УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА Іменем України
01 лютого 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Франовської К.С.,
суддів: Широкової Л .В.,
Олексієнка М.М.
при секретарі судового
засідання Сухоребрій Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира
від 22 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському
районі про стягнення коштів у зв'язку з порушенням виконання зобов'язань,
встановив:
В жовтні 2006 року до суду з вищезазначеним позовом звернувся ОСОБА_1. Свої вимоги мотивував тим, що він, як акціонер ВАТ „Завод „Будматеріали" сплатив 59426,47 грн. на рахунок відповідача, який виступав кредитором по справі про банкрутство ВАТ „Завод"Будматеріали". Рішенням господарського суду встановлено, що вказані кошти були помилково направлені на рахунок відповідача та відповідно до рішення комітету кредиторів підлягають поверненню.
У зв'язку з тим, що кошти були повернуті із запізненням, просив суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми за період з 03.10.2003 року по 23.12.2004 року в сумі 9627,06 грн., а також 2228,50 грн. інфляційних виплат.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 22 листопада 2006 року Петрусенку В.А. в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. рішення суду просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність між ним та відповідачем зобов'язальних відносин.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає відхиленню з таких підстав.
Справа №22а/176 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Котік Т.С.
Категорія 66 Суддя-доповідач Широкова Л.В.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦК України 1963 року, в силу зобов'язання одна особа /боржник/ зобов'язана вчинити на користь іншої особи /кредитора/ певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів /ст. 214 ЦК України, 1963 року/.
Як встановив суд, ОСОБА_1. як акціонер ВАТ „Завод"Будматеріали", у зв'язку з розглядом справи у господарському суді про банкрутство товариства, на погашення податкового боргу ВАТ , вніс 03.10.2003 року на рахунок Пенсійного фонду в Корольовському районі м.Житомира 59426,47 грн.
Ці кошти позивач вніс добровільно, доказів про те що відповідач спонукав в примусовому порядку сплатити кошти, позивач суду не надав.
Після рішення комітету кредиторів від 29.12.2003 року, яким було визнано повернути вищезазначені кошти позивачу як ним помилково направлені, відповідач їх повернув, що підтверджується банківськими документами.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами не виникли зобов'язувані правовідносини, невиконання яких могло б потягти за собою цивільну відповідальність. Проте, суд помилково застосував ЦК 2004 року. А тому апеляційний суд виправляє цю помилку та вирішує порушений спір відповідно до положень ЦК 1963 року, оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК 2004 року.
Керуючись ст.ст. 196,198,200,206 КАС України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира 22 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.