Дата документу 02.02.2016

Справа № 334/4470/15-ц

Провадження № 2/334/141/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 лютого 2016р. Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мусієнко Н.М.;

при секретарі - Петракей Р.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживачів, стягнення процентів, пені, 3% річних та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення про захист прав споживачів та стягнення з ПАТ «Платинум Банк» процентів, пені, 3% річних та відшкодування моральної шкоди, в розмірі 18627,03 Дол. США та 2000,00грн.

В позовній заяві вказав, що 24.09.2013 року між ним і відповідачем був складений договір №00200042 «Готівка Щомісяця», згідно якого банк відкрив йому депозитний рахунок №26353753436001 на який позивачем було внесено 10600,00 дол. США, що підтверджується квитанцією №208116324 від 24.09.2013 року.

Згідно умов договору №00200042 банківського вкладу датою повернення вкладу є 24.03.2015 року.

24.03.2015 року банк нарахував позивачу на поточний рахунок №26353753436001 вклад та залишок процентів за вкладом у сумі 10655,05 дол. США, однак фактично отримати кошти в повному обсязі, позивач на час звернення до суду не зміг, у зв’язку з відсутністю готівкових коштів в касах ПАТ «Платинум Банк». Тому, станом на 02.06.2015року у відповідача з’явилась заборгованість перед позивачем у розмірі несплачених відсотків у сумі 176,44 дол. США, 3% річних за неповернення вкладу у сумі 50,41 дол. США, пені за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 18400,18 дол. США, а також моральної шкоди у розмірі 2000,00грн., які позивач просить стягнути з відповідача

Позивач первинний позов підтримав у повному обсязі просив його задовольнити, від уточнених позовних вимог відмовився.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з’явився, причини неявки суду не повідомив, надав суду письмові заперечення на позов.

Згідно із положенням статті 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомленої сторони без поважних причин. Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, тому на підставі ст. 169, 224 ЦПК України зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Вислухавши пояснення позивача та оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов є таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст.10 та ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони в справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 24.09.2013 року між ним і відповідачем був складений договір №00200042 «Готівка Щомісяця», згідно якого банк відкрив йому депозитний рахунок №26353753436001 на який позивачем було внесено 10600,00 дол. США, що підтверджується квитанцією №208116324 від 24.09.2013 року.

Згідно умов договору №00200042 банківського вкладу датою повернення вкладу є 24.03.2015 року.

24.03.2015 року банк нарахував позивачу на поточний рахунок №26353753436001 вклад та залишок процентів за вкладом у сумі 10655,05 дол. США, однак фактично отримати кошти в повному обсязі, позивач на час звернення до суду не зміг, у зв’язку з відсутністю готівкових коштів в касах ПАТ «Платинум Банк». Тому, станом на 02.06.2015року у відповідача з’явилась заборгованість перед позивачем у розмірі несплачених відсотків у сумі 176,44 дол. США, 3% річних за неповернення вкладу у сумі 50,41 дол. США, пені за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 18400,18 дол. США, а також моральної шкоди у розмірі 2000,00грн., які позивач просить стягнути з відповідача

В наслідок протиправної поведінки відповідача щодо безпідставного утримування його коштів і позбавлення його можливості розпоряджатися ними як майном для задоволення життєвих потреб, позивач був вимушений шукати додаткові засоби для існування і докладати зусилля для поновлення своїх порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Положеннями ч. 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Крім того, згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Разом з цим Верховним Судом України у положеннях листа «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 р. у справі N 6-140ЦСІЗ).

При цьому, відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 УК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 1061 ЦК України визначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

При цьому ВСУ у листі «Висновки Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року» від 01.07.2013р. зазначено правову позицію, згідно якої визнано правильними висновки судів про необхідність стягнення з банку - боржника на користь вкладників - кредиторів процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а також 3 процентів річних та суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 травня 2013 р. у справі N 6-39цс13).

Положеннями договору банківського вкладу №26353753436001 визначено, що процентна ставка складає 10,5% річних.

Враховуючи наведене з відповідача підлягають стягненню проценти із суми вкладу за період з 26.03.2015р. по 02.06.2015 р. у розмірі 176,44 дол. США

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у положеннях п. 8 Листа від 13.04.2011 р. роз'яснив, що аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. У зв'язку з цим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не поширюється (постанова від 15.11.2010 р. N 3-11гс10).

Загальна сума 3% річних із суми простроченого грошового зобов'язання за період з26.03.2015р. по 02.06.2015 р. складає – 50,41 дол. США

Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року за № 1023-XII, вищезазначений закон, як спеціалізований регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 закону України «Про захист прав споживачів», послуга -діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року за № 2664-111, унормовано, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно п. 4 і 14 ч. 1 ст. 4 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ч. 3 ст. 47 закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року за № 2121-111, до банківських послуг належать залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Враховуючи наведене позивач є споживачем фінансових послуг відповідача щодо залучення останнім у вклад (депозит) коштів позивача на у мовах визначених Договором.

Верховним Судом України у положеннях розділу «Фінансово-кредитні послуги» Листа «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)» від 01.02.2013р роз'яснено, що сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах № 1023-ХІІ та № 2664-ІІІ терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону № 1023-ХІІ.

Положеннями ч. 5 ст. 10 закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі викладеного з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3% за кожен день прострочення повернення вкладу із суми вкладу за період з 26.03.2015р. по 02.06.2015 р у розмірі 18400,18 дол.США.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення на його користь моральної шкоди, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з недоведеністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 18627,03 дол. США.

Також, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню і сума судового збору, що становить 243,60.

Керуючись ст. 10, 60, 88, 169, 224-228 ЦПК України, 526, 625, 631, 1058, 1060, 1061 УК України, ст. 1,10, Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст.47 закону України «Про банки та банківську діяльність» ст.ст 1,4 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_1 18627 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять сім) дол. США 03 центів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60грн.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Мусієнко Н. М.