Справа № 487/11576/14-ц

Провадження № 2/487/544/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого – судді Андрощука В.В., при секретарі - Забродській Г.В., за участю представника позивача – ОСОБА_1І, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Позивач вказував, що з 14.03.2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду заступника директора Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кривоозерське хлібоприймальне підприємство». Наказом за №751-к від 22.10.2014 року, його звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України – у зв’язку з прогулом без поважних причин. Після звільнення, фактичний розрахунок відповідачем здійснено лише 06.11.2014 року, а належним чином оформлену трудову книжку ним отримано 15.11.2014 року.

Вважаючи документи, на підставі яких його було звільнено, сфальсифікованими відповідачем, посилаючись на допущені відповідачем при його звільнені порушення трудового законодавства і зокрема ст.ст.47,116,148,149 КЗпП України, що призвело до спричинення йому моральної шкоди, ОСОБА_3 просив поновити його на роботі на займаній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2014 року по день поновлення на роботі та грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі місячного окладу.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з’явився. Надав письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги та просив про їх задоволення.

Представник позивача – ОСОБА_1, позов підтримав.

Представник Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові пояснення позивача, надані докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу провадиться, зокрема, за статтями 40 і 41 КЗпП України.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи з вказаних підстав є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, при вирішенні питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, слід виходити з конкретних обставин справи і враховувати будь-які докази із числа передбачених ст.27 ЦПК України. При цьому, відсутність працівника за станом здоров’я може підтверджуватись не лише лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а показаннями свідків та іншими доказами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ч.1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов'язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

З урахуванням принципу змагальності сторін, відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що позивач з березня 2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді заступника директора філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кривоозерське хлібоприймальне підприємство», відповідно до наказу про прийняття на роботу за №75/1-к від 14.03.2014 року.

Наказом за №751-к від 22.10.2014 року ОСОБА_3 звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до наказу за №751-к від 22.10.2014 року, позивача було звільнено за прогул без поважних причин, вчинений 22.09.2014 року.

В обґрунтування прийнятого рішення про звільнення позивача з вказаних підстав, відповідачем надано та досліджено судом документи, зазначені в наказі №751-к від 22.10.2014 року, а саме – акт про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці від 22.09.2014 року; акт про відмову від надання пояснень від 22.09.2014 року; доповідна записка в.о. директора філії ОСОБА_4 від 23.09.2014 року.

Так, відповідно до акту про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці від 22.09.2014 року, головним інженером філії ПАТ «ДПЗКУ» «Кривоозерське ХПП» ОСОБА_5, начальником виробничої дільниці №1 філії ОСОБА_6, бухгалтером філії ОСОБА_7 зафіксовано факт відсутності позивача на робочому місці 22.09.2014 року з 08.00 до 14.20.

Відповідно до акту від 22.09.2014 року, складеного вищевказаними особами, зафіксовано факт відмови позивача від надання письмових пояснень з приводу відсутності на робочому місці 22.09.2014 року більше трьох годин.

Відповідно доповідної записки в.о. директора філії ОСОБА_4 від 23.09.2014 року за вих..№196 (в доповнення доповідної від 11.09.2014 року), перед керівництвом ПАТ «ДПЗКУ» поставлено питання про звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з посиланням до допущення останнім прогулів без поважних причин 05.09.2014 року,08.09.2014 року,19.09.2014 року,22.09.2014 року, повним ігноруванням посадовими обов’язками, грубим і демонстративним порушенням трудової дисципліни, що вкрай негативно відображається на загальному стані трудової дисципліни всього колективу підприємства.

Крім того, суду надано лист заступника начальника управління фінансових ризиків та супроводження діяльності ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_8, відповідно до якого керівництву запропоновано звільнити позивача з роботи за прогул 22.09.2014 року.

Відповідно до акту від 22.10.2014 року за підписом в.о. директора філії ОСОБА_4, зафіксовано факт відмови позивача від ознайомлення під підпис з наказом №751-к від 22.10.2014 року про його звільнення.

Доводи в обґрунтування позову, що ОСОБА_3 22.09.2014 року не допускав прогулу та був на роботі, а відповідач навмисно сфальсифікував докази щодо причин його звільнення, не заслуговують на увагу та оцінюються судом критично. Так, надані відповідачем докази були досліджені та перевірені судом. Натомість, позивачем та його представником не надано будь-яких доказів, відповідно до приписів ст.ст.10,60 ЦПК України, які б спростовували докази відповідача та підтверджували власні ствердні доводи.

Доводи в обґрунтування позову про незаконність відсторонення позивача від виконання трудових обов’язків за наказом №697-к від 29.09.2014 року та не доведення йому за наслідками відсторонення результатів перевірки, суд не приймає до уваги, оскільки ці обставини не стосуються звільнення ОСОБА_3 та не є предметом судового розгляду.

Доводи про те, що відповідачем при звільнені ОСОБА_3, порушено строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачені ст.148 КЗпП України, також не заслуговують на увагу та оцінюються критично, оскільки такі доводи є наслідком помилкового тлумачення положень ст.ст.148, 241-1 КЗпП України.

Доводи про фальсифікацію відповідачем документів про звільнення позивача і зокрема доповідної записки від 23.09.2014 року за підписом сумнівної особи, суд також не приймає до уваги і оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються наданою суду копією наказу від 05.09.2014 року № 671-к про покладення виконання обов’язків директора філії на ОСОБА_9

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 допустив 22.09.2014 року прогул без поважних причин і відповідач, з урахуванням зайняття позивачем керівної посади та результатів попередньої роботи, мав підстави для його звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України та здійснив таке звільнення з дотриманням норм трудового законодавства.

Керуючись ст.ст.6,10,11,60,79,88,209-212,215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в порядку, передбаченому ст.ст.294-296 ЦПК України.

СУДДЯ: В.В. АНДРОЩУК