Справа № 2 - а - 1045/ 09 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2009 року Лебединський районний
суд Сумської області.
в складі: головуючого – судді Чхайло О.В.
при секретарі - Грушко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, Лебединського управління Державного казначейства Головного управління державного казначейства України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат;
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася в суд з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила дитину ОСОБА_2. На доньку отримує державну допомогу до досягнення дитиною трирічного віку, яка передбачена Законом України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Разом з цим позивачка вважає, що розмір допомоги не відповідає вимогам чинного законодавства.
Тому вона звернулася до суду та просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області щодо перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, протиправною, зобов’язати даного відповідача призначити та виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції станом на 09.07.2007 року, починаючи з 02.08.2007 року та стягнути з відповідачів витрати на оплату судового збору.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, в наданій заяві свої вимоги підтримала в повному обсязі та просила справу розглянути у її відсутності.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області в судове засідання не з’явився. В наданому запереченні проти задоволення позову заперечив, вказавши, що рішення про призначення позивачці державної допомоги по догляду за дитиною до 3 років прийняте відповідно до внесених змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визначено, що покриття витрат на виплату державної допомоги здійснюється за рахунок Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» встановлено порядок фінансування соціальних програм за рахунок субвенцій, передбачених бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах на зазначені цілі, в зв’язку з чим управління не має можливості виплачувати позивачці допомогу в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, так як розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню.
Крім цього, після прийняття Конституційним Судом України, не були прийняті зміни до законодавчих актів, не збільшено фінансування на реалізацію норм законів України про соціальний захист сімей з дітьми, в зв’язку з чим відсутній механізм здійснення виплат у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Також представник відповідача послався на те, що головним розпорядником бюджетних коштів вказаного спрямування є Міністерство праці та соціальної політики України.
Тому представник відповідача просив відмовити в задоволенні вимог позивачки в повному обсязі .
Представник Лебединського управління Державного казначейства Головного управління державного казначейства України в судове засідання не з’явився з невідомих причин.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян України, які мають право на отримання щомісячної грошової допомоги, проте протягом 2007 р. не отримувала її в належних розмірах, передбачених ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції станом на 9 липня 2007 року, а саме, в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
При цьому суд враховує, що позивачка має малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що вбачається з свідоцтва про народження (а.с. 8) та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, де з серпня 2007 року отримує виплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, що вбачається з довідки (а.с. 9).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитино до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (редакція Закону від 22.03.2001 р.).
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» - допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. було визнано неконституційними вищенаведені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років у розмірі: з 1 січня – 434 грн., з 1 квітня – 463 грн., з 1 жовтня – 470 грн.
Тому суд вважає, що в 2007 році, починаючи з серпня місяця, відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а тому вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області провести перерахунок та після його проведення виплатити різницю в отриманій та перерахованій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки саме такий порядок (призначення та наступна виплата) передбачений чинним законодавством України і він не дотриманий відповідачем.
Одночасно, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки у частині стягнення на її користь недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік, оскільки дана виплата була проведена згідно ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції закону від 28.12.2007 р.), положення якого є діючими. Рішень Конституційного суду України, щодо неконституційності норм вищевказаного закону неприйняте.
Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), тому суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача в тій частині, що відповідачем по даній справі повинно бути Міністерство праці та соціальної політики України і вважає за необхідне зобов’язати саме Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області провести відповідний перерахунок та виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною.
Також суд не може взяти до уваги і доводи представника відповідача про відсутність механізму здійснення вказаних виплат, так як ст. 46 Конституції України та Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не ставить виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в залежність від наявності чи відсутності механізму його виплати. Крім того, згідно пунктів 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Суд також не може погодитися з доводами відповідача щодо неможливості сплати позивачці коштів у розмірі, визначеному Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в зв’язку з відсутністю фінансування у відповідному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є формою соціального забезпечення позивачки, і, фактично, вимога щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації її конституційного права на соціальний захист.
Відсутність фінансування не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Суд враховує і те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.
Суд приймає до уваги те, що позивачка звернулася до суду відразу як дізналася про порушення своїх прав, так як до цього часу не знала, що нарахування мають проводитися в більшому обсязі ніж це мало місце.
Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише після внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми". Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, ст. ст. 19, 22, 46, 92, 150, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», Законом України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. “Справа про соціальні гарантії громадян”, ч. 2 ст. 56, ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, Лебединського управління Державного казначейства Головного управління державного казначейства України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат, задоволити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області щодо недонарахування та недоплати ОСОБА_1 сум грошової допомоги по догляду за дитиною за період з серпня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. , протиправною.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. та провести відповідні виплати за період з серпня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. за виключенням суми фактично проведених виплат.
Стягнути з місцевого бюджету м. Лебедин Сумської області на користь ОСОБА_1 1,70 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з часу її виготовлення в повному обсязі та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: О.В. Чхайло.