Справа № 2-1152/09  

                                          РІШЕННЯ

                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі – Бебєєвої Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, З-я особа – орган опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації в м. Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю,

                                     ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду із справжнім позовом до відповідачів і просить усунути перешкоди в користуванні власністю: квартирою №110 по вул. Генерала Мельника буд.№9 у м. Севастополі, визнавши відповідачку і її неповнолітнього сина такими, що втратили право користування вказаною квартирою та зобов’язати зняти відповідачів з реєстрації за вказаною адресою.

У судове засідання позивачка не з’явилася, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, у зв’язку із занятістю в іншому суді, на позовних вимогах позивача наполягає в повному обсязі. Позивачка раніше у судових засіданнях пояснювала, що квартира АДРЕСА_1 є кооперативною і належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2006 року, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Радою. По квартирі, окрім неї, зареєстрована її молодша дочка, відповідачка у справі, а також її неповнолітній син ОСОБА_5, 2000 років народження. У 2000 році відповідачка зареєструвала брак з ОСОБА_6 і переїхала проживати до мужа в його двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, де проживає  до теперішнього часу. Більше шести років вона з дочкою не спілкується. Відповідачка відмовляється оплачувати комунальні платежі за спірну квартиру, заявляючи, що вона квартирою не користується і платити нічого не повинна. Жодній матеріальній допомозі дочка їй не надає. У перебігу восьми років всі платежі вона здійснює особисто.  Оскільки вона  до 2009 року отримувала пенсію у розмірі 400 грн., то здійснювати платежі самостійно їй було скрутно. Крім того, через те, що з нею в квартирі зареєстрована дочка, то вона не має можливості оформити пільги, що належать нею. Позивальниця страждає рядом захворювань, потребує придбання дорогих ліків, у зв'язку з чим, їй необхідні матеріальні засоби. Містити квартиру їй важко, тому вона вирішила  продати цю квартиру і придбати собі квартиру меншої площі, але не може цього зробити, оскільки по квартирі зареєстрована відповідачка і її син. Відповідачка добровільно відмовляється виписатися з квартири. Позивальниця вважає, що відповідачка і її син забезпечені житлом, проживають в облаштованій двокімнатній квартирі чоловіка.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали вказуючи, що з 1982 року по 2000 рік вона проживала в спірній квартирі. Після її заміжжя відношення з матір'ю зіпсувалися. До 2004 року вона давала їй гроші на погашення комунальних платежів. У березні 2004 року позивальниця забрала у неї ключі від квартири і вона туди попасти не може. Оскільки вона в квартирі не проживає, то і комунальні платежі не платить. У спірній квартирі її особистих речей немає. З 2000 року вона в квартирі не проживає. Останній раз проживала в квартирі в березні 2004 року. З березня 2004 року в квартирі не буває. Вселятися в квартиру не намагалася, скарг з питання перешкоди в користуванні квартирою нікуди не писала. З грудня 2000 року проживає з сином  в квартирі мужа, але той не хоче їх реєструвати, пояснюючи це тим, що в разі продажу квартири, буде потрібно згоду органів опіки і її згоду. Її неповнолітній син є інвалідом дитинства по слуху.

Представник третьої особи – органу опіки і опікування проти позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу за їх відсутності.

Вислухавши сторони, їх представників, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є кооперативною. Позивальниця є членом ЖБК «Морський-1Д». На підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2006 року, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, дана квартира належить їй на праві приватної власності.

У спірній квартирі, окрім неї, також зареєстрована її молодша дочка - відповідачка по справі, а також неповнолітній онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 25.06.2006 року визнаний інвалідом дитинства. Як убачається з матеріалів справи, відповідачка і її неповнолітній син з 2000 року в спірній квартирі не проживають, постійно проживають в двокімнатній квартирі чоловіка відповідачки за адресою: АДРЕСА_3. Даний факт не оспорюється самою відповідачкою і підтверджується наявними в матеріалах справи документами і свідченнями свідків.

Так, свідок ОСОБА_7, сусідка позивальниці, у судовому засіданні підтвердила, що відповідачка в квартирі не проживає з 2000 року.

Свідок ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні по клопотанню відповідачки, також підтвердила, що відповідачка не проживає в квартирі з моменту народження у неї сина, проживає у квартирі свого чоловіка.

Свідок ОСОБА_6, чоловік відповідачки, також пояснив, що з 2000 року дружина в спірній квартирі не проживає, спочатку вони наймали квартиру, а з грудня 2000 року, після смерті його матері, проживають в його квартирі по пр. Перемоги буд.35 кв.145. Дружину і сина він не реєструє в квартирі з тих причини, що в разі їх прописки, квартиру буде складно продати.

З наданих органом опіки і відповідачкою письмових документів також вбачається, що вона з сином в спірній квартирі не проживають: з  медичного висновку на ОСОБА_9 видно, що його місце проживання вказане: АДРЕСА_2; у  Феодосійській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті, де навчається неповнолітній син відповідачки, його постійним містом проживання вказана адреса: АДРЕСА_3.

З акту обстеження житлово-побутових умов неповнолітнього ОСОБА_10 видно, що його постійним місце проживанням є двокімнатна квартира його батька за адресою: АДРЕСА_4. У акті сказано, що квартира двокімнатна зі всіма зручностями, у дитини в цій квартирі є окрема кімната: ліжко, письмовий стіл, комп'ютер, іграшки, шафа для натільних речей, ігри, що розвиваються. На думку членів комісії умови для мешкання і виховання дитини є задовільними.

З акту обстеження житлово-побутових умов видно, що неповнолітній АДРЕСА_5 не проживає.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідачка і її неповнолітній син з 2000 року, тобто більш за один рік, в спірній квартирі не проживають без поважних причин. Доказів того, що відповідачці перешкоджали в мешканні в квартирі суду не надано. Із скаргами на перешкоди в мешканні у квартирі, вона нікуди не зверталася, протягом дев'яти років вселитися в квартиру не намагалася.

Суд вважає, що при задоволенні позовних вимог позивача, не порушуються права неповнолітнього сина відповідачки, оскільки він з моменту свого народження постійно проживає в облаштованій  квартирі свого батька, де знаходяться всі його речі. Крім того, неповнолітні діти повинні проживати спільно з батьками.

У частині вимог до відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб щодо обов'язку зняття відповідачки з реєстраційного обліку по спірній квартирі, необхідно відмовити, оскільки підставою для зняття з реєстраційного обліку є дане вирішення суду і додаткових вимог в цій частині заявляти немає необхідності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60,169,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 317,385,391,405 ЦК України, суд

                                  ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні квартирою №110 у будинку №9 по вул. Генерала Мельника в м. Севастополі, визнавши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі всіма неповнолітніми членами її сім'ї такою, що втратила право користування житловим приміщенням в даній квартирі.

У останній частині позову – відмовити.

Вирішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не буде подана. Якщо  було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в порядку ст.294 ЦПК України, вирішення суду набирає чинності після закінчення цього терміну. Відповідно до ст. 294 ЦПК України, заява про апеляційне оскарження вирішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення. Апеляційна скарга на вирішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження.

Головуючий - суддя:                 /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

Суду   м. Севастополя                             А.С. Лемешко