Справа 2-45 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2007 року Місцевий Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді - Зацерковного М.М.
при секретарі - Горбач Н.Д.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
відповідачів: нотаріуса Бахмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, та ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Бахмачі справу за позовом ОСОБА_1 до нотаріуса Бахмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до нотаріуса Бахмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що 15 травня 2006 року його рідна сестра ОСОБА_1 в Бахмацькій державній нотаріальній конторі розпорядження на випадок своєї смерті . Це розпорядження було оформлено заповітом та посвідчене нотаріусом Бахмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_3.
Вважає заповіт недійсним з наступних підстав:
Під час посвідчення заповіту, який був виготовлений за допомогою загальноприйтяних технічних засобів, нотаріус в порушення вимог ст.. 56 Закону України „Про нотаріат" та ст.. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не поставив перед заповідачем вимогу прочитати в голос заповіт та власноручно зазначити про це перед тим як поставити підпис на заповіті. Тобто посвідчення заповіту відбулося майже через представника, що не допустимо законом.
У заповіті на ім'я ОСОБА_4 не зазначено рік народження спадкоємця, як це прийнято нотаріальною практикою, а тому неможливо чітко визначити особу, на користь якої вчинено розпорядження, оскільки таких осіб може бути невизначена кількість.
Крім того вважає, що при вчиненні заповіту ОСОБА_1 перебувала в тяжкому хворобливому стані - онкологічне захворювання, і не усвідомлювала значення своїх дій.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_2 позов підтримали і просять його задовольнити.
Відповідач нотаріус Бахмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що 15 травня 2006 року вона, як нотаріус, Бахмацької державної нотаріальної контори посвідчила розпорядження на випадок смерті ОСОБА_1, яке було оформлено заповітом. Своїм заповітом ОСОБА_1 все належне їй майно заповіла ОСОБА_4 Заповіт був посвідчений на спеціальному бланку нотаріальних документів, тобто відповідає формі №39 затвердженої БЮ України № 1/5 від 10 січня 2005 року та зареєстрованого в МЮ України, який не передбачає необхідності в посвідчувальному написі обов'язкового застереження щодо прочитання заповіту заповідачем вголос до його підписання.
Крім того, незважаючи на те, що заповідач ОСОБА_1, хоча і скаржилась на слабкість свого здоров'я, але вона була адекватна, давала оцінку своїм діям і чітко визначила свою волю зробивши розпорядження на ім'я ОСОБА_4. Зазначила також, що хворобливий стан заповідача та інші психологічні та душевні страждання не є перепоною у посвідченні заповіту, так як заповіт є результатом волевиявлення любої людини, яке пов'язане з емоційним та душевним стражданням.
2
При посвідченні заповіту нотаріусом були дотримані вимоги ЦК України, щодо укладання правочину, та успадкування, а також вимоги Закону України „Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Крім того вона, як державний нотаріус, взагалі не може бути відповідачем по даній справі.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала і пояснила, що 15 травня 2006 року ОСОБА_1 в Бахмацькій державній нотаріальній конторі зробила розпорядження на випадок своєї смерті, склавши заповіт на ії ім'я. До державної нотаріальної контори вона ходила разом із заповідачкою ОСОБА_1.
У цей час ОСОБА_1 скаржилась на слабкість свого здоров'я, але була при здоровому глузді, давала оцінку своїм діям і висловила свою волю склавши заповіт на її ім'я, скасувавши раніше складений нею заповіт на ім'я її сина ОСОБА_4. Таким чином вона усунула від спадкування свого брати ОСОБА_1, з яким майже не підтримувала родинних стосунків.
18 травня 2006 року здоров'я заповідачки погіршало, вона відвезла ОСОБА_1 до Бахмацької ЦРЛ. 23 травня 2006 року їй зробили операцію, виявилось, що у неї онкологічне захворювання печінки, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона померла.
Вважає, що при складанні та посвідченні Бахмацьким нотаріусом заповіту порушень закону не було.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 56 Закону України „Про нотаріат" визначено, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.
Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Судом установлено, що заповідач ОСОБА_1 15 травня 2006 року особисто в Бахмацькій державній нотаріальній конторі виявила волю, щодо розпорядження власним майном. У зв'язку з чим нотаріус Бахмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 посвідчила розпорядження на випадок смерті ОСОБА_1, яке було оформлено заповітом НОМЕР_1 на спеціальному бланку нотаріальних документів відповідно до п.5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством Юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, серії ВСТ № 181137.
Суд не може погодитись з твердженням позивача, що посвідчення заповіту відбулося через представника, тобто нотаріуса, оскільки нотаріус, в силу вимог Закону України „Про нотаріат" є тією посадовою особою, яка має право вчиняти нотаріальні дії. Крім того, сам позивач стверджує той факт, що заповідачка дійсно робила розпорядження на випадок своєї смерті і ставила свій підпис на заповіті.
Що ж стосується порушень відповідачем ОСОБА_3 порядку вчинення нотаріальних дій, а саме п.З, ст.. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тобто крім посвідчення заповіту написаного за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, заповідач повинен вголос прочитати та підписати цей заповіт, про що повинен зазначити про це заповіту.
Суд не може погодитись в цій частині з позивачем, оскільки спеціальні бланки нотаріальних документів, форма № 39, затверджені Міністерством Юстиції України за № 1/5 від 10 січня 2005 року, та зареєстровані в М, України того ж дня за № 17/10297.
3
Оскільки форма № 39 нотаріальних бланків затверджена 10 січня 2005 року, яка не передбачає обов'язковості власноручного зазначення на заповіті набраному загальноприйнятими технічними засобами, заповідачем події прочитаний ним в голос заповіту, а Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка зобов'язує нотаріуса вчинити таку дію, затверджена наказом МЮ України від 03 березня 2004 року, та зареєстрована в МЮ України 03 березня 2004 року за № 283/8882, то нотаріус правильно керувалась останнім нормативним актом.
Крім того зазначені дії нотаріуса узгоджуються з вимогами ст.. 1248 ЦК України, відповідно до якої: 1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 9 від 01 листопада 1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначає, що „Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств, відомств, накази керівників підприємств, установ, та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Державний нотаріус ОСОБА_3 при посвідченні заповіту ОСОБА_1 додержалась усіх вимог закону.
Таким чином, суд вважає, що невиконання державним нотаріусом вимог п.3, ст.. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в частині власноручного зазначення заповідачем тієї обставини, що він вголос прочитав заповіт складений загальноприйнятими технічними засобами, не є правовою підставою для визнання заповіту від 15 травня 2006 року, НОМЕР_1 - недійсним.
Суд також не може погодитись з твердженням позивач відносно того, що в заповіті не неможливо чітко визначити особу, на користь якої складено заповіт, оскільки не зазначена дата народження спадкоємця, а тому може бути невизначене коло спадкоємців на прізвище ОСОБА_4
Чинним законодавством не передбачено внесення до заповіту анкетних даних про спадкоємців.
Позивач також заявив вимогу про визнання заповіту недійсним, оскільки вважає, що заповідач ОСОБА_1 робила розпорядження у такому хворобливому стані, який позбавляв її можливості усвідомлювати значення своїх дій.
Статтею 225 ЦК України визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідач ОСОБА_3 пояснила в суді, що при посвідченні заповіту вона перевірила даєздатність заповідача ОСОБА_1, незважаючи на хворобливий стан, а вона скаржилась на слабкість здоров'я, ОСОБА_1 була в здравому розумі її поведінка була адекватною. Цю ж обставину підтвердила і відповідач ОСОБА_4
За вимогою позивача в судовому засіданні були допитані свідки лікарі яки в останнім часом надавали медичну допомогу заповідачці ОСОБА_1, та в якості спеціаліста був допитаний лікар ОСОБА_5 завідуючий відділення інтенсивної терапії Бахмацької ЦРЛ.
Так свідок ОСОБА_6 - дільничий терапевт Бахмацької ЦРЛ пояснила, що 12 травня 2006 року у неї був виклик до хворої ОСОБА_1 додому, яка була хвора на гіпертонію та цукровий діабет. ОСОБА_1 скаржилась на
4
слабкість. Після виклику повернулась до поліклініки та повідомила лікаря ендокринолога щоб вона проконсультувала хвору у якої була підозра на підвищення цукру в крові. У той день як хвора ОСОБА_1 поступила до Бахмацької ЦРЛ на стаціонарне лікування вона чергувала в лікарні, спілкувалась з хворою. Остання мислила ясно.
Свідок ОСОБА_7 - лікар ендокринолог Бахмацької ЦРЛ підтвердила пояснення свідка ОСОБА_6, додавши, що у хворої ОСОБА_1 була загальна слабкість та невеликий головний біль. Ця хвороба не впливала на свідомість хворої.
Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста лікар ОСОБА_5, завідуючий відділення інтенсивної терапії Бахмацької ЦРЛ пояснив, що він вперше побачив хвору ОСОБА_1 перед операцією, та оперував хвору. У неї виявився рак печінки 4 стадії. ОСОБА_1 відмовлялась від операції, але її уговорила, пояснивши що це є майже єдиний шанс на життя. До і після операції хвора ОСОБА_1 вела себе адекватно.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона проживала по сусідству з ОСОБА_1 У першій половині травня 2006 року декілька разів приходила до ОСОБА_1, яка хворіла остання дні, скаржилась, що болить підшлункова залоза. Але була „ при собі" тобто у здоровому глузді, та була адекватною та керувала своїми діями.
У п.10, постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що у випадках, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент вчинення правочину він перебував у такому стані, колит не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, причинами, внаслідок яких особа перебувала в такому стані, можуть бути її тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо. Для встановлення наявності такого стану на момент вчинення право чину, суд призначає судово-психиатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судовоОпсихиатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладання він не розумів значення свої дій та не міг керувати ними.
Позивач не звертався до суду з клопотання про при значення судово-психиатричної експертизи і не надав суду доказів, що заповідач ОСОБА_1 в момент вчинення правочину складання заповіту на ім'я ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
За таких обставин суд вважає, що є всі законні підстави для відмови позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його вимог.
Керуючись ст..56 Закону України „Про нотаріат", ст..ст.215; 225; 1233-1235; 1247; 1248; 1254; 1257 ЦК України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом МЮ України від 03 березня 2004 року № 20/5, та зареєстрована в МЮ України 03 березня 2004 року за № 283/8882, ст., ст.6; 10; 27; 31: 60; 196; 208: 209; 215; 218; 223; 292-294 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 в позові до нотаріуса Бахмацької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через місцевий Бахмацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження.
Суддя: