2-428/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

    І м е н е м   У к р а ї н и

23 червня 2009  року                                     м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді                   Стахової Н.В.  

при секретарі                   Головіної А.В.  

з участю позивача                     ОСОБА_1

представника відповідача               ОСОБА_2        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом   ОСОБА_3   до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Нафтохімекологія», третя особа ОСОБА_4   про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -                

        В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 16.06.2008 року його безпідставно, без  відповідних записів у трудовій книжці,   звільнено   з роботи  наказом  № 3-к  згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України  за прогул, якого він не вчиняв. Вважає, що  його звільнення   проведено  з порушенням трудового законодавства, оскільки  наказ був виданий не раніше 05 січня 2009 року,  особою,  яка не має належних повноважень директора,  без проведення  повного розрахунку по заробітній платі.   Просить  суд визнати незаконним наказ № 3-к від 16.06.2008 року, поновити його на  роботі на посаді  заступника директора  по виробництву, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2009 року по 31.03.2009 року  у сумі 2032 грн.55 коп., компенсацію моральної шкоди у сумі  800 грн.,   добові, у зв’язку з переїздом до іншого населеного пункту у сумі  30 грн. за кожне судове засідання, витрати, пов’язані  з  наданням правової допомоги фахівця  у галузі права  у сумі 500 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3  підтримав пред’явлений позов, просив його задовольнити, усно суду доповнив, що  з 2001 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду заступника директора по виробництву.   З вересня 2007 року на підприємстві був встановлений  неповний робочий тиждень,  з наказом про неповний робочий день  його не ознайомили.   09.06.2008 року та 10.06.2008 року  за розпорядженням ОСОБА_4   він не був допущений  до свого  робочого місця, про що був складений акт.  У подальшому  особисто  акти  ним не складалися, бо  вважав, що на підприємство  його не пропустять, тому він вимушений був звернутися до суду за захистом свого права на труд. Службова перевірка за фактом прогулу не проводилася, пояснення від нього або інших працівників не відбиралися.    Вважає звільнення незаконним та таким, що проведено з порушенням трудового законодавства, оскільки розрахунок по заробітній платі з ним не проведений, відповідний запис у трудовій  книжці відсутній. Просив суд визнати незаконним наказ № 3-к від 16.06.2008 року, поновити його на  роботі на посаді  заступника директора  по виробництву, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2009 року по 31.03.2009 року  у сумі 2032 грн.55 коп., компенсацію моральної шкоди у сумі  800 грн.,   добові, у зв’язку з переїздом до іншого населеного пункту у сумі  30 грн. за кожне судове засідання, витрати, пов’язані  з  наданням правової допомоги  у сумі 500 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_2  у судовому засіданні позов не визнав,  усно суду пояснив, що  на підставі рішення Лисичанського міського суду від 05.09.2006 року   ОСОБА_3  був поновлений  на посаді  заступника директора по виробництву ТОВ НВП «Нафтохімекологія». Згідно із  наказом № 12 від 01.03.2007 року  останній  був переведений  на неповний робочий день. З 14 травня 2008 року позивач не виходить на роботу без поважних причин.  У ході  службової перевірки було встановлено, що ОСОБА_3   працює директором   підприємства «Аква-Пласт, за сумісництвом -   у торговому будинку «МІОР».  Відомостей   про виконану   ОСОБА_3  роботу  за 2006-2007 рік  та перше  півріччя  2008 року  на підприємстві не має. Запис про звільнення позивача в трудовій книжці не проведений, бо вона відсутня у відділі кадрів.  Посилаючись на  порушення позивачем  трудового законодавства, прогул робочого часу без поважних причин,  просив відмовити у позові як необґрунтованому.

Третя особа   ОСОБА_4  у судове  засідання не з’явився, суду надав письмову заяву про слухання справи за його відсутності, та  письмові заперечення проти позову (а.с.9), посилаючись на те, що  у відділі кадрів ТОВ НВП  «Нафтохімекологія»  немає жодних доказів того, що позивач знаходився у трудових відносинах  з підприємством. Колишній арбітражний управляючий ОСОБА_6 , яка працювала на підприємстві  з лютого 2006 року до березня 2008 року не передала йому ніяких документів у вигляді штатного розпису, трудових книжок, трудових договір або контрактів.  ТОВ НВП «Нафтохімекологія» не має  до позивача ніякого відношення.

Судом досліджені наступні докази:

Показання свідка   ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні показала, що  09.06.2008 року між ТОВ «Науково-виробниче підприємство  «Нафтохімекологія» та Приватним підприємством  «Сек’юріті  Бізнес Компані» був укладений договір  про охорону об’єкта  - земельну ділянку  із майном  та спорудами, що належать ТОВ НВП «Нафтохімекологія». Охорона об’єкта здійснювалося  цілодобово.  До приміщення  допускали лише директора та головного бухгалтера.  Знає зі слів  директора ОСОБА_7 , що ОСОБА_4   заборонив допускати ОСОБА_3 , оскільки той  не є робітником  даного підприємства.  

Показання свідка Патєрікіної Т.В., яка у судовому засіданні показала, що  24.02.2006 року   ухвалою господарського суду Луганської  області   призначена управляючою санацією   ТОВ НВП «Нафтохімекологія».  До виконання обов’язків  приступила у березні 2006 року.  Наказом від  11.07.2006 року   на посаду директора по виробництву був  призначений  Бабелюк В.А, в обов’язки якого входив плановий   розвиток підприємства та  дослідження ринку виробництва.   Права прийому, звільнення працівників, як і права  підпису  фінансових, кадрових документів, табелів обліку  робочого часу  Бабелюку вона не делегувала, довіреності не видавала. ОСОБА_3   входив до   комітету кредиторів. Останньому  також  не видавалася довіреність  на  представлення інтересів  ТОВ НВП «Нафтохімеклогія».     Про те, що на підприємстві  є   працівники, вона дізналася у 2008 році   при допиті у прокуратурі.  

Показання свідка Бабелюка В.А., який у судовому засіданні показав, що у липні 2006 року   наказом управляючої санацією  Патєрікіної  Т.В. він був призначений  на посаду директора  по виробництву ТОВ НВП «Нафтохімекологія». Право  підпису  наказів, розпоряджень про прийом на роботу,  а також проведення з ними співбесід,  було йому делеговано Патєрікіною  шляхом видачі довіреності. Станом на 01.09.2006 року  штатний  розпис  ТОВ НВП «Нафтохімекологія»  включав  одинадцять  посадових одиниць.  У  вересні  2007 року   у зв’язку заборгованістю  по заробітній платі  на підприємстві був  введений скорочений робочий тиждень, згідно якому  робочими днями вважалися   вівторок  та п’ятниця  з 8.00 по 17.00 год.  За характером роботи,  який був виїзним,   ОСОБА_3  міг відлучатися з підприємства. Протягом  травня 2008 року  у будівлі «Нафтохімекологія»     він ОСОБА_4  не бачив.

    Показання свідка Пластун Н.Ф., яка у судовому засіданні показала, що працює у ТОВ НВП «Нафтохімекологія»  з грудня 2006 року  інспектором відділу  кадрів.  Фактично підприємством керував  Бабелюк.  Патєрікіної  достовірно було відомо, що на підприємстві  працює трудовий колектив, роботою якого вона цікавилися, оскільки  приїжджала  з інспекційними  перевірками на підприємство. Табеля обліку  робочого  часу  підписували  вона  та   Бабелюк,  але у справі знаходяться  їх  чернетки,  де знаходять оригінали вона не знає.   Робочими  днями на підприємстві вважалися вівторок та п’ятниця.  Докладні  або пояснення  від  з приводу прогулу ОСОБА_3  від працівників не відбиралися.  За характером роботи,  який був виїзним ОСОБА_3  міг відлучатися з підприємства. Починаючи з 09.06.2008 року   охоронники ПП «СКБ» за вказівкою ОСОБА_4  не допускали працівників на підприємство. До цієї дати всі працівники, в том числі і ОСОБА_3  працювали на робочих місцях.

Письмові докази:  копія трудової книжки позивача,  лист регіонального відділення  фонду Держмайна  України у Луганській області «Щодо  повноважень директора ТОВ НВП «Нафтохімекологія»,  копія постанови  про відмову у порушенні кримінальної справи,  копія договору про надання правової допомоги від 15.01.2009 року,  копія диплому  Рижкова А.О.,  розписка  про отримання коштів за надання правової допомоги,   копія листа ТОВ НВП «Нафтохімекологія»  від 14.05.2008 року, розписка про вручення листа від 14.05.2008 року,  копія листа регіонального відділення  фонду Держмайна  України у Луганській області «Щодо керівництва  ТОВ НВП «Нафтохімекологія», копія наказу №10 від 16.04.2008 року про звільнення Бабелюка В.А.,  копія витягу з Единого  державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, копія наказу № 12-к від 01.03.2007 року  «Про переведення ОСОБА_1  на неповний робочий день»,  копія наказу  № 13  від 20.06.2007 року  «Про скорочений робочий тиждень», копія наказу № 3-к від 16.06.2008 року  про звільнення ОСОБА_1 ,  копії табелів обліку  робочого часу,  акт про встановлення факту,  лист директора ТОВ НВН «Нафтохімекологія»,  лист  ТОВ «Аква –Пласт»,  довідка з ЄДРПОУ,  копія договору про охорону об’єкта  від 09.06.2008 року,  копія ухвали ВСУ від 01.03.2006 року,  копія ухвали ВСУ від 24.02.1999 року,  копія ухвали ВСУ  від 29.08.1990 року, індивідуальні відомості  про застраховану особу,  копія заяви про порушення кримінальної справи,  лист прокуратури м. Лисичанська,  копія акту від 13.06.2008 року, копія акту від 12.06.2008 року, копія акту 11.06.2008 року,  копія заяви про порушення кримінальної справи,   копія акту про не допуск до робочого місця  від 10.06.2008 року,  лист ПП «СБК».

  Суд, заслухавши  пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, надані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень, вважає позов таким, що   підлягає частковому задоволенню, виходячи  з наступних підстав.

  Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

    Наказом № 3-к від 16.06.2008р. позивач звільнений згідно з п.4 ст. 40 КЗпП  України.

    У судовому засіданні сторони   визнали факт  вручення позивачу копії наказу № 3-к від 16.06.2008 року про звільнення   - 13.01.2009 року, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.

    Згідно листа  ТОВ НВП «Нафтохімекологія»  від 05.03.2009 року  фінансові документи  за 2007-2008рр. та штатний розпис на підприємстві  відсутні, у зв’язку з чим надати суду довідку про заробітну плату ОСОБА_3     не виявляється можливим.

    Наказом № 13  від 20.06.2007 року  на підприємстві введений скорочений робочий тиждень,  згідно якого  робочими днями вважаються вівторок та п’ятниця з 8.00 по 17.00 год. з перервою з 12.по 13 год.

Частково задовольняючи позов, суд виходить з наступного.

Згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України  власник може  розірвати трудовий договір з працівником у разі  вчинення ним  прогулу без поважних причин.

    При цьому  згідно роз’яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»  прогулом визнається  відсутність  працівника  на роботі  як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня  без поважних причин.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України  дисциплінарне стягнення  застосовується власником  або уповноваженим ним органом  безпосередньо з дня вчинення  прогулу, але не пізніш  ніж   через один місяць  із дня виявлення проступку.

Як убачається з матеріалів  справи, обставинами які стали підставою для звільнення позивача є  виявлення  прогулу  робочого часу ОСОБА_3 ,   починаючи  з   14.05.2008 року.

    На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на лист від 14.05.2008 року з витребуванням у  позивача   оригіналу трудового договору та  звіту про виконану роботу  у період з вересня 2006 року , з 04 липня 2007 року. (а.с.21).

У судовому засіданні представник відповідача  не зміг пояснити   за який  конкретно  прогул звільнено  позивача, наполягаючи   на тому, що   невихід ОСОБА_3  на роботу   без поважних причин  виявлений саме 14.05.2008 року.

Однак, з такими  доводами відповідача   суд  погодитись не може, оскільки  доповідних,   пояснень позивача, табелю робочого  часу    в підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Доводи представника відповідача щодо невиходу   ОСОБА_3  на роботу, починаючи  з 14.05.2008 року по 16.06.2008 року  на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються показаннями свідка Пластун, актами  про не допуск на роботу  від 10.06.2008 року, 11.06.2008 року, 12.06.2008 року, 13.06.2008 року.

Посилання  представника відповідача на акт  встановлення факту, суд до уваги не бере, бо  останній  складений більш ніж  через  місяць  після виявлення проступку.  

Суд  також не приймає до уваги   табелі робочого часу, які знаходяться в матеріалах справи, оскільки як встановлено з показань свідка Пластун,  останні  є чернетками.

Отже, з урахуванням  інституту дисципліни труда, який  не допускає  можливості застосування  дисциплінарного стягнення, якщо з дня виявлення проступку  пройшло  більш ніж один місяць, суд вважає, що звільнення відповідача   16.06.2008 року   за прогул, який виявлений 14.05.2008 року проведено з порушенням  вимог   статті 148 КЗпП України,    а тому є незаконним.

    Суд також звертає увагу і на те,  що з наказом про звільнення позивач ознайомлений не був,  копію останнього отримав   13.01.2009 року, тобто   з порушенням строків встановлених  ст. 47 КЗпП України, відповідний запис у трудовій книжці  відсутній,  розрахунок по заробітній платі не проведений.  

    З урахуванням викладеного,  суд  вважає, що  винесення наказу про звільнення позивача є незаконним.

Відповідно до ст. 233  КЗпП України  працівник  може звернутися  з заявою  про вирішення трудового  спору  безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у  справах про звільнення  - в місячний строк з дня вручення  копії наказу про звільнення або  з дня видачі  трудової книжки.

Оскільки у судовому засіданні сторони визнали факт вручення позивачу  копії наказу  про звільнення   13.01.2009 року, суд вважає, що  позивачем не пропущений строк  звернення до суду  за вирішенням трудового спору,  передбачений  ст. 233 КЗпП  України.

    Посилання  позивача  на відсутність у ОСОБА_4  повноважень керівника підприємства, суд вважає безпідставними,  оскільки  вони спростовуються  витягом є Єдиного  державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

      Відповідно до ст. 235 ч.1 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, органом, який розглядає трудовий спір.

    Таким чином, суд вважає позовні вимоги про поновлення на роботі у посаді заступника директора ТОВ НВП «Нафтохімекологія»   такими, що підлягають задоволенню.

    Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Для розрахунку суми  середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд  вважає за можливе виходити з  розміру мінімальної заробітної плати за квітень-травень 2008 року,  які передують  звільненню позивача з урахуванням   8 годинного  робочого дня при  скороченому робочому тижні на підприємстві та норми тривалості робочого часу  на 2008 рік. (525х2/40= 26,25 грн.), де  525 – мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  з 01.04.2008 року, 40 -  кількість робочих днів у квітні та  травні 2008 року,  26,25 – середньоденна заробітна плата  позивача).

    З відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі  2782 грн.50 коп., за  період  з 17.06.2008 року по 23.06.2009 року при    кількості  робочих днів позивача  -  106 днів (26, 25х106).

    Суд  не бере до уваги  наказ у № 12-к від 01.03.2007 року  «Про переведення ОСОБА_1  на неповний робочий день»,  оскільки з останнім  позивач ознайомлений не був.

    На підставі ст. 237 КЗпП України з третьої особи, винної у незаконному звільненні позивача, на користь відповідача підлягає стягненню шкода, завдана ТОВ НВП «Нафтохімекологія»  у розмірі відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі   2782 грн.50 коп.  

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

  Незаконним звільненням позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях через порушення права на працю, звільнення з порушенням трудового законодавства, що підтверджується матеріалами справи.    

    Розмір моральної шкоди, завданої позивачу, суд визначає у 300 грн. залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, а також, враховуючи вимоги розумності та справедливості, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

  Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 51 грн. з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 8,50 грн. з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 грн.

 Суд відмовляє позивачу у стягненні  з відповідача добових, оскільки позивач не надав суду доказів  витрат, пов’язаних   з переїздом до іншого населеного пункту.

    Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

    У додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних  та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачено граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу стороні, розмір якої не може перевищувати суму, яка обчислюється  виходячи з того, що особі, котра надає правову допомогу, виплачується 40  відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

    З наданої позивачем розписки  про оплату правових послуг,  вбачається, що сума останніх складає  500  грн.

    Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги,  суд  враховує   кількість судових засідань, в яких приймав участь ОСОБА_8  в статусі  фахівця у галузі права,   тому  стягує  з відповідача 160  гривень, не приймаючи до уваги у даному випадку  допомогу по складанню позовної заяви,  надання юридичних консультацій, оскільки  перелік прав  особи, яка надає правову допомогу встановлений ст. 56 ЦПК України є вичерпним.

      На підставі викладеного, ст. ст. 40, 232, 235, 237, 237-1 КЗпП України,  керуючись ст. ст. 10, 11,60,  212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3   до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукововиробниче підприємство Нафтохімекологія»  про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди   задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 3-к від 16.06.2008 року про звільнення з роботи заступника директора по виробництву   ОСОБА_3 .

    Поновити ОСОБА_3    на роботі на посаді заступника директора по виробництву  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Нафтохімекологія»    з 16.06.2008 року.  

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Нафтохімекологія»  на користь ОСОБА_3  середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з  17.06.2008  року  по 23.06.2009 включно у сумі 2782 (дві тисячі вісімсот дві) грн.. 50 коп.    300 (триста гривень) компенсації  моральної шкоди,  160 (сто шістдесят) гривень  витрат, пов’язаних з наданням правової дороги фахівцем у галузі права

    Стягнути з ОСОБА_4   на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Нафтохімекологія»  майнову шкоду у сумі  2782 (дві тисячі вісімсот дві) грн.. 50 коп.  

    Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Нафтохімекологія» судовий збір на користь держави з вимог про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня, з вимог про відшкодування моральної шкоди 8 (вісім) гривень 50 копійок.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Нафтохімекологія»  на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 (тридцять) гривень.

    Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду.

                    Суддя: