ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р.м. ОдесаСправа № 495/6137/14-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мишко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Димерлія О.О.

– ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в особі узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та нечинним акту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в особі узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів щодо розгляду заяви ОСОБА_3 та складання акту від 15.04.2014 року щодо вирішення земельних спорів за адресою: вул. Кишинівська, 138, м. Білгород-Дністровського, визнати не чинним акт узгоджувальної комісії Білгород-Дністровської міської ради Одеської області щодо вирішення земельних спорів за адресою: вул. Кишинівська, 138, м. Білгород-Дністровського.

В обґрунтування позову зазначено, що вирішення Комісією земельного спору за адресою: вул. Кишинівська, 138, м. Білгород-Дністровського здійснено з перевищенням повноважень, визначених Положенням про узгоджувальну комісію по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 12.07.2012 року №390-VI, без заслуховування думку із спірного питання іншого землекористувача земельної ділянки – ОСОБА_2, неправомочним складом засідання узгоджувальної комісії та без прийняття рішення із спірного питання, а саме без оформлення відповідного висновку Комісії. Позивач вважає, що зазначені обставини беззаперечно свідчать про порушення Комісією вимог земельного законодавства, а також положення, яким Комісія керується при здійсненні своїх повноважень, а її висновки не відповідають дійсності, у зв’язку із чим оскаржуваний акт має бути визнаний не чинним в судовому порядку.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з’явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів, створеної відповідно до рішення Білгород-Дністровської міської від 12.07.2012 року №390-VI, на підставі звернення ОСОБА_3 проведено засідання Комісії, в процесі якого складений акт від 15.04.2014 року.

В даному ОСОБА_4 зазначено, що в процесі роботи комісії у складі ОСОБА_5 (в.о. міського голови, секретаря міської ради), ОСОБА_6 (начальника управління комунальної власності), ОСОБА_7 (начальника юридичного відділу), ОСОБА_8 (головний спеціаліст управління містобудування та архітектури), ОСОБА_9 (головний інженер КП «Білгород-Дністровське БТІ»), ОСОБА_10 (головний спеціаліст управління комунальної власності) з’ясовані наступні обставини: суперечка між сусідами загального двору гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2

Суть спору полягає в тому, що гр. ОСОБА_2 встановив ворота, зачинив їх на ключ, заблокувавши тим самим проїзд, прохід на землі загального користування. З 2004 року гр. ОСОБА_3 не має доступу до частини свого будинку для його обслуговування. З того ж часу не обслуговується вигрібна яма для каналізаційних відходів та гр. ОСОБА_3 змушена нею не користуватись. При виїзді комісії на місце гр. ОСОБА_2 вдома був відсутній, або не вважав за потрібне спілкуватися з членами комісії, тому вислухати його сторону не було можливості.

Таким чином, проаналізувавши ситуацію, комісія дійшла наступного висновку: гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння по вул. Кишинівська, 138. Форма власності - спільна часткова. Земельна ділянка під даним домоволодінням не приватизована та знаходиться в комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради. Порядок землекористування в загальному дворі не визначений. Тому, комісією вирішено розв'язати дане питання шляхом перенесення воріт, встановлених гр. ОСОБА_2 в глиб двору. Також, рекомендовано гр. ОСОБА_2, відповідно п.п. «е» ст. 91 Земельного кодексу України, не порушувати прав землекористувачів і власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Вважаючи висновки акту такими, що складені з перевищенням повноважень Комісії, а обставини, встановлені при вирішення земельного спору, не відповідають дійсності, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про визнання дій комісії неправомірними та визнання вказаного акту не чинним.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що неправомірність дій Комісії з вирішення земельного спору не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, спірні правовідносини, що склались між позивачем та Комісією не випливають із публічно-правових, оскаржуваний акт не є відповідним рішенням суб’єкта владних повноважень, ніяким чином не порушує права, свободи та інтереси позивача у розумінні норм адміністративного процесуального законодавства, отже підстави для вжиття судом заходів щодо захисту у вигляді визнання дій Комісії та визнання не чинним акту відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Білгород-Дністровською міською радою Одеської області, керуючись ст. 144 Конституції України, ст.ст. 12, 158-161 Земельного кодексу України, п.п. 34 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення від 12.07.2012 року №390-VI про утворення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів в складі згідно з Додатком 1. Затверджено Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів (додаток 2). Доручено виконавчому комітету Білгород-Дністровської міської ради затвердити персональний склад узгоджувальної комісії та дозволити внесення змін до складу у випадках зміни персонального складу працівників виконавчих органів.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 п. 1 Положення про узгоджувальну комісію по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, затвердженого рішенням Білгород-Дністровською міською радою Одеської області від 12.07.2012 року №390-VI, узгоджувальна комісія – колегіальний орган, утворений Білгород-Дністровською міською радою відповідно до її повноважень, передбачених Земельним кодексом України в галузі земельних відносин. Узгоджувальна комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», чинними рішеннями міської ради, іншими нормативно-правовими актами та даним Положенням.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 п. 2 Положення узгоджувальна комісія відповідно до Земельного кодексу України та в межах своєї компетенції розглядає земельні спори на території м. Білгород-Дністровського щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Основним завданням узгоджувальної комісії є врегулювання земельного спору між суміжними землекористувачами.

За правилами п.п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 п. 3 Положення засідання узгоджувальної комісії проводиться у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються на підставі заяви однієї із сторін у тижневий термін з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених осіб, які не пізніше як за 3 дня до дня засідання узгоджувальної комісії повідомляються секретарем узгоджувальної комісії про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання за умови відсутності однієї із сторін, розгляд спору переноситься. Повторне відкладення розгляду земельного спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 п. 3 Положення засідання узгоджувальної комісії вважається правомочним, якщо в ньому беруть не менше половини її складу. Розгляд спору з приводу суміжного землекористування здійснюється узгоджувальною комісією в межах своєї компетенції при умові дотримання вимог, вказаних в цьому Положенні, щодо оформлення в повному обсязі необхідних документів. Висновок узгоджувальною комісією приймається за результатами розгляду земельного спору простою більшістю голосів від складу комісії і заноситься до протоколу засідання. Висновок узгоджувальної комісії дійсний 1 рік.

Як вірно встановив суд першої інстанції питання по заяві гр. ОСОБА_3 щодо врегулювання земельного спору між суміжними землекористувачами вирішено Комісією у складі шести членів Комісії – ОСОБА_5 (в.о. міського голови, секретаря міської ради), ОСОБА_6 (начальника управління комунальної власності), ОСОБА_7 (начальника юридичного відділу), ОСОБА_8 (головний спеціаліст управління містобудування та архітектури), ОСОБА_9 (головний інженер КП «Білгород-Дністровське БТІ»), ОСОБА_10 (головний спеціаліст управління комунальної власності), тобто за наявності підстав, визначених п.п. 3.2, 3.3 п. 3 Положення, та правомочним органом з розгляду спірного питання згідно п.п. 3.6 п. 3 Положення.

ОСОБА_6 того, згідно акту Комісії, позивач не був присутнім під час вирішення спірного питання, та фактично, як вбачається зі змісту позовної заяви, останній не заперечує здійснення уповноваженою особою належного повідомлення про час і місце розгляду обставин, викладених у заяві гр. ОСОБА_3, а зводить доводи про порушення Комісією правил щодо обов’язкової участі зацікавлених осіб у вирішенні спірного питання.

Проте такі доводи позивача не ґрунтуються на нормах, встановлених Положенням від 12.07.2012 року №390-VI, оскільки в силу п.п. 3.5 п. 3 вказаного Положення Комісія наділена правом на продовження розгляду спірного питання, зокрема, у разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання, відсутності однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору, отже, з урахуванням цих обставин та норм Положення, колегія суддів вважає, що у Комісії не було підстав для відкладення вирішення спірного питання.

Таким чином, оскільки при вирішенні земельного спору з приводу суміжного землекористування Комісією додержано вимоги акту, який є обов’язковим в керуванні Комісією в своїй діяльності, зокрема, щодо наявності підстав для вирішення спірного питання, зібрання правомочного складу органу, враховуючи, що позивачем фактично не заперечується повідомлення останнього про вирішення земельного спору у розумінні Положення, а відсутність позивача під час його вирішення не є підставою для Комісії залишити без розгляду або без вирішення відповідне звернення, колегія суддів вважає, що відповідач, виконуючи покладене на неї завдання, діяв у відповідності та на підставі нормативного акту, що регулює його діяльність, тому підстав для визнання цих дій протиправними у суду відсутні.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вірну правову оцінку діючому адміністративному процесуальному законодавству та суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття судом заходів щодо захисту прав, свобод та інтересів позивача, відтак підстав для задоволення позовних вимог про визнання не чинним акту Комісії, враховуючи, що цей акт не є рішення суб’єкта владних повноважень, воно не породжує, не змінює або не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин у розумінні ст. 2 КАС України.

Відсутність характеру оскаржуваного акту як такого, що випливає із здійснення суб’єктом владних управлінських функцій, також вбачається із змісту п.п. 3.7 п. 3 Положення від 12.07.2012 року №390-VI, згідно якого рішенням, яким розглянуто відповідні спірні питання, є висновок Комісії.

З огляду на викладене, враховуючи, що при вирішенні спірного питання Комісією додержано вимоги акту, який є обов’язковим в керуванні її діяльності, а оскаржуваний акт не порушує права, свободи та інтереси позивача у розумінні норм адміністративного процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційних скарг цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1