ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"27" січня 2016 р. м. Київ К/800/35760/15

К/800/37696/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтрансагро» (далі - ТОВ «Інтрансагро») до Державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції (далі - ДВС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії по складанню нового розрахунку за касаційними скаргами представників відповідача, публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ТОВ «Інтрансагро» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

визнати неправомірними дії державного виконавця, які полягають у не включенні вимог колишніх працівників позивача з невиплаченої заробітної плати, коштів на відрядження або під звіт, загальною сумою 127306,15 грн., до складеного розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням;

скасувати складений розрахунок від 31 березня 2015 року;

зобов'язати відповідача включити вимоги колишніх працівників у новий розрахунок розподілу сум.

Посилалося на те, що не включення в розрахунок вимог колишніх працівників ТОВ «Інтрансагро» порушують інтереси стягувачів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2015 року постанову окружного суду скасував і ухвалив нову про задоволення позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі представники ВДВС та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просять рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказується на те, що судом апеляційної інстанції невірно витлумачені положення Закону України «Про виконавче провадження», при ухваленні рішення не залучені до справи в якості третіх осіб без самостійних вимог фізичних осіб, хоча відносно них вирішувалися їх права.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скаргах частково з наступних підстав.

Розгляд справи, яка віднесена до адміністративної юрисдикції, повинна здійснюватися за правилами і в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до частини першої статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою суд, згідно із частиною другою статті 53 КАС України, якщо при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В порушенні вимоги вище згаданих норм Закону, суди попередніх інстанцій не вирішили питання про залучення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, хоча рішення судів могли вплинути на їх права як стягувачів у виконавчому провадження.

Зокрема, згідно фактичних обставин справи, встановлених судами, саме з приводу вище згаданих осіб виник спір щодо не включення їх до розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум по заробітній платі за зведеним виконавчим провадженням № 46962643 про стягнення боргів з ТОВ «Інтрансагро» від 31.03.2015 року.

При цьому суд першої інстанції виходив із законності дій державного виконавця щодо не включення зазначених осіб до складеного розрахунку розподілу стягнутих з боржника (ТОВ «Інтрансагро») сум за зведеним виконавчим провадження.

Апеляційний суд навпаки ухвалив рішення, яким визнано неправомірними дії ВДВС у не включенні цих осіб до складеного розрахунку від 31.03.2015 року, зобов'язано скасувати вказаний розрахунок і включити вимоги колишніх працівників в новий розрахунок.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно вирішити питання про залучення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в якості третіх осіб за правилами частини другої статті 53 КАС України. Крім того врахувати норми матеріального права. Зокрема, за правилами статті 44 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування);

6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Як зазначено у частині другій цієї норми, вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Аналогічне правило наведено у пункті 12.22. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5(далі - Інструкція), за яким при задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу ДВС.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги представників Державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції, публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково

Скасувати судові рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

О.Ф. Ситников

І.В. Штульман