), але стосовно розірвання договору інших пропозицій підприємця до банку, ніж викладені у зустрічній позовній заяві, що розглядається судом, не було. А виходячи зі змісту ст.652 ЦК України до числа підстав розірвання договору у судовому порядку віднесено недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору станом до заявлення позову.

За змістом віднесеного ФОП ОСОБА_3 до підстав вимог Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з огляду на суспільні інтереси у спірних і подібних відносинах ситуація може врегульовуватися не в площині розірвання договору, а в площині зміни договору.

Тут суд зауважує, що насправді у відповідь на заяву підприємця про зміну договору від 08.04.2010р. (копія на а.с.64) банк відповів згодою на зміну договору (копія листа від 07.05.2010р. на а.с.65), запропонувавши підприємцю звернутися особисто для викладення умов зміни договору. Відмови у зміні договору лист банку не містить. Підприємець не навів даних про продовження процедури узгодження змін до кредитного договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ФОП ОСОБА_3 за зустрічним позовом не вказала жодного доказу на обґрунтування тези про наявність підстав для розірвання договору, маючи на увазі як загальновідомі дані про зміну курсу гривні України до долара США у певний час та про світову фінансову кризу. Однак при цьому даних (доказів) наявності певного впливу цих загальновідомих чинників на спірні відносини, на стан суб'єктів відносин ФОП ОСОБА_3 з огляду на ст.33 ГПК України не навела та не довела.

Твердження позичальника про те, що в момент укладення договору його учасники виходили з того, що названі зміни (зараз загальновідомі факти) не настануть, є непереконливим, оскільки можливість таких змін охоплюється змістом поняття власного ризику в підприємництві.

При відмові в зустрічному позові судом також прийнято до уваги, що до підстав вимог за заявленим 06.09.2010р. зустрічним позовом про розірвання договору віднесено обставини, що мали місце майже 2 роки потому - восени 2008р., до 06.09.2010р. ці обставини підприємцем не заявлялися, не оцінювалися, не вважалися настільки істотними, що у зв'язку з ними слід розривати договір.

Судові витрати за первісним та зустрічним позовами відносяться на ФОП ОСОБА_3

Оскільки, як зазначено в описовій частині цього судового рішення, ціною позову, що розглядається судом, є сума - еквівалент 687444,88грн., відповідач має відшкодувати позивачу 6874,45грн. держмита з числа сплаченого останнім за платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 12.08.2010р. в сумі 7242,57грн.

Підстав для віднесення на відповідача решти держмита з цієї сплаченої суми в 7242,57грн. (7242,57 - 6874,45 = 368,12грн.) нема. Як не передбачено чинним законодавством і підстав для повернення позивачу тієї частки держмита, якою оплачувалась частка первинного розміру позову, на яку позивач зменшив розмір позову. Суд приймає до уваги, що зменшення позивачем розміру позовних вимог відбулось у зв'язку з усвідомленням позивачем невідповідності частини вимог про пеню законодавству про обмеження пені за розміром та за строком нарахування (надання правильного розрахунку пені позивачем вчинено на виконання вимог суду, а зменшення розміру вимог при цьому вчинено позивачем як реалізацію власних процесуальних прав за ст.22 ГПК України у зв'язку з названим усвідомленням).

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити первісний позов.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" 84871 долар США 06 центів в якості зобов'язань за кредитним договором від 31.10.2007р. та 17812грн. 22коп. пені, а також 6874грн. 45коп. на відшкодування витрат зі сплати держмита і 236грн. на відшкодування витрат з оплати вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

3. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Суддя В.В. Чернявський

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.09.2010р.