Справа  22 ц - 1416/09                                              Суддя першої інстанції:  Вуїв О.В.    

 Категорія  19                                            Суддя доповідач  апеляційного суду:  Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

    15  червня 2009 року  судова колегія судової палати   в цивільних справах  апеляційного суду Миколаївської області   в складі:

    головуючого:   Лисенка П.П.,

    суддів:       Данилової  О.О.,

             Кутової Т.З.,

    при секретарі: Варміш О.С.,      

за  участю:   позивачки ОСОБА_2,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні   в м. Миколаєві   апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на   рішення    Вознесенського  міськрайонного суду   Миколаївської   області    від  9 квітня  2009 року  по  справі   за  позовом  

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про

 стягнення    авансу

В С Т А Н О В И Л А:

    В грудні 2008 року  ОСОБА_2 звернулася до суду   з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення авансу.

    Позивачка зазначала, що  з відповідачем вони домовились про укладення договору купівлі продажу  контейнеру, який розташований на  території  Комунального підприємства (далі - КП) «Вознесенський ринок»,  за 4000 доларів  США. На виконання цієї домовленості,   позивачка сплатила відповідачу частину вартості контейнеру в сумі  3220  доларів США, про що останній склав розписку.

    Посилаючись   на те, що   договір купівлі-продажу     з відповідачем так і не було укладено,   позивачка просила  стягнути   з відповідача суму еквівалентну 3220 доларам США сплачену нею  останньому як аванс.

    Рішенням  Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від  9 квітня 2009 року   позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 стягнуто  24 794  грн. авансу   та розподілені судові витрати.

    В апеляційній скарзі  відповідач просить вказане рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що суд невірно застосував норму матеріального права, оскільки  стягнута сума є фактично завдатком, а  договір   купівлі-продажу не було укладено    з вини  позивачки, тому  сплачені кошти не підлягають   поверненню.  

        Заслухавши доповідь судді,  пояснення  позивачки,  дослідивши  матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність  підстав для  задоволення     апеляційної скарги.

    Як вбачається з  пояснень сторін  в суді першої інстанції,   сторони домовились про укладення договору купівлі-продажу контейнеру, який розташований   на території КП «Вознесенський ринок».  

    На виконання вказаної домовленості  позивачка ОСОБА_2 передала  відповідачу ОСОБА_1  аванс   в сумі  3220 доларів США. Факт отримання  суми авансу   ОСОБА_1  підтверджується його  особистою письмовою розпискою, виданою  позивачці    13   листопада  2008 року (а.с. 20).

    Відповідно до положень   570  ЦК України завдатком   є грошова  сума  або  рухоме майно, що видається  кредиторові  боржником  у рахунок належних з нього  за договором платежів, на підтвердження  зобов'язання  і на  забезпечення його виконання, а в разі    встановлення, що сума, яка  сплачена  в рахунок належних з боржника  платежів, не є завдатком, вона вважається авансом.

    Враховуючи наведене,  районний суд  повно та всебічно дослідив обставини справи, доказам, які надали сторони дав належну оцінку  та дійшов вірного висновку  про те, що   сума передана   відповідачу позивачкою не є завдатком, оскільки   фактично договір  купівлі-продажу  між сторонами в установленому законом порядку не було укладено, а тому  у позивачки не виникло реальних зобов'язань щодо виконання  умов цього договору. За такого, як і зазначено у власноручній розписці відповідачем,   сума яку він отримав від позивачки  є авансом. А тому ,  сума 24794 грн, яка є еквівалентною  3220  доларам США по курсу Національного банку України (а.с. 31), правомірно  була стягнута      з відповідача  на користь  позивачки.

    Доводи апеляційної скарги про те, що  сума отримана  відповідачем є завдатком, не можуть  бути прийняті  до уваги, оскільки  таке протирічить наведеним  вище  нормам права.

    Також не заслуговують на увагу і  посилання  відповідача  на те, що судом  не вирішені його вимоги  щодо визнання спірного договору купівлі-продажу контейнеру  дійсним та стягнення  залишкової його вартості з позивачки, оскільки в установленому законом порядку, тобто шляхом  подання відповідної позовної заяви такі вимоги не заявлялись.

    Перевіривши  законність та обгрунтованість  оскаржуваного рішення суду, колегія дійшла висновку, що воно відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому підстав  для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303,  307,  308   ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

     Апеляційну скаргу  ОСОБА_1    відхилити.

     Рішення   Вознесенського   міськрайонного суду  Миколаївської  області    від   9  квітня   2009 року   залишити без змін.

Ухвала   апеляційного суду   може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців   з дня  її  проголошення.

    Головуючий

    Судді