_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/17672/14-ц

Провадження № 2/520/242/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.02.2016 року.

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Публічного Акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживача ,

Встановив,

Публічне Акціонерне Товариство «ОСОБА_1 Аваль» звернувся з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором №014\0044\81\57163 від 19 червня 2006 року у сумі 35116,15 дол.США та судові витрати у сумі 3654 грн, стверджуючи, що відповідачі ухиляються від виконання зобов»язань за договором кредиту і за договором поруки. До судового засідання представник позивача удруге не з»явився після перерви і надав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність повноважень у представника (термін дії довіреності закінчився 31.12.2015 року). Пояснення як за первісним позовом так і за зустрічним позовом представник банку надавав в минулих судових засіданнях.

Представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов банку не визнала і від імені ОСОБА_2 заявила вимоги про захист прав споживача шляхом визнання договору кредиту недійсним. Позов ОСОБА_2 було об»єднано в єдине провадження з позовом банку судовою ухвалою від 15.06.2015 року.

Суд вислухав представників сторін, вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

19 червня 2006 року Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» (нині ПАТ «ОСОБА_1 Аваль») і ОСОБА_2 уклали кредитний договір №014\0044\81\57163, за умовами якого ОСОБА_1 надав, а ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 55000 дол.США, що дорівнювало на той час 277750 грн. Відповідно до умов договору кредит надався терміном на 180 місяців до 19 червня 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних. Додатково при наданні кредиту Позичальник зобов»язався сплатити банку одноразово комісію в розмірі 0,4% від суми кредиту. Надання кредиту здійснено шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника №221303869.

Повернення кредитних коштів та сплату відсотків за користування кредитом належало здійснювати до 19 числа кожного місяця шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань відповідно до графіку, додаток до договору №1. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором № 14\0044\81\57163 19 червня 2006 року між Банком і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов»язався відповідати за виконання позичальником усіх зобов»язань перед кредитором у повному обсязі.

Як стверджує у позові ОСОБА_1, з метою зменьшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України 26 березня 2009 року між Банком і ОСОБА_2 укладена Додаткова угода №014\0044\81\57163\2 до кредитного договору № 14\0044\81\57163 19 червня 2006 року. За умовами додаткової угоди сторони погодили тимчасово зменшити розмір щомісячного платежу- графік погашення кредиту викладено в іншій редакції в Додатку №1.

Бонк посилається на те, що умови додаткової угоди позичальник не виконує – кредитні кошти не повертає відповідно до графіку, не сплачує відсотки за користування кредитом, внаслідок чого станом на 23.10.2014 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 2594,5 дол.США. Банк направив позичальнику і поручителю досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитом та відсотками і дострокове повернення кредитних коштів. Позичальник і поручитель вимогу Банку залишили без уваги тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і вимагав стягнути в солідарному порядку з позичальника і поручителя заборгованість за кредитним договором №014\0044\81\57163 в сумі 35116,15 дол.США, де заборгованість за тілом кредиту 29198,04 дол.США, що дорівнює 378128,87 грн за курсом НБУ на день звернення до суду, заборгованість за відсотками – 2405,87 дол.США , що дорівнює 31157,19 грн, пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків – 3512,24 дол.США, що дорівнює 45485,22 грн.

На обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на такі докази: кредитний договір №014\0044\81\57163 від 19.06.2006 року з графіком погашення кредиту, додаткову угоду №014\0044\81\57163\2 від 19.06.2006 року, розрахунок заборгованості за договором кредиту, квитанції на судові витрати, статутні документи Банку, копії громадянських паспортів відповідачів.

Відповідачева сторона, не визнаючи позов, доводить наступне: кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», тому як перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець не повідомив споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). На думку представника відповідачки цей договір укладено ОСОБА_2 під впливом омани щодо істотних умов договору, тому представник ОСОБА_2підтримує свої вимоги про визнання договору кредиту недійсним.

При вищевикладених обставинах суд дійшов висновку, що позов банку не підлягає задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними і підлягають задоволенню з наступних підстав:

За договором кредиту одна сторона - банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений строк та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов'язальним. Вимоги до форми і порядку укладення кредитного договору передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає взаємні зобов'язання стосовно суми кредиту, терміну його повернення, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку. До умов кредитного договору належать: об'єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов'язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієнту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Важливим є право позичальника на отримання попередньої достовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту. Законом України “Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів»” № 3161-IV від 01.12.2005р., стаття 11 викладена у наступній редакції: “Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо) (п. “д” ч. 2).

У даному випадку на вимогу суду (судова ухвала про витребування доказів від 27.08.2015 року) надати письмові докази - сукупну вартість кредиту за кредитним договором № 014/0044/81/57163 від 19.06.2006р. і письмові докази отримання позичальником цих відомостей на момент укладання договору кредиту- банк надав відповідь про неможливість виконати ухвалу суду у зв»язку з відсутністю зазначених вище документів. На думку банку на момент укладання договору кредиту наявність цих документів не була обов»язковою.

Суд не погоджується з доводами банку, оскільки зміни в ЗУ «Про захист прав споживачів» на момент укладання спірного договору кредиту діяли.

. Як вбачається з висновку експертного економічного дослідження № 71/с від 21.01.2016р., зробленого за замовленням позичальника, відсутність детального розпису загальної вартості кредиту для споживача унеможливлює визначення фактичного подорожчання кредиту.

Таким чином, у кредитному договорі відсутня така істотна умова, як ціна.

Відповідно до експертного висновку додаток № 1 до кредитного договору № 014/0044/81/57163 від 19.06.2006р. (графік погашення кредиту) не відповідає умовам кредитного договору та розміру його фактичного подорожчання, тому що згідно наведеного у додатку № 1 до кредитного договору графіку погашення кредиту, сума кредиту у розмірі 55 000,00 доларів США розбита на 179 платежів по 305,56 доларів США і останній платіж — 304,76 доларів США. Тобто, у відповідності до графіку позичальник мав сплачувати на користь банку щомісячно 305,56 доларів США, що у відповідності до умов кредитного договору дорівнювало тільки розміру тіла кредиту і не враховувало відсотки та інші обов’язкові платежі. При тому, згідно графіку за період з липня 2006 року по квітень 2009 року (дату укладення додаткової угоди), позичальник мала сплатити 33 повних платежі по 305,56 дол. США на загальну суму 10 083,48 дол. США (33 х 305,56). Фактично за даними виготовленої банком довідки про операції за кредитом, за період з 10.07.2006р. по 26.03.2009р., позичальником було сплачено 26 219,73 дол. США, у т.ч.: тіло кредиту — 10 083,48 дол. США; відсотки за користування кредитом — 16 136,25 дол. США.

Експертного зазначив, що щомісячні оплати позичальника не відповідали узгодженому графіку погашення кредиту і перевищили графік платежів на 16 136,25 дол. США (26 219,73 – 10 083,48).

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами представника ОСОБА_2, що наданий позичальнику графік погашення кредиту у відсутність його сукупної вартості спонукали на здійснення правочину, на який за наявності достовірної інформації про всі майбутні витрати за кредитом, позичальник ніколи б не погодилась.

Доводи Банку, що додаткова угода № 014/0044/81/57163/2 до кредитного договору, укладена 26.03.2009р., була спрямована на зменшення фінансового навантаження позичальника, не відповідає дійсності з наступних підстав.

Як свідчить висновок експертного дослідження, аналізом для якого стала довідка “Про операції за кредитом ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0044/81/57163 від 19.06.2006р.”, підписана від імені начальника Малиновського відділення АТ “ОСОБА_1 Аваль” ОСОБА_4, — фактична оплата станом на 26.03.2009 року (дату укладання додаткової угоди № 014/0044/81/57163/2) складала 26 219,73 доларів США. Оскільки додатком до кредитного договору № 014/0044/81/57163 від 19.06.2006р. (графіком платежів) не визначено суму процентів по кредиту, експерт провів розрахунок заборгованості згідно відомостей, вказаних у “Довідці банку”, а саме: за призначенням платежу “сплата процентів за користування кредитом”, позичальником було сплачено 16 136,25 дол. США, за призначенням платежу “погашення кредиту”, позичальником було сплачено 10 083,48 дол. США., всього — 26 219,73 дол. США.

Отже, заборгованість за кредитом на час укладення додаткової угоди № 014/0044/81/57163/2 від 26.03.2009р. у відповідності до графіка погашення кредиту за кредитним договором № 14/0044/81/57163 від 19.06.2006р. та здійснених на його виконання оплат мала складати 28 780,27 дол. США (55 000,00 – 26 219,73). Однак, згідно додаткової угоди залишок заборгованості позичальника за кредитним договором замість 28 780,27 дол. США становив 44 914,69 дол. США.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У статтях 18 і 19 Закону «Про захист прав споживачів» передбачені підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами визначений ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним.

Поняття "нечесна підприємницька практика" означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 цього Закону нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

За кредитним договором юридичні права й обов'язки сторін - банків та клієнтури - неоднакові. У банку-кредитора- фактично знаходяться всі права, а важливими обов'язками є надання кредитів різних видів та інформування клієнтів про умови кредитування. На клієнті лежать в основному обов'язки: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку проценти за користування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підприємницька практика, застосована банком у правовідносинах з позичальником, що є предметом даного судового спору, є такою, що вводить позичальника в оману.

Такий же висновок викладений ВССУ в Ухвалі від 22.10.2014р. по справі № 6-26251св14 про відхилення касаційної скарги ПАТ “КБ «Надра»” (ухвалою ВССУ від 19.01.2015р. по справі № 6-46847зп14 у допуску до провадження Верховного Суду України справи було відмовлено) - відсутність відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту; факт ненадання банком окремого письмового документа з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача; відсутність у наданому розрахунку повної орієнтовної вартості кредиту з проведенням розрахунку поверхово та не зрозуміло для споживача; включення до додаткової угоди положень, які відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України “Про захист прав споживачів” є несправедливими, оскільки містять умови про зміни у витратах з наявним дисбалансом зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях; відсутність інформації які суми на які рахунки зараховувалися, — загалом є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, при ухваленні даного рішення суд звертає увагу на наступне:

при аналізі наданих на дослідження квитанцій про сплату відсотків за користуванням кредитом, експертом було встановлено наступне: відсотки за користування кредитом зараховувались на різні рахунки, зокрема № № НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3, що не відповідає умовам кредитного договору № 14/0044/81/57163 від 19.06.2006р. та додаткової угоди до нього № 014/0044/81/57163/2 від 26.03.2009р. і суперечить положенням Цивільного кодексу України;

згідно наданих на дослідження квитанцій, у графі “призначення платежу” за період з квітня 2009р. по 2015 рік включно, зазначено таке: “погашення заборгованості за кредитом згідно договору № 014/0044/81/57163 від 19.06.2006р., або “погашення заборгованості за відсотками згідно договору №014/0044/81/57163 від 19.06.2006р.”, що не відповідає умовам додаткової угоди № 014/0044/81/57163/2 від 26.03.2009 р.;

банк не надав належних доказів, що поручитель з додатковою угодою № 014/0044/81/57163/2 від 26.03.2009р. до кредитного договору ознайомлений.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Публічному Акціонерному товариству „ОСОБА_1 Аваль” відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживача задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №014\0044\81\57163, укладений 19 червня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (нині Публічним Акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль») і ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.