КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №756/8996/22

номер провадження №22-ц/824/9387/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Мостова Г.І., Слюсар Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Басараб Наталії Володимирівни та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пироженка Сергія Олександровича на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року ухвалене під головуванням судді Оболонського районного суду міста Києва Луценко О.М.,

у цивільній справі № 756/8996/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 за результатами розгляду якого просила стягнути додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина у сумі 127 789 грн. 90 коп. та стягувати щомісячно частину понесених витрат на неповнолітнього сина у сумі 9 000 грн. до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що з 08 вересня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року шлюб укладений між ними було розірвано. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 757/2045/16-ц з відповідача стягуються аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року у справі № 757/10015/19-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину в розмірі 81 215 грн. 15 коп. Вказані витрати були стягнуті з 2016 року по 01 жовтня 2019 року. Вказуючи, що у 2015 році дитині було поставлено діагноз «Розлад аутичного спектру з психологічним включенням» (аутизм), а в листопаді 2018 року надано інвалідність. 06 липня 2021 року проведено повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, за результатами якої спеціалістами зроблено висновок, що у дитини наявні інтелектуальні порушення помірного ступеню, порушення емоційно-вольової сфери, порушення мовлення, системний недорозвиток мовлення III рівня. Рекомендовано відвідування інклюзивних класів та навчання за індивідуальною програмою, заняття з фактичним психологом, розвиток та корекція когнітивної та емоційно-вольової сфер, заняття з вчителем-логопедом, корекція мовлення, заняття з вчителем дефектологом тощо. Крім того індивідуальною програмою реабілітації дитини інваліда, складеною Київським міським психоневрологічним диспансером № 2, рекомендовано, в тому числі, санаторно-курортне лікування, психіатрична допомога, постійні медичні обстеження, інклюзивна освіта, лікувальний масаж тощо. Також дитина за заключенням лікарів постійно потребує ЛФК, масажу, плавання, постійного нагляду психіатра, окуліста, ЛОРа, ортопеда, стоматолога, контролю аналізів. Всі ці заходи є постійними та потребують значного фінансування. Крім того, у ОСОБА_3 з`явились проблеми з сечетриманням і для відвідування школи постійно потрібно купувати памперси. Витрати, які ОСОБА_2 понесла починаючи з 12 жовтня 2019 року становлять 330 609 грн. 90 коп. Окрім того ОСОБА_2 проведено консультацію з міжнародно-визнаним доктором ОСОБА_40, який призначив специфічне та дороговартісне лікування, яке в багатьох випадках не можливо придбати в Україні. Загальна сума документально підтверджених витрат позивача, понесених у зв`язку з захворюванням неповнолітньої дитини та її особливими потребами у період з 12 жовтня 2019 року становить 330 609 грн. 90 коп. Частка відповідача у цих витратах відповідно становить 165 304грн. 90 коп. Однак відповідач сплатив частину витрат, а саме 22 січня 2022 року - 4 982 грн., 10 грудня 2022 року - 8 900 грн., 13 січня 2022 року - 500 грн., 23 лютого 2022 року - 3 988 грн., 11 березня 2022 року - 17 040 грн., 01 червня 2022 року - 2 015 грн. Таким чином залишок який підлягає стягненню з відповідача становить 127 789 грн. 90 коп. Вважає, що у відповідача є достатньо матеріального забезпечення аби приймати повноцінно участь у додаткових витратах на хвору дитину.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 127 789 грн. 90 коп.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2 000 грн., починаючи стягнення з 06 жовтня 2022 року і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 277 грн. 89 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Басараб Н.В. подала апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину у розмірі 1 600 грн. щомісячно починаючи з 06 жовтня 2022 року і до повноліття дитини. Зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що відповідач погоджується з тим, що син потребує інклюзивного навчання, санаторно-курортного лікування, психіатричної допомоги, постійних медичних обстежень, інклюзивної освіти, лікувального масажу, плавання, ЛФК, контролю аналізів та постійного нагляду лікарів. Однак, відповідач заперечує постійні витрачання коштів на методики, які не відповідають протоколам лікування в Україні. У позовній заяві позивач посилалася на необхідність придбання ліків, призначених ОСОБА_5 . Однак, вказана особа не має лікарської практики, лікарської ліцензії, а відтак, відповідач не може нести частину витрат на лікування дитини препаратами, призначеними вказаною особою та витрат на аналізи, призначені нею, а також витрат на пробіотики, антибактеріальні, протигрибкові, гормональних препарати. Крім того, експерти з доказової медицини стверджують, що в рецептах ОСОБА_5 містяться тяжкі препарати, які можуть зруйнувати здоров`я дитини. Вказуючи, що лікарями були призначені такі ліки для дитини: Аллєва , Альфакетоглутарат, Арип , Арипразол , Віброцил , Вітамін Д / Е , Дормікинд , Ескузан , Золафрен , Нікотинаміда рибози , Окомістин ; Перитол; Протефлазид; Ресферацел; Риспетрил; Тенотен; Труксал; Флавовір; Хелатний Кальцій . Інші ліки лікарями не призначалися. Позивач не повідомляє відповідача про наміри застосування експериментальних методів без призначень лікарів та не отримує дозволу та погодження відповідача на таке лікування. Вказуючи, що судом першої інстанції не обґрунтовано не взято до уваги заперечення відповідача, а відповідачу є незрозумілим перерахування особистих коштів на карткові рахунки ОСОБА_18 - 11 платежів на суму 13 450 грн.; ОСОБА_19 - 7 платнжів на суму 28 100 грн.; ОСОБА_20 - 2 платежі на суму 8 000 грн.; ОСОБА_21 - 3 платежі на суму 18 000 грн.; ОСОБА_22 - 5 платежів на суму 20 834 грн. 17 коп.; одного платежу без зазначення даних на суму 6 000 грн. та одного платежу без зазначення даних на суму 3 800 грн., що в загальному становить 98 184 грн. 17 коп., з яких половина становить 49 092 грн. 08 коп. Також, незрозумілим є перекази на карткові рахунки ОСОБА_23 - 4000 грн.; ОСОБА_24 - 3 278 грн.; ОСОБА_25 - 3 300 грн; ФОП ОСОБА_26 - 3 211 грн.; ОСОБА_27 - 1 020 грн.; ОСОБА_41 - 1 320 грн. Також вказуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що заклад, який відвідує дитина - є школа, вартість навчання у якій становить певний розмір і кошти сплачені на її рахунок. Зазначаючи, що відповідач не має заборгованості по аліментам. Відповідачем складено таблицю, яка містить відомості про витрати позивача, які вона вважає такими, що понесла, та з якими відповідач погоджується, а проти яких заперечує. Вказуючи, що на утриманні відповідача, окрім сина ОСОБА_3 , перебуває донька ОСОБА_28 та непрацездатна мати. Оскільки додаткові витрати на утримання сина викликані особливими обставинами, відповідач не заперечує проти їх сплати, але в розмірі, який він має можливість сплачувати, враховуючи об`єктивні причини та розмір його заробітної плати, який після утримання податків становить 6 010 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині розміру додаткових витрат, які підлягають щомісячному стягненню на утримання дитину, представник ОСОБА_2 - адвокат Пироженко С.О. подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просив рішення суду в частині стягнення додаткових витрат на дитину змінити, збільшивши розмір додаткових витрат на дитину з 2 000 грн. до 9 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що при обґрунтуванні щомісячних додаткових витрат на дитину в розмірі 9 000 грн. щомісячно, позивач навела арифметично обґрунтований розрахунок вказаних витрат. Вказуючи, що на сьогодні, з відповідача стягуються аліменти на утримання сина у розмірі близько 1 500 грн. щомісячно. Водночас, загальна сума аліментів та додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 3 500 грн., не може забезпечити належних умов життя для нього.

17 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив з якого вбачається, що позивач не погоджується із доводами апеляційної скарги поданої відповідачем та просить залишити її без задоволення. Вказуючи, що докази долучені відповідачем до апеляційної скарги, не можуть прийняті судом апеляційної інстанції до уваги виходячи з приписів ч. 3 ст. 367 ЦПК України. Наразі відповідач сплачує аліменти на утримання дитини у сумі 1 500 грн. Загальна сума аліментів та додаткових витрат на дитину у сумі 3 000 грн. не може забезпечити належних умов життя дитини. Надані позивачем докази свідчать про необхідність понесення періодичних додаткових витрат позивачем у сумі 9 000 грн., зумовлених станом здоров`я дитини.

У відзиві також міститься клопотання про проведення судового засідання з викликом сторін.

Вивчивши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позиції сторін у справі чітко та зрозуміло викладено у поданих ними процесуальних документах, матеріали справи містять достатню кількість доказів для правильного вирішення даної справи по суті спору, колегія суддів не вбачала за необхідне проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та вважала за можливе проводити розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Басараб Н.В. підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга представника ОСОБА_29 - адвоката Пироженка С.О. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що 08 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, у якому, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 .

У 2015 році ОСОБА_4 поставлено діагноз «Розлад аутичного спектру з психологічним включенням» (Аутизм).

У квітні 2016 року за результатами психолого-медико-педагогічної консультації рекомендовано навчання за програмою для дітей із тяжким порушенням мовлення.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у справі № 757/2045/16-ц шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з 22 червня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 757/2045/16-ц, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року в частині стягнення аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове, яким вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі частки з усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 червня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

У листопаді 2018 року у зв`язку з захворюванням, ОСОБА_4 надано інвалідність.

Так, відповідно до ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Звертаючись до суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у сумі 127 789 грн. 90 коп., позивач посилалася на те, що у зв`язку з особливими потребами спільного сина сторін, останньою у період з 13 жовтня 2019 року по момент звернення до суду з даним позовом, було витрачено додаткові кошти на утримання сина у загальній сумі 330 609 грн. 90 коп. У вказаний період відповідач сплатив частину витрат у сумі 37 425 грн., а відтак, вважає за необхідне стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання сина у сумі 127 789 грн. 90 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання сина у сумі 127 789 грн. 90 коп., суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати, у зв`язку з особливими потребами дитини, а саме: лікування; реабілітація; інклюзивне навчання; догляд, підтверджуються: копіями рецептів лікарів з призначенням ліків та чеками про придбання призначених ліків; копіями медичної документації з призначеннями лабораторних досліджень та квитанціями про оплату за їх проведення; копіями договору зі спеціалізованим навчальним закладом та квитанції про оплату послуг навчання докази оплати санаторно-курортного лікування. Таким чином, врахувавши наведене, часткове визнання відповідачем позовних вимог, майновий стан відповідача, суд вважав за стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання сина у розмірі 127 789 грн. 90 коп., які документально підтверджені.

Однак, погодитись з вказаним висновком суду у повній мірі не можливо, виходячи з наступного.

Згідно висновку Інклюзивно-ресурсного центру № 6 Печерського району м. Києва про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, дата проведення - 06 липня 2021 року, У ОСОБА_4 наявні інтелектуальні порушення помірного ступеню, порушення емоційно-вольової сфери, порушення мовлення. Системний недорозвиток мовлення ІІІ рівня. Рекомендовано освітню програму інклюзивні класи закладів загальної середньої освіти.

Згідно форми індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, що видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів, Київського міського неврологічного диспансеру № 2 від 04 лютого 2019 року, ОСОБА_4 потребує реабілітаційних заходів: відновна терапія; профілактичні заходи; санітарно-курортне лікування; психіатрична допомога (за потреби); медичне спостереження (постійно); консультування (за потреби); психолого-педагогічна діагностика (за потреби); психологічна та педагогічна корекція; індивідуальну форсу навчання; лікувальний масаж; лікувальну фізкультуру.

До позовної заяви позивачем надано квитанції, платіжні доручення, видаткові накладні, чеки, які містять інформацію про витрачені позивачем кошти у період з 12 жовтня 2019 року до моменту звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що кошти у сумі 330 609 грн. 90 коп., не у повній мірі були витрачені для забезпечення необхідних особливих потреб дитини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були витрачені кошти, зокрема, на: консультацію психіатра ОСОБА_30 - 1 500 грн.; консультацію психіатра ОСОБА_42 - 870 грн.; консультації ОСОБА_43 - 375 грн.; консультації ОСОБА_31 - 4 000 грн.; консультації - 1 055 грн.

Разом з тим, колегія суддів не вважає, що вказані витрати понесені у зв`язку з особливими потребами дитини, адже згідно форми індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, що видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів, Київського міського неврологічного диспансеру № 2 від 04 лютого 2019 року, дитині має надаватися психіатрична допомога за потреби у ній. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, дитини відвідувала консультацію психіатра Центру симуляції мозку, витрати понесені позивачем за які, підлягають покладенню на обох батьків. Доказів на підтвердження необхідності проведення консультації психіатра ОСОБА_44., психіатра ОСОБА_42, консультації ОСОБА_43 та ОСОБА_45., матеріали справи не містять.

Також, позивачем були понесені витрати на ліки, зокрема: Линекс бебі; віброцил; бепантен; синупрет; Zirtek; Бади, Віо Vіt; LactoВіf, іZdorov; препарати замовлені на іHerb; доксіциклін; флуконазол; біоту; азітроміцін; флуконазол; доксіциклін; вальтрекс; валацикловир; омез; альфа нормікс; симвастатин; рибаверин; сорбекс; хілак форте; тербинафин; пробіотики; л-теанин; омега ; монолаурин; НАК; Л-Лізин; арипразол; нурофен; гідроксизин; альфа нормикс; рибавірин; вітамінно-мінеральний комплекс; спирулин; берберин; накотинаминда рибози; пусті капсули; атаракс; Л-Теанин; хилак; ре гідрон; римантадин; тербинафін; атаракс; ванкомицин; ремавир, у загальному розмірі 98 055 грн. 27 коп., однак, доказів на підтвердження того, що вказані препарати були призначені дитині до приймання лікарями, матеріали справи не містять. Крім того, проти стягнення коштів на вказані препарати заперечує і відповідач, вказуючи на те, що вони не мають доказового медичного підтвердження необхідності приймання їх сином. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що кошти у сумі 98 055 грн. 27 коп. не можна вважати додатковими витратами на дитину та вони не можуть бути покладені на обох батьків.

Щодо понесених позивачем витрат на перукарські послуги у сумі 300 грн., то вони не є додатковими витратами на дитину, та проти їх стягнення заперечує відповідач, а відтак, вказані витрати не можуть покладатися на обох батьків.

Не можуть бути додатковими витратами на дитину й кошти, кошти, сплачені позивачем за придбання ліків та отримання результатів аналізів за направленням ОСОБА_32 у сумі 8 618 грн. 55 коп., оскільки доказів на підтвердження того, що вказана особа має лікарську ліцензію, на що звертає увагу суду відповідач, матеріали справи не містять.

Крім того, згідно розрахунку витрат наданого позивачем, до додаткових витрат понесених на дитину, остання включає кошти у сумі 18 100 грн. на школу (ресурсний клас), водночас, доказів на підтвердження навчання дитини у такій школі, матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача на незрозуміле для нього перерахування позивачем коштів на карткові рахунки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_33 , ОСОБА_22 , одного платежу без зазначення отримувача, ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , про що ним заявлялося також у суді першої інстанції, проте оцінки таким доводам надано не було, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_35 кошти у сумі 3 278 грн., наступним чином: 05 вересня 2020 року - 1 859 грн.; 11 вересня 2020 року - 395 грн.; 09 грудня 2020 року - 236 грн.; 01 лютого 2021 року - 544 грн.; 26 березня 2021 року - 244 грн.

Згідно розрахунку наданого позивачем, 05 жовтня 2020 року нею було сплачено кошти у сумі 1 859 грн. на курс лікування, і зазначені витрати відповідач визнав, про що зазначив у таблиці наявній у апеляційній скарзі. Кошти у сумі 395 грн. сплачені позивачем на рахунок ОСОБА_35 11 вересня 2020 року, до розрахунку витрат понесених на дитину, позивачем не включено. Кошти у сумі 236 грн. сплачені 09 грудня 2020 року, у сумі 544 грн. сплачені 01 лютого 2021 року та у сумі 244 грн. сплачені 26 березня 2021 року, значаться у розрахунку витрат на утримання дитини наданого позивачем, як препарати на курс лікування, із вказаними витратами відповідач погодився, про що свідчить його таблиця наявна у апеляційній скарзі.

Кошти у сумі: 4 000 грн. перераховані на рахунок ОСОБА_34 ; 3 300 перераховані на рахунок ОСОБА_36 ; 3 211 грн. перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_37 ; 1 020 грн. перераховані на рахунок ОСОБА_38 ; 1 320 грн. перераховані на рахунок ОСОБА_39 , згідно розрахунку наданого позивача, були витрачені на придбання ліків Zirtek, НАК, Л-Лизин, аналізи за направленням ОСОБА_32 . При цьому, слід зазначити, що переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку, що вказані витрати не є додатковими витратами та не підлягають розподілу між сторонами.

Щодо коштів перерахованих на рахунок ОСОБА_18 , то відповідно до розрахунку додаткових витрат на дитину наданого позивачем, такі кошти перераховувалися на оплату тьютор, із вказаними витратами відповідач погодився, про що свідчить його таблиця наявна у апеляційній скарзі.

Щодо коштів перерахованих на рахунок ОСОБА_19 та ОСОБА_33 , то відповідно до розрахунку додаткових витрат на дитину наданого позивачем, такі кошти перераховувалися на оплату школи Мозаїка. При цьому, згідно довідки Броварської гімназії «Мозаїка», ОСОБА_4 навчається у зазначеній гімназії з лютого місяця. За цей час, за школу було сплачено 42 500 грн. Отже, кошти перераховані на рахунок ОСОБА_19 колегія суддів вважає додатковими витратами понесеними на дитину.

Щодо коштів у сумі 3 800 грн. перерахованих на невідомий рахунок та коштів перерахованих на рахунок ОСОБА_22 , то відповідно до розрахунку додаткових витрат на дитину наданого позивачем, такі кошти були перераховані на оплату пробіотиків. При цьому, слід зазначити, що переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку, що вказані витрати не є додатковими витратами на дитину та не підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Долучені відповідачем до апеляційної скарги довідка про доходи та платіжні документи, були подані до суду апеляційної інстанції з порушенням приписів процесуального законодавства, без підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, а тому, керуючись ч. 3 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не враховує їх під час перегляду оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, враховуючи, що у період з січня 2022 року по червень 2022 року відповідач сплатив частину додаткових витрат на дитину у сумі 37 425 грн., про що позивач зазначила у позовній заяві, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для зміни розміру додаткових витрат понесених позивачем на утримання дитини, зменшивши їх з 127 789 грн. 90 коп. до 29 011 грн. 91 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 2 000 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з часткового визнання відповідачем позовних вимог, а також майнового стану відповідача, наявності на його утриманні неповнолітньої доньки та непрацездатної матері.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно довідки ТОВ «Вердикт Консалтинг» від 13 грудня 2022 року, ОСОБА_1 працює у вказаному товаристві на посаді начальника відділу інформаційних технологій. Його дохід за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2022 року склав 28 621 грн. 80 коп.

Згідно свідоцтва про народження, у відповідача на утриманні також перебуває донька ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та частина квартири АДРЕСА_2 .

Так, враховуючи що відповідач є працездатною особою, працевлаштований, доказів на підтвердження наявності у нього незадовільного стану здоров`я, матеріали справи не містять, має у власності нерухоме майно, має на утримання малолітню доньку від іншого шлюбу, частково визнає вимоги про стягнення з нього витрат на утримання сина у розмірі 1 600 грн., а також, враховуючи особливий стан спільного сина сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання сина додаткові витрати щомісячно у сумі 2 000 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково вважав, що мати відповідача перебуває на його утриманні, оскільки доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять. В той же час, зазначена обставина не призвела до неправильного вирішення спору по суті в частині стягнення щомісячних додаткових витрат на дитину.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності в матеріалах справи доказів на підтвердження понесення щомісячних витрат у зазначеній нею сумі, колегія суддів відхиляє, оскільки при вирішенні питання щодо стягнення зазначених витрат, суд повинен брати до уваги не лише потребу дитини у них, а й можливість відповідача сплачувати витрати у відповідній сумі.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що стягнення додаткових витрат на дитину у сумі 2 000 грн. щомісячно, поставить відповідача на межу неможливості існування, виходячи із того, що відповідач є працездатною особою, працевлаштований, має стабільний заробіток та нерухоме майно на праві власності. Син же сторін, у зв`язку з його особливим станом, потребує щомісячних додаткових витрат, які повинні покладатися на батьків.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частин 4-5 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у суді першої інстанції представляв адвокат Пироженко С.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1288599 від 06 жовтня 2022 року та договору № 0050-22-1 про надання правничої (правової) допомоги від 15 вересня 2022 року, яким встановлено фіксовану суму гонорару за надану правничу допомогу - 10 000 грн.

Згідно акту про надання правничої (правової) допомоги до вищевказаного договору, підписаного між позивачем та адвокатом, АО «Буша» в особі Пироженка С.О. надано позивачу правничу допомогу, а останньою сплачено адвокатському об`єднанню гонорар у сумі 10 000 грн.

Оплата позивачем правничої допомоги у сумі 10 000 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями та меморіальними ордерами.

Дослідивши надані стороною позивача докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, а також його заперечення, щодо розміру заявлених до стягнення витрат, які останній не мав змоги заяви у суді першої інстанції оскільки заява про стягнення витрат на правничу допомогу була подана стороною позивача перед судовими дебатами та вирішена судом разом із вирішення справи по суті спору, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, з 10 000 грн. до 2 000 грн.

Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача додаткових витрат на утримання дитини понесених за період з 12 жовтня 2019 року по день звернення до суду з даним позовом та в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає зміні, шляхом зменшення додаткових витрат на утримання дитини з 127 789 грн. 90 коп. до 29 011 грн. 91 коп. та витрат на правничу допомогу з 10 000 грн. до 2 000 грн.

В іншій частині рішення суду, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак, підлягає залишенню без змін.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, судовий збір, стягнутий судом першої інстанції із відповідача на користь держави підлягає зменшенню з 1 277 грн. 89 коп. до 310 грн. 12 коп.

Крім того, відповідачу слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 1 611 грн. 51 коп., що є пропорційно розміру задоволених вимог.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пироженка Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Басараб Наталії Володимирівни - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року змінити, зменшивши розмір додаткових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 127 789 грн. 90 коп. до 29 011 грн. 91 коп. та витрат на правничу допомогу з 10 000 грн. до 2 000 грн., та

зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави, з 1 277 грн. 89 коп. до 310 грн. 12 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у сумі 1 611 грн. 51 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: