УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ Іменем  України

01 лютого 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді                              Франовської К.С.,

суддів:                  Широкової Л.В.,

Олексієнка М.М.

при секретарі судового

засідання                                             Сухореброї Т.А.,

з участю    адвоката ОСОБА_1,розглянувши у відкритому    судовому

засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 09 листопада у

справі за позовом ОСОБА_2   до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та

за    зустрічним    позовом    ОСОБА_3 до

ОСОБА_2 про   продовження   строку   прийняття

спадщини

встановив:

В липні 2006 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 500 кв.м, біля домоволодіння АДРЕСА_1. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що половину зазначеного домоволодіння вона отримала в дар від свого сина ОСОБА_4 у 1996 році. Після його смерті звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини де дізналася, що син приватизував земельну ділянку. Вважаючи, що разом із частиною домоволодіння їй повинна і належати земельна ділянка, просила суд задовольнити її вимоги.

В зустрічній позовній заяві, з якою ОСОБА_3 звернувся до суду в листопаді 2006 року, порушується питання про визначення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини на вищезазначену земельну ділянку. Позов просив задовольнити посилаючись на те, що він не знав , що його батько приватизував земельну ділянку.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 09 листопада 2006 року позови задоволені частково.

Справа №22а-410                                     Головуючий у суді 1 -ї інстанції Шелепа А. А.

Категорія 33                                                         Суддя-доповідач Широкова Л.В.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 у вигляді належної останньому на праві власності земельної ділянки площею 500 кв.м, по АДРЕСА_1 та визнано за сторонами право власності по 250 кв.м, даної земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_3 42.50 грн. державного мита. В решті вимог сторонам відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 рішення суду просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що суд не врахував положень ст. 120 ЗК України та постановив незаконне рішення.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового.

Як вбачається з матеріалів справи/а.с.4/ ОСОБА_2 за договором дарування від 27.03.1996 року набула права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.30 ЗК України, 1992 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Судом встановлено, що на час укладення вищезазначеного договору дарування ,крім цього домоволодіння, сину позивачки ОСОБА_4 на підставі Державного акту/а.с.7/ належала на праві власності ще земельна ділянка площею 0,0500 га, з якої ріллі 0,0372 га та 0,0128 га під будівлею.

Оскільки ОСОБА_2 набула права власності на 1/2 частини вищезазначеного домоволодіння, то вона відповідно до вимог ст.30 ЗК України, 1992 року набула і право власності і на належну до домоволодіння 0,0500 га земельну ділянку.

За такими саме підставами апеляційний суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2, а ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовляє за безпідставністю.

Оскільки суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Керуючись    ст.ст.    304,307,309,    313,314,    316    ЦПК    України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 09 листопада 2006 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, яка раніше належала на праві власності сину ОСОБА_4, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.