.                                     Справа № 2 – а – 1430 – 2009

П О С Т А Н О В А

І  М  Е  Н  Е   М                                         У  К  Р  А  Ї  Н  И

           09 липня  2009 року            Саратський районний  суд        Одеської області у складі:

                                                 головуючого – судді                       Смірнової І.О.      

                                                 при  секретарі                                  Руднєвої І. С.

 розглянувши    у    відкритому    судовому   засіданні          у залі суду         в  с.м.т. Сарата

 справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного Фонду України в Саратському  районі Одеської області

про

зобов*язання нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну  допомогу як дитині війни,

   суд

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

           03 квітня  2009 року позивач  звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої вимоги він обґрунтував тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має статус дитини війни. Ст. 6 цього Закону передбачає доплату до пенсії в розмірі  30 відсотків  мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років  зазначену доплату до пенсії він не отримував.

            Вважаючи відмову відповідача в нарахуванні доплати до пенсії незаконним тому, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, позивач просив визнати дії відповідача про відмову виплати до пенсії  30 відсотків  мінімальної пенсії за віком - противоправними. Про порушене право на отримання доплати до пенсії йому стало відомо улітку 2008 року, у зв'язку  з чим позивач  просив поновити йому пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача дорахувати  вказану доплату до пенсії  за 2006-2008 роки в сумі 4.471 гривні  20 копійок  відповідно до наданих  ним розрахунків.

            Позивач в судове  засідання не з*явився,  просив  розглянути справу у його відсутності,   задовольнити позов.

            Представник відповідача, якого належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, до суду не з*явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.  Позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу протягом 2006 -2007 років. У 2006 році Урядом України не був розроблений порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а Законом України  "Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинена у 2007 році  дія ст. 6 цього ж Закону. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни,  приписи яких і було дотримано відповідачем у повному обсязі. Позивачу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" виплачувалося замість пенсії, підвищення у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 гривень, з 01 липня - 48,20 гривень та з 01 жовтня - 49,80 гривень.

             Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

             Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Саратському районі Одеської області  та отримує пенсію за віком.

              Згідно  ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, тому позивач відноситься до категорії - дитина війни, що підтверджується копією його паспорту, пенсійним посвідченням та довідкою Саратського УПСЗН (а.с. 4-8). Зазначені обставини відповідачем не оспорювалися.

              У зв'язку з цим позивач, відповідно до ст. 6 названого  Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30  відсотків від мінімальної пенсії за віком.

              Протягом  2006-2007 років  позивачу  доплата до пенсія відповідно до названого закону не виплачувалася.

                З 22 травня 2008 року доплата до пенсії була виплачена йому у розмірі:  48 гривень 10 копійок; з 01 липня 2008 року - 48 гривень 20 копійок; з 01 жовтня 2008 року - 49 гривень 80 копійок.  

   Тобто мала місце виплата доплати до пенсії позивачу в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

               Спір підлягає вирішенню на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

               Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

               Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9  "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя " Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону  чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності  Конституції  і в усіх необхідних випадках застосовувати  Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який  був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

                Відповідно до ч. 2  ст. 3, ч.1ст. 6, ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " в редакції від 19 грудня 2006 року,  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Дітям війни доплата до пенсії підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.   Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

                 Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дія ст.6 зазначеного Закону у 2006 році  зупинена.

       Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року, який набрав чинності  15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

      Проте, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни "  запроваджені не були.

       Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року не  були визнані неконституційними  та діяли протягом 2006 року.

      Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу протягом 2006 року доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Таким чином, вимоги  позивача  про виплату йому підвищення до пенсії за 2006 рік  задоволенню не підлягають.

       Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, була зупинена.

       Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей  29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

      Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

     Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

     У зв'язку з чим, Управління Пенсійного Фонду України в Саратському районі  Одеської  області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

      Таким чином, вимоги  позивача щодо виплати йому доплати до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

       Відповідно до п.п. 41 розділу ІІ Закону України  "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: "Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

     Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів."

     З 01 січня 2008 року позивачу була нарахована та виплачена доплата до пенсії в сумі  47 грн., з 1 квітня 2008 року в сумі  48 грн. 10 коп. Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" доплата до пенсії  дітям війни  склала:   з 22 травня 2008 року - 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 р. -  48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 р. - 49 грн. 80 коп. Виплата проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами по справі.

      Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

        Рішення Конституційного Суду України у цій справі  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

        Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Саратському районі Одеської області  повинно  було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності  п.п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

        З 22 травня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

        До 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.    

         Аналіз наведеного закону і обставин справи дають суду підстави до висновку,  що соціальні права позивача  на отримання 30-ти відсоткової  доплати  до пенсії як особи, що має статус дитини війни, порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку шляхом часткового  задоволення його позову.

       Як вбачається з позовної заяви,  позивач просить суд визнати відмову відповідача у виплаті соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком противоправною, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Саратському районі Одеської області   нарахувати  та виплатити йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4472 гривні 20 копійок.    

Суд вважає, що позов в частині визнання бездіяльності відповідача  протиправною підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо  не визначення на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії за віком відносно дітей  війни, суд  не може взяти до уваги з таких підстав.

На час розгляду справи дійсно законодавчо не визначений  розмір мінімальної пенсії за віком відносно дітей війни.

Однак, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" в цілому і ст. 6 цього Закону не суперечать Конституції України, тому в даному випадку суд вважає необхідним застосувати правила, передбачені пунктами 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В даному випадку слід застосувати і ч. 7 ст. 9 КАС України, яка передбачає, що  у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності  такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

            В пенсійному законодавстві  розмір мінімальної пенсії за віком передбачено в ч.1 ст. 28  Закону України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого  нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому  суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої  цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином,  відповідач може здійснити  доплату до пенсії позивачу з розрахунку 30 відсотків  від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".  

 Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону. Питання стосунків між суб'єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону,  отримання  в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за № 2195 не може погіршувати  соціальний  захист позивача та розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.

    Згідно ч. 1  ст.  17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини",  суди України  при розгляді справ  застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї,  а також практику Європейського суду - як джерело права.

   Відповідно до  ст.  1 Протоколу № 1  вказаної Конвенції,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності",  яке міститься у ч. 1  ст.  1 Протоколу № 1 до Конвенції, яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежать від формальної класифікації у національному законодавстві,  борги,  що становлять майно,  можуть також розглядатись як "майнові права" і,  таким чином,  як власність.

                Європейський Суд з прав людини при розгляді справи "ОСОБА_2 проти України" зауважив,  що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити,  припиняти чи закінчити виплату таких надбавок,  вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак,  якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього,  органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах,  доки відповідні положення є чинними. У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України,  відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим,  та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік,  де положення останнього Закону,  на думку Уряду України,  превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв і аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. А оскільки правові положення,  які передбачають виплату соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є чинними,  позивач,  який відноситься до дітей війни,  має право на її одержання, тому органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями) мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок  20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Крім того, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно до п. 5 ч.1 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет на 2007 рік" затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

  Відповідно до ч. 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет на 2007 рік" для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.  Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року -  410,06 гривень (406 грн.х1,01); з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - 415,11 гривень (411 грн.х1,01).

    За таких обставин суд вважає, що розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:

липень-вересень (410,06 гривень х 30%) х 3 місяця = 369,05 гривень;

жовтень-грудень (415,11 гривень х 30%) х 3 місяця = 373,59 гривень.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2007 рік в сумі  742,64 гривні.

     Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

       Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік (з травня по грудень), яка повинна була  виплачуватись позивачу  дорівнює: травень-червень (481 гривня х 30%) х 2 місяця =  288,60 гривень; липень-вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяця =  433,80 гривні, жовтень - грудень (498 гривень х 30%) х 3 місяці = 448 гривень 20 копійок; а всього 1.170 гривень 60 копійок.

        З травня по червень 2008 року позивачем отримано: 48 гривень 10 копійок х 2 місяці = 96 гривень 20 копійок; з липня по вересень 48 гривень 20 копійок х 3 місяці = 144 гривні 60 копійок; з жовтня по грудень 49 гривень 80 копійок х 3 місяці = 149 гривень 40 копійок; а всього 390 гривень 20 копійок. Таким чином, за 2008 рік відповідачем недоплачена позивачу допомога у  сумі  780 гривень 40 копійок (1.170 гривень 60 копійок - 390 гривень 20 копійок).

         З огляду на викладене, за липень-грудень 2007 та травень - грудень 2008 років відповідачем позивачу недоплачена державна соціальна допомога, як дитині війни, у загальній сумі 1.523 гривні 04 копійки ( 742,64 + 780,40).

         Суд вважає, що зазначену державну соціальну допомогу повинен виплачувати саме відповідач з наступних підстав. Згідно до п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24 жовтня 2007 року (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного Фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного Фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

           Указом Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року затверджено Положення про Пенсійний Фонд України, у п. 3 якого визначено, що до основних засад Пенсійного Фонду також відноситься забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат.

             Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України у Саратському  районі Одеської області здійснити перерахування та виплату на його користь суми невиплаченого за період з липня по грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року підвищення до пенсії у загальному розмірі  1.523 гривні 04 копійки.

           Статтею  99 КАС України  встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

            Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач у запереченнях  не  наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.  

            Позивач дізнався про порушення свого права влітку 2008 року.  03 квітня 2009 року він звернувся  за захистом свого права до суду. Порушення права позивача  тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з травня 2008 року по грудень 2008 року. Суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду, тому що він пропущений з поважних причин.            

             Вимоги позивача щодо поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 2006 року по  9 липня 2007 року суд вважає безпідставними тому,  що в  задоволенні позову в цій частині відмовлено на підставі норм матеріального права, що діяли на той час.

     Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008, 

  суд  

П О С Т А Н О В И В :

          Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

          Адміністративний позов задовольнити частково.

        Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Саратському районі Одеської області.

          Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Саратському районі Одеської області здійснити нарахування та виплатити  ОСОБА_1 щомісячну державну  соціальну допомогу як дитині війни,   встановлену ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі  742 (сімсот сорок дві) гривні 64 копійки; за період з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 780 (сімсот вісімдесят)   гривень 40 копійок.          

             В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_1 -  відмовити.

              Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у  сумі  три гривні 40 копійок.     

             Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Саратський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, протягом 10 днів  з дня складення в повному обсязі постанови та подачі протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги, або шляхом подання  апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом 10 днів  з дня складення в повному обсязі постанови.

                                         СУДДЯ