Справа № 2-а-1590/2009

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

09 червня 2009 року                                                                                         м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кулініча Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь надбавку до пенсії за період з 2006 по 2008 роки в розмірі 4453 грн. 20 коп., відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідач у поданих запереченнях позов не визнав з тих підстав, що здійснюючи нарахування і виплату позивачу доплати до пенсії він керувався положеннями законів України про Державний бюджет на 2006-2007 роки, якими не передбачалося здійснення доплати до пенсії особам, що мають статус «Дитина війни», а також Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якими на 2008 рік було встановлено наступні розміри надбавки до пенсії: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп. Крім того зазначив, що вказана доплата здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету, а за відсутності відповідного фінансування відсутні підстави для збільшення її розміру. Відповідач наполягав на застосування річного строку звернення до адміністративного суду і за викладених у сукупності обставин просив у задоволенні позову відмовити.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є громадянином України. Відповідно до статей 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі по тексту – Закон № 2195) він має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

У 2006 – 2007 роках відповідач не здійснював виплату позивачу зазначеної доплати, а у 2008 році виплачував її в значно меншому розмірі, зокрема:

- у січні – березні – по 47 грн.;

- у квітні – червні – по 48 грн.10 коп.;

- у липні – вересні – по 48 грн. 20 коп.;

- у жовтні – грудні – по 49 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач не надав суду переконливих доказів наявності поважних причин для пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, а тому його вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити заборгованість за 2006 – 2007 роки включно, не підлягають задоволенню.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ (далі по тексту – Закон № 107) було внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, у зв’язку з чим з 01.01.2008 року доплата до пенсії виплачувалася позивачу у розмірі встановленому для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначене положення Закону № 107 визнано неконституційним.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, з 22.05.2008 року стаття 6 Закону № 2195 була поновлена в попередній редакції. Втім, починаючи з травня 2008 року відповідач виплачував позивачу надбавку до пенсії в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, зокрема: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп., щомісячно.

Таки дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки у спірних правовідносинах підлягав застосуванню саме Закон № 2195, який має вищу юридичну силу. При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки в силу положень викладених в абзаці 2 частини 3 статті 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними підпунктом 11 пункту 35 розділу ІІ Закону № 107, в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорії громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.

Зазначене є підставою для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу надбавки до пенсії в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити за вказаний період заборгованість за відрахуванням вже сплаченої суми.

    Керуючись статтями 99, 100, 158 – 163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова по виплаті ОСОБА_1 надбавки до пенсії в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова провести перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, та виплатити їй заборгованість за відрахуванням вже сплаченої суми.

У решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Суддя: