05.02.2016

Справа № 2/489/110/16 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

5 лютого 2016 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Коденко К.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач вказував на те, що він народився 21 червня 1967 року в м. Миколаєві. Його батьками були ОСОБА_5, яка померла 23 квітня 2011 року та ОСОБА_4, який помер 18 квітня 2013 року.

За життя, його батькам на праві спільної сумісної власності належала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. У 1993 році він переїхав на постійне місце проживання в державу Ізраїль та отримав громадянство. У 2002 році, у зв’язку з війною, він разом зі своєю сім’єю переїхав на постійне місце проживання в Австралію, де у 2005 році отримав громадянство. У 2008 році він останній раз із своєю родиною відвідував своїх батьків та рідного брата ОСОБА_6, який також помер 7 лютого 2015 року.

За життя батьків він допомагав їм матеріально та підтримував з ними зв'язок. Після смерті матері він не мав можливості приїхати на її поховання. Проте, через деякий час, зателефонувавши своєму брату з приводу спадщини після смерті матері, останній його повідомив, що спірна квартира не є спадковим майном, та зазначив на те, що квартиру батьки подарували йому. Через деякий час помер його батько. Про смерть батька він дізнався після його поховання. 7 лютого 2015 року помер його брат ОСОБА_6 В травні 2015 року, приїхавши у м.Миколаїв він дізнався, що єдиним спадкоємцем майна після смерті його брата є його дружина ОСОБА_2, а також тоді йому стало відомо про те, що після смерті матері його батько та брат подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після її смерті.

Посилаючись на те, що на час смерті батьків він мешкав за межами України та у зв’язку з тяжким фінансовим станом, відсутністю коштів для приїзду в Україну він не мав можливості звернутися до нотаріальної контори для подачі заяв про прийняття спадщини, а також на те, що його ніхто не повідомляв про наявність спадкового майна, просив суд визнати причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла 23 квітня 2011 року та ОСОБА_4, який помер 18 квітня 2013 року поважними, визначити йому додатковий строк шість місяців для прийняття спадщини після смерті матері та батька.

В судовому засіданні при розгляді справи позивач збільшив свої позовні вимоги. Посилаючись на те, що при розгляді справи йому стало відомо про наявність виданих нотаріусом його батьку та брату свідоцтв про право на спадщину, крім заявлених вимог, просив також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.01.2012 року ВРП № 712021 видане Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається з ? частки трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.01.2012 року ВРП № 712022 видане Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_6 на спадкове майно, яке складається з ? частки трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, та скасувати реєстрацію права власності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник проти позову заперечували. Відповідачка в судовому засіданні вказувала на те, що між її чоловіком та його братом - позивачем у справі за життя були хороші стосунки, вони постійно підтримували зв’язок, як до так і після смерті батьків, позивач достовірно знав про наявність та належність спадкового майна, до того ж її чоловік постійно інформував свого брата про хід оформлення спадщини після смерті батьків, але ОСОБА_4 сам добровільно відмовився від прийняття спадщини, та не мав наміру її оформляти.

Від Другої державної нотаріальної контори до суду надійшов лист, в якому нотаріальна контора просила розглядати справу без участі її представника, а також вказувала на те, що нотаріуси не є зацікавленими особами у справах про спадкування.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1220,   ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1270 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За правилами ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»  роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.2 ст.1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2011 року померла мати позивача ОСОБА_5

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2.

26 січня 2012 року з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_6 як спадкоємці за законом, які прийняли спадщину у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України (спадкова справа №53/2012 року).

26.01.2012 року державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку вказаного спадкового майна.

Окрім того, 18 квітня 2013 року помер батько позивача ОСОБА_4. 08 лютого 2014 року за заявою ОСОБА_6 була заведена спадкова справа № 72/2014 року після його смерті.

До державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батьків позивач ОСОБА_4 звернувся лише     1 червня 2015 року та отримав відповідь, що у встановлений загальний шестимісячний строк для спадкоємців для прийняття спадщини, ним не було подано заяви про прийняття спадщини після смерті матері та батька, а тому роз’яснено право на звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається також, що 7 лютого 2015 року помер ОСОБА_6

Як слідує з копії спадкової справи № 125/2015 р. 12 березня 2015 року його дружина ОСОБА_2 звернулася до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач, як на поважні причини пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 посилався на те, що його ніхто не повідомляв про наявність будь-якого спадкового майна після смерті батьків, а також на тяжкий фінансовий стан, відсутність коштів для придбання квитків для приїзду до України та оформлення спадкових прав.

Разом з тим, відсутність відомостей про наявність спадкового майна та відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, не є поважними причинами для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини.

Слід також звернути увагу, що з дня смерті матері позивача (23 квітня 2011 року) та подання позивачем у серпні 2015 року вперше позову до суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини пройшло більше чотирьох років, після смерті батька (18 квітня 2013 року) – пройшло більше двох років, а тому зазначені позивачем підстави для задоволення позову не можуть бути визнані такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування реєстрації права власності з зазначених вище підстав задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 15,  209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4 до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування реєстрації права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.А. Спінчевська