Справа №2-2077/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 липня 2009 року         Саксаганський районний суд, м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Бондар Я.М., при секретарі Джемерчук О.В., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В  :

       Позивач звернувся до суду із даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що з 1997року по 2007 рік він працював підземним прохідником та підземним майстром на шахті «Батьківщина» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»  (надалі - ВАТ «КЗРК»). Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 29.11.2007р., йому було встановлено професійне захворювання, діагноз: радикулопатії шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромом. За висновком профпатологічної медико-соціальної експертної комісії (надалі - МСЕК) у 2008р., йому було первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. При повторному переосвідченні в МСЕК у 2009р. йому повторно встановлювали 35% втрати працездатності по радикулопатії та 3 групу інвалідності.

Позивач   вказав,  що  переносить фізичний біль, моральні страждання та переживання, наявність яких у наступному: турбує біль та обмеження рухів в суглобах рук, відчуття затерпання; в осінньо-зимовий період, в сиру та прохолодну погоду, навіть в теплу пору року виникає підвищена мерзлякуватість кістей, пальці біліють при охолодженні; часто у нього виникає відчуття, що руки його не слухаються; іноді він зовсім не відчуває своїх пальців, в ці моменти в нього виникає депресія, навіть істерика, оскільки страх за майбутнє переборює свідомість і волю. Крім болів в руках, його турбують болі в попереково-крижовому відділі хребта; вранці, після сну, дуже важко вставати з дивану – не можу розігнутися із-за болів в хребті; необхідно багато часу для відновлення своїх сил. По причині цих болів, позивач не може повноцінно жити, зустрічатися з друзями, та вести звичний образ життєвої діяльності, до якого звик.   Для зменшення болів, він змушений приймати обезболюванні медикаменти. Постійно відчуває себе втомленим, особливо вранці, що викликає роздратованість та нервозність, а це призводить до непорозуміння в сім’ї. Душевний біль позивачу спричиняє і той фактор, що раніше він відчував себе бадьорим та впевненим, був опорою для своєї сім'ї, був лідером в компанії товаришів, а тепер він – інвалід в 42 роки, і тепер сам потребує допомоги та моральної підтримки. Через свою хворобу він не може забезпечувати, як раніше, свою сім'ю. Це стало причиною значного погіршення стосунків у його сім'ї.   У позивача є автомобіль, який він не може використовувати для своїх потреб та потреб своєї сім'ї, оскільки болі та затерпання у суглобах рук не дають змоги керувати машиною. Крім того, в позивача є дві доньки – 14 та 16 років, їх фізичне, культурне виховання та подальша освіта потребує від нього вкладення немалих грошей на побутові потреби, підручники репетиторство, оплату за навчання.

Додаткових моральних страждань та переживань спричиняє позивачу й факт усвідомлювання, що при його захворюванні повне одужання не можливе, а це означає що в майбутньому він буде переносити болі і змушений буде постійно лікуватися.

заподіяною позивачу шкодою, порушено його звичайний спосіб життя, він змушений часто знаходитись на лікуванні, бути не вдома. Постійне лікування примушує його витрачати великі суми грошей. Згідно висновкам лікарів позивачу рекомендовано: спостереження лікарів, оздоровлення в санаторіях, уникати переохолоджень, важкої праці, вимушеної пози. Він не може надалі працювати за своєю професією в підземних умовах.

Винним у професійному захворюванні, яке він отримав, працюючи тривалий час на підприємстві, де мало місце перевищення гранично допустимих норм праці, позивач вважає Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат». Вина підприємства постоїть в тому, що згідно діючого законодавства – Закону України «Про охорону праці» та ст.153 КЗпП України, підприємство зобов’язано було створити безпечні та нешкідливі умови праці, але не зробило цього.

Просить поновити строк, встановлений для звернення з позовною заявою до суду, оскільки у 2006 та 2007 роках відповідними законами про державний бюджет було зупинено норми спеціального законодавства про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок профзахворювання, а потім позивач довідався про рішення  Конституційного Суду України від 08.10.2008 року, згідно якого вимоги про відшкодування моральної шкоди можна звертати до підприємств, які заподіяли шкоду.

    Причинену моральну шкоду позивач оцінив в сумі 121 000 гривень та просив стягнути цю суму з відповідача по справі.

             Представник позивача в судовому засіданні  позовні  вимоги  позивача  підтримав повністю, при  цьому  послався  на  обставини  вказані  в  позовній  заяві.

Представник відповідача позов  не  визнав  та  суду  пояснив, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.  Статею 173 КЗпП  України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.  Ст. 237-1 КЗпП  України   передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають  він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.

Як зазначено у  рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10,  пункту 11 розділу I Закону № 717-V  скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або  професійного  захворювання, на  відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду,  яке вони мали відповідно до  приписів  первинної  редакції  Закону  № 1105-XIV.  Проте  Конституційний  Суд України вважає,  що саме  право цих громадян на відшкодування моральної шкоди  не  порушено, оскільки  статтею 1167 Цивільного  кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю  України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл  обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного  захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач є інвалідом, кожний рік проходить стаціонарне лікування, страждає на хронічні захворювання, суд вважає, причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.  

    Як випливає з трудової книжки позивача, він з 1997року по 2007 рік працював підземним прохідником та підземним майстром на шахті «Батьківщина» Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «КЗРК»)             (а.с.        ).

    Згідно Рішення лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 29.11.2007р, позивачу було встановлено професійне захворювання діагноз: професійне захворювання – вібраційна хвороба 1-2 ст. від дії загальних вібрацій. Синдром вираженої полірадикулоневропатії з перевагою больового компоненту на люмбальному рівні та дистрофією у вигляді правобічного кульшового періартрозу ПФС 1-2.,  деформуючий артроз колінних і ліктьових суглобів ПФ 2 та 1 ст. відповідно. Церебрально-периферичний ангіодистанічний синдром зі стійкою артеріальною гіпертензією (а.с          ).

    За висновком МСЕК від 19.02.2008р., позивачу було первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. При наступному  переогляді у МСЕК в 2009р., встановлено  45%   професійної   втрати працездатності  із  яких  35% по радикулопатії встановлювали повторно, крім того інвалідність не знято  і 10%  по   нещасному  випадку   який  стався  в 2003р. (а.с          ).

    Згідно Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 2/2-2211 від 29.11.2007р. на робочому місці позивача ОСОБА_4 районною СЕС було виявлено перевищення гранично допустимих норм праці: маса вантажу, що підіймалася та переміщувалася – 41 кг при нормі до 30 кг; час перебування у нахиленому положенні до 30 градусів – 51,2% робочої зміни при нормі 25%; нахили тулуба: вимушені: понад 30 градусів – понад 134 рази за зміну при нормі 51-100 разів. Важкість праці віднесено до класу «Шкідливий».

    Згідно до Акту розслідування №01 від 18.01.2008р. розслідування хронічного професійного захворювання, комісією в складі представників: ВАТ «КЗРК», Фонду соціального страхування від нещасних випадків, районної СЕС та Українського науково-дослідного інституту промислової медицини, проведено розслідування професійного захворювання та встановлено (п.17 акту), що причиною профзахворювання позивача є  тривалий стаж роботи в умовах важкої фізичної праці, що перевищувала гранично допустимі норми праці та несприятливого мікроклімату.  Також,  комісією  встановлено (п.19 Акту), що винними є керівництво ВАТ «КЗРК».

    Із  виписних  епікризів  встановлено, що   позивач  неодноразово знаходився  на  лікуванні  від професійного захворювання (а.с.                     ).

    Із  свідоцтв  про  народження  вбачається, що в  позивача  на  утриманні  є доньки Олена ІНФОРМАЦІЯ_1 та Ксенія 1994р.  народження (а.с.         ).

    Судом   із  матеріалів  справи  та  пояснення  сторін  встановлено, що в 2003р.  з  позивачем  стався  нещасний  випадок   від  якого   він  втратив  10%  професійної  втрати  працездатності,  але  суд  при  розгляді  справи  не  враховує  даний  факт,  оскільки це є предметом розгляду іншої цивільної справи за позовом даного позивача до іншого відповідача – відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

    Отже в судовому засіданні встановлено, що позивачу при  виконанні   трудових  обов’язків,  з  вини   підприємства-відповідача  спричинена   шкода  здоров’ю  згідно наслідкам професійного захворювання, він втратив 35% працездатності, визнаний інвалідом 3 групи, та переносить фізичний  біль. Комісією, яка  проводила  розслідування  професійного  захворювання (п.19 Акту) встановлено, що винними в отриманні позивачем профзахворювання є адміністрація  ВАТ «КЗРК». Як пояснив представник відповідача, зазначені висновки комісії відповідач не оскаржив та погодився з ними.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із важкими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники важкості праці, що стали причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично-допустимі норми: маса вантажу, робоча поза, вимушені нахили корпусу, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії  при  розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.

Отже, в судовому засіданні встановлено,  що  при  виконанні  трудових  обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода  професійним захворюванням,  винним в отриманні позивачем професійного захворювання є відповідач. Від професійного захворювання позивач  втратив працездатність в розмірі 35% та став інвалідом 3 групи. Від професійного захворювання позивач  переніс  та  переносить фізичний  біль. При вказаних  обставинах  суд  вважає, що професійним захворюванням порушено звичайний  для  нього спосіб життя, він   вимушений  витрачати  додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах  переносить  моральні  страждання  та  переживання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне  підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена  моральна  шкода   підлягає  компенсації.

  При  обговоренні   суми  за  причинену  моральну  шкоду, яку позивач оцінив у 121 000 грн., суд  виходить  із принципів розумності,  виваженості і справедливості, враховуючи тяжкість наслідків у стані здоров'я позивача,  відсотків  втрати  професійної  працездатності - 35%, вину підприємства у професійному захворюванні і заперечення цієї вини з боку підприємства, вважає необхідним назначити позивачу компенсацію в розмірі  21000  гривень, що  буде  відповідати  компенсації  за  спричинену  моральну  шкоду.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, ст.ст. 7, 8,10, 11, 60, 88, 212- 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

      Позовні вимоги ОСОБА_3  задовільнити частково.

    Поновити ОСОБА_3  пропущений строк, встановлений для звернення до суду із даним позовом.

         Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3  моральну шкоду у розмірі  21000 (двадцяти однієї тисячі) грн.

         Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави державне мито в розмірі  210 грн. та 50 грн. на відшкодування витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним розглядом справи.

         В решті частини позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до  апеляційного суду через районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                     Бондар Я.М.