Справа № 2а-7880/2009р
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: судді Федорової Т.П.
при секретарі – Амеліній А.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як особі, яка має статус „дитина війни”,
В с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що має статус дитини війни відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, згідно цього закону йому повинна виплачуватися з 01 січня 2006 року соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачується не повністю. Тому позивач просить зобов’язати відповідача виплатити йому допомогу, як дитині війни, за 2008 рік в сумі 1057 гривень.
Позивач свої позовні вимоги уточнив, просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати виплатити йому соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 12 травня 2008 року в межах строку позовної давності.
Представник відповідача до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, але подав до суду письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач належить до числа осіб, на яких поширюються дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що стверджується копією пенсійного посвідчення позивача з відповідним штампом «дитина війни». Стаття 6 вказаного Закону передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві, одержує пенсію за віком і з 01.01.2008 року їй призначено підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 47 гривень щомісячно відповідно до внесених змін до ст. 6 вказаного Закону згідно з Законом «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що слідує з письмових заперечень відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» посилається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Вказаним Законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії і зі змісту ст.. 6 Закону не вбачається яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел здійснюється призначення та виплата пенсій. Тому Пенсійний фонд України, забезпечуючи ефективне використання коштів, діє відповідно до законодавства і проводить виплату пенсій у розмірі, передбаченому законодавством.
Проте, діючим законодавством врегульоване питання виплати державної допомоги дітям війни.
Так, судом встановлено, що виплата підвищення як дитині війни до пенсії позивача за період з 01.01.2006 року (тобто з моменту введення в дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни») до 31.12.2007 року не проводилась, оскільки як зазначає відповідач, був відсутній механізм реалізації положень ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 вищевказаного закону.
В статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсій відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Але, за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі і п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та статті 111 Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Як зазначено в п. 5 цього рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції і передбачено виплату з 01.01.2008 року вказаного вище підвищення до пенсії дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
За рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп вказані вище положення визнані неконституційними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту громадян» також передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тобто, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, в даному випадку слід застосовувати положення ст.. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», а не положення постанов Кабінету Міністрів України, які є підзаконними актами.
Таким чином, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн. Розмір підвищення до пенсії дітям війни повинен становити: з 1 січня – 141 грн., з 1 квітня – 144,30 грн., з 1 липня – 144,60 грн., з 1 жовтня – 149,40 грн.
А тому розмір підвищення до пенсії позивача, яке виплачується відповідачем з 01.01.2008 року - 47 грн. не відповідає вимогам ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто є меншим за 30 % від мінімальної пенсії за віком.
На підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільняється від оплати судового збору та користь держави.
Керуючись ст..ст. 19, 113 Конституції України, ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст..ст.6,9,17,99,100,158-163,167,185,186 КАС України, суд
П о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в м. Білій Церкві щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м. Білій Церкві проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків від визначеного законом розміру мінімальної пенсії за віком (розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) починаючи з 12 травня 2008 року.
Від сплати судового збору позивача звільнити.
Постанова може бути оскарженою до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя - Т.П. Федорова