Справа № 10-561/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Березюк Г.М.
Категорія – ст.121 ч.2 КК України Доповідач Михайлишин Г.Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючої: Михайлишин Г.Я.
Суддів: Калиняк О.М., Яременка О.Д.
з участю прокурора: Пришляка Ю.О.
адвоката: ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в місті Львові апеляцію прокурора, який затвердив подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2010 року про відмову в обранні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,
ВСТАНОВИЛА :
15.07.2010 року старшим слідчим СВ Миколаївського РВ ГУМВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу за фактом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України.
27.07.2010 року кримінальна справа прийнята до провадження старшим слідчим відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУМВСУ у Львівській області.
15.10.2010 року старшим слідчим відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУМВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України.
15.10.2010 року ОСОБА_2 затриманий в порядку ст.115 КПК України.
15.10.2010 року ОСОБА_2 пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України.
18.10.2010 року ОСОБА_2 пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.121 ч.2, 146 ч.2 КК України.
У поданні, погодженому з Миколаївським міжрайонним прокурором, старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУМВСУ у Львівській області ставить питання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 18.10.2010 року в задоволенні подання відмовлено та обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
В апеляції прокурор просить постанову суду відносно ОСОБА_2 скасувати та направити матеріали подання на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування покликається на тяжкість скоєного злочину і те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_2 може перешкоджати встановленню істини по справі, ухилятись від слідства і суду, продовжувати злочинну діяльність, впливати на свідків та потерпілих.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримку поданої апеляції, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 - про законність і обгрунтованість постанови суду, пояснення слідчого Возняка В.С. в підтримку подання, вивчивши матеріали кримінальної справи № 122-0982 та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.
За змістом ст. 148 КПК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 25.04.2003р. “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” взяття під варту, як найбільш суворий запобіжний захід, обирається лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають зі змісту ч.2 ст. 148 КПК України, його належної поведінки.
Відповідно до ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд повинен враховувати не тільки обставини, передбачені ст. 148 КПК України, та тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, а і вік цієї особи, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Приймаючи рішення про відмову в обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд, крім тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, обгрунтовано врахував дані щодо особи обвинуваченого, зокрема, що він раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та праці, на його утриманні знаходяться дружина та восьмимісячна дитина. Крім того, на всі виклики слідства обвинувачений з’являється.
З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що слідчі дії по справі, спрямовані на закріплення доказової бази проведені, згідно пояснень слідчого в засіданні суду апеляційної інстанції, обвинувачений на його виклики регулярно з’являється, а доказів про те, що обвинувачений може продовжувати злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на хід слідства суду не представлено.
21.10.2010р. старшим слідчим відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУМВСУ у Львівській області в межах даної кримінальної справи прийнята постанова, копія якої скерована Миколаївському міжрайонному прокурору, про звільнення з під варти ОСОБА_2, затриманого 18.10.2010р. /за ст. 146 ч.2 КК України/. В обгрунтування рішення про звільнення ОСОБА_2 з під варти слідчий покликався на те, що досудове слідство не володіє даними про те, що Багдай хоче ухилитися від слідства і суду чи перешкоджати встановленню істини у справі, а тому, немає необхідності в його подальшому перебуванню під вартою.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про те, що взяття обвинуваченого під варту є недоцільним та не обумовлене достатніми підставами.
Постанова суду відповідає вимогам закону і підстав до її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2010 року про відмову в обранні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, залишити без змін, а апеляцію прокурора – без задоволення.
Головуючий
Судді