УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц/326 Головуючий в суді 1 інст. Шульга О.М.
Категорія 40 Доповідач Балашкевич С.В.
УХВАЛА Іменем України
1 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого судді Балашкевича С.В. судців Худякова A.M., Зарицької Г.В. при секретарі Прищепі О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Коростенського району на ухвалу судді Коростенського міськрайонного суду від 5 грудня 2006 року у справі за позовом прокурора Коростенського району в інтересах ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозинориба» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
встановила:
30 листопада 2006 року прокурор Коростенського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозинориба» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду від 5 грудня 2006 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК.
Не погоджуючись з названою ухвалою, прокурор Коростенського району просить її скасувати і передати питання на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя виходив з того, що постановою господарського суду від 7 листопада 2005 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Грозинориба» визнано банкрутом і щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, а тому позовна заява має бути подана до господарського суду.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Як убачається зі змісту позовної заяви, між ОСОБА_1 та СТОВ «Грозинориба» виник спір щодо виплати заборгованості по заробітній платі, що, на думку позивача, виникла за період з 1998 по 2001 рр під час роботи ОСОБА_1 в КСП «Грозинориба», правонаступником якого є відповідач.
Відповідно до статті 15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочиства.
Пленум Верховного Суду України в пункті 27 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» роз'яснив, що відповідно до правил гл. ХУ КЗпП порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутись із заявою в органи по розгляду трудових спорів, у тому числі в районний суд.
Крім того, згідно ст. 80 ЦК цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
З огляду на наведене, ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє юридичної особи здатності мати цивільні права та обов'язки.
За таких обставин висновок судді про те, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства є необгрунтованим.
Враховуючи наведене, ухвала судді підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303.304,307,312,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Коростенського району задовольнити.
Ухвалу судді Коростенського міськрайонного суду від 5 грудня 2006 року скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість її прийняття.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.