Справа № 10- 184/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Ільчишин Н.В.

Ст. 165-2 КПК України Доповідач Михайлишин Г.Я.

У Х В А Л А

09 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: судді Михайлишин Г.Я.

суддів: Брух Б.І., Волинця М.М.

з участю прокурора: Криштановича С.С.

адвоката: ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м.Львові апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді подання судом І інстанції, на постанову Франківського районного суду м. Львова від 01 квітня 2010р. про відмову в обранні обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,

В С Т А Н О В И Л А:

15.03.2010р. слідчим СВ Франківського РВ ГУМВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 190 ч.1 КК України.

26.03.2010р. ОСОБА_2 була затримана в порядку ст. 115 КПК України по підозрі у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 190 ч.1 КК України.

26.03.2010р. ОСОБА_2 пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 190 ч.1 КК України.

01.04.2010р. дії ОСОБА_2 перекваліфіковані з ст. 190 ч.1 КК України на ст. 190 ч.2 КК України та пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 190 ч.2 КК України.

Згідно пред’явленого обвинувачення ОСОБА_2 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3 вчинила підроблення документу – довідки про заробітну плату ОСОБА_2 № 3 від 05.02.2008р. ПП “АндРом”, яку 06.04.2008р. використала для отримання кредиту. Шляхом використання завідомо підробленого документу, діючи за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_2 отримала у ВАТ “Родовід Банк” кредит на суму 16363,50 грн., заволодівши чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

У поданні, погодженому з прокурором Франківського району Львівської області, слідчий СВ Франківського РВ ГУМВСУ у Львівській області ставить питання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Постановою Франківського районного суду Львівської області від 01.04.2010р. у задоволенні подання відмовлено та обрано ОСОБА_2 запобіжний захід – підписку про невиїзд з постійного місця проживання. В обгрунтування прийнятого рішення суд покликався на те, що ОСОБА_2 судимостей не має, у неї є постійне місце проживання, за яким вона позитивно характеризується, обвинувачена має на утриманні двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, крім того на її утриманні перебувають: чоловік, який переніс мікроінсульт та потребує стороннього догляду, мама чоловіка ОСОБА_4, інвалід ІІІ групи, бабця чоловіка ОСОБА_5, яка хворіє.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду. В обгрунтування покликається на невідповідність постанови суду вимогам закону. Зазначає, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину середньої тяжкості, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, з 09.02.2010р. по 22.02.2010р. перебувала у розшуку, а отже, може продовжувати злочинну діяльність, ухилятись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримку поданої апеляції, адвоката ОСОБА_1 про законність і обгрунтованість постанови суду, пояснення слідчого Піта Р.В. в підтримку подання, вивчивши матеріали кримінальної справи № 144-2809 та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

За змістом ст. 148 КПК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 25.04.2003р. “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” взяття під варту, як найбільш суворий запобіжний захід, обирається лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають зі змісту ч.2 ст.148 КПК України, його належної поведінки.

Відповідно до ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд повинен враховувати не тільки обставини, передбачені ст. 148 КПК України, та тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, а і вік цієї особи, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Приймаючи рішення про відмову в обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд, крім тяжкості злочинів, у вчиненні яких вона обвинувачується, обгрунтовано врахував дані щодо особи обвинуваченої, зокрема, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику, наявність на утриманні обвинуваченої двох дітей та хворих родичів.

ОСОБА_2 відповідно до ч.3 ст. 88 КК України визнається такою, що не має судимостей, згідно пред’явленого обвинувачення інкриміновані злочини вчинила більше двох років тому. З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що слідчі дії по справі, спрямовані на закріплення доказової бази проведені, а покликання в апеляції, що ОСОБА_2 перебувала в розшуку – не грунтується на даних матеріалів кримінальної справи. Доказів про те, що обвинувачена може ухилятись від слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини у справі - суду не представлено.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про те, що взяття обвинуваченої під варту є недоцільним та не обумовлене достатніми підставами.

Постанова суду відповідає вимогам закону і підстав до її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 01 квітня 2010р. про відмову в обранні обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді подання судом І інстанції – без задоволення.

Головуючий

Судді