РІШЕННЯ

іменем України

11 лютого 2016 року № 655/430/15-ц

Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Бортнюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідно до умов договору про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року № 120403335 ЗАТ "Лізинг інформаційних технологій", правонаступником якого є позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій", надав відповідачеві ОСОБА_1 в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання (цифрову фотокамеру Olympus FE-4000 Grey") на суму 992 грн., за що відповідач зобов'язана була щомісячно сплачувати лізингові платежі в розмірі по 165,34 грн. протягом шести місяців. Відповідач ОСОБА_1 не виконала свої договірні зобов'язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за договором: компенсація вартості наданого обладнання - в сумі 661,34 грн., плата за прострочення щомісячних платежів - в сумі 20901,93 грн., компенсація витрат, пов'язаних з отриманням виконання зобов'язання - в сумі 88,80 грн., всього - 21652,07 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Під час розгляду справи в суді позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" змінив позовні вимоги (л/с 40-41), просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року № 120403335: компенсацію вартості наданого обладнання - в сумі 661,34 грн., плату за прострочення щомісячних платежів - в сумі 23058,26 грн., компенсацію витрат, пов'язаних з отриманням виконання зобов'язання - в сумі 88,80 грн., всього - 23808,40 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

В судове засідання представник позивача ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - своєю заявою до суду позивач просить розглядати справу за відсутності їхнього представника, позовні вимоги підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій", на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" надав суду письмові пояснення щодо застосування позовної давності та розрахунку заборгованості (л/с 75-80). Так, на думку позивача, строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки початок трирічного строку звернення до суду повинен відраховуватися з 20 червня 2012 року, коли відповідач повинна була здійснити останній платіж, а позивач звернувся з позовом 20 травня 2015 року, тобто в межах трирічного строку. Також позивач роз'яснив розрахунок заборгованості за договором, а саме:

-компенсація вартості наданого обладнання в сумі 661,34 грн. визначена із розрахунку: вартість обладнання (992 грн.) " - " добровільно сплачені відповідачем платежі (в січні місяці 2012 року - 165,33 грн., в лютому місяці 2012 року - 165,33 грн., всього - 330,66 грн.);

-плата за прострочення щомісячних платежів в сумі 23058,26 грн. є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання (ч.2 ст.546 ЦК України) та нарахована відповідно до п.14.2 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT: 10 % від суми простроченого платежу, які автоматично включаються в рахунок нарахованих місячних платежів;

-компенсація витрат, пов'язаних з отриманням виконання зобов'язання в сумі 88,80 грн. - вартість двох направлених відповідачеві телеграм від 24 січня 2014 року з вимогами про сплату заборгованості.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечив та пояснив, що відповідач ОСОБА_1 не підписувала договору про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року та не підписувала акту приймання-передачі майна від 15 грудня 2011 року. На вказаних документах підписи від імені ОСОБА_1 виконані не нею, а іншою особою.

Представник відповідача заперечує проти розміру штрафних санкцій (плати за прострочення щомісячних платежів), оскільки вважає неправильною методику їх нарахування.

Крім того, представник відповідача заявив про застосування позовної давності, так як позивач пропустив трирічний строк позовної давності за вимогою про повернення основного боргу за договором про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року. При вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій представник відповідача вважає необхідним застосувати скорочений строк позовної давності - один рік.

З врахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

14 грудня 2011 року між ЗАТ "Лізинг інформаційних технологій", правонаступником якого є позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій", та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 120403335 про отримання обладнання в системі LeaseІT (надалі - Договір, л/с 4, 130).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, передавши відповідачеві ОСОБА_1 обладнання (цифрову фотокамеру Olympus FE-4000 Grey") на суму 992 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна № 120403335 від 15 грудня 2011 року (л/с 12, 131).

За умовами Договору відповідач ОСОБА_1, прийнявши обладнання, взяла на себе зобов'язання сплатити його вартість в сумі 992 грн. шляхом внесення шести щомісячних лізингових платежів в розмірі по 165,34 грн. в строк до 20 числа поточного місяця. Останній платіж відповідач повинна була сплатити до 20 червня 2012 року.

Відповідно до п.1.1 Договору - клієнт бере участь в системі LeaseІT, зокрема отримує ІТ-обладнання та інші товари від постачальників - учасників системи LeaseІT, а також отримує послуги, на умовах, визначених обраним клієнтом пакетом фінансування LeaseІT, а оператор LeaseІT зобов'язується на підставі заявки клієнта забезпечити передачу клієнту ІТ-обладнання (ІТ-обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів тощо), обраним клієнтом постачальником та надання клієнту послуг, за умови виконання клієнтом вимог, передбачених пакетом LeaseІT.

Відповідно до п.1.2 Договору - порядок отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІT (надалі - Правила), які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2 Договору - передання клієнту ІТ-обладнання та інших товарів відбувається за актом прийому-передачі, який підписується клієнтом та постачальником.

Відповідно до п.3.1 Договору - клієнт сплачує на користь оператора LeaseІT платежі згідно з умовами пакету LeaseІT та цим договором. Клієнт отримує рахунки оператора LeaseІT в строк до 10 числа поточного місяця та сплачує платежі в строк до 20 числа поточного місяця. Розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях.

Відповідно до п.8.1 Договору - цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту розірвання з ініціативи будь-якої зі сторін або з підстав, передбачених цим договором та правилами, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п.8.7 Договору - клієнт ознайомився з правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІT, зміст правил є зрозумілим для клієнта і він погоджується їх дотримуватись та виконувати.

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача про те, що підписи на договорі про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року та акті приймання-передачі майна від 15 грудня 2011 року виконані не відповідачем ОСОБА_1, а іншою особою.

Так, на підтвердження цих пояснень суду не надано належних та допустимих доказів.

При цьому, відповідач ОСОБА_1, заявивши клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи для перевірки достовірності її підписів на спірних документах, унеможливила проведення цієї експертизи, оскільки не надала експерту необхідних матеріалів (вільних зразків свого підпису). З цієї причини матеріали справи були повернені до суду без виконання експертизи.

Згідно ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно та добровільно сплатила два лізингові платежі за Договором, а саме: в січні місяці 2012 року - в сумі 165,33 грн., в лютому місяці 2012 року - в сумі 165,33 грн., що свідчить про погодження нею умов Договору, укладення та виконання Договору (в тому числі отримання обладнання відповідно до акту приймання-передачі майна). Отже, суд робить висновок про наявність волевиявлення відповідача при укладенні Договору та складенні акту.

З структури грошових нарахувань та надходжень № 2015061602 від 16 червня 2015 року (л/с 42) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно сплатила за Договором лише два лізингові платежі на суму 330,66 грн.

Починаючи з 20 березня місяця 2012 року відповідач ОСОБА_1 не виконує свої договірні зобов'язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість по компенсації вартості наданого обладнання в сумі 661,34 грн.

Відповідно до п.5.4.2 Договору - клієнт зобов'язаний своєчасно в повному обсязі сплачувати платежі, передбачені пакетом LeaseІT та цим Договором.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором, позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" застосував до боржника неустойку: плату за прострочення щомісячних платежів - в сумі 23058,26 грн.

Суд критично оцінює заперечення представника відповідача проти розміру плати за прострочення щомісячних платежів, нарахованої позивачем.

Так, на підтвердження цих заперечень суду не надано належних та допустимих доказів.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що нарахування плати за прострочення щомісячних платежів проведено позивачем ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" відповідно до вимог п.7.2 Договору та п.14.2 Правил.

Відповідно до п.7.2 Договору - у разі прострочення сплати платежів клієнт сплачує плату за прострочення платежів в порядку та розмірах, визначених Правилами.

Відповідно до п.14.2 Правил - у разі несвоєчасної оплати клієнтом нарахованого платежу клієнт сплачує на користь оператора LeaseІT плату за прострочення платежу: в розмірі п'яти відсотків від погашеної суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється у розрахунковому періоді, на який припадає дата оплати за договором; в розмірі десяти відсотків від суми простроченого платежу, якщо погашення здійснюється після закінчення розрахункового періоду, на який припадає дата оплати за Договором. Сплата плати за прострочення платежу не звільняє клієнта від обов'язку в повному обсязі оплатити платежі, передбачені пакетом LeaseІT.

Хоча позивач вказує, що плата за прострочення щомісячних платежів є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання (ч.2 ст.546 ЦК України), проте з аналізу п.7.2 Договору та п.14.2 Правил суд приходить до висновку, що нарахована позивачем плата має природу неустойки. При цьому, в Структурі грошових нарахувань та надходжень № 2015061602 від 16 червня 2015 року (л/с 42) сам позивач називає плату за прострочення щомісячних платежів - штрафними санкціями.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч.1 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 та від 19 березня 2014 року в справі № 6-14цс14, які за приписами ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Оскільки умовами Договору передбачено сплату лізингових платежів частинами, а також з огляду на те, що позивач звернувся з позовом 20 травня 2012 року (л/с 26), суд приходить до висновку, що ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" пропустив строк позовної давності:

-стосовно вимог про стягнення чергових платежів по компенсації вартості наданого обладнання (основного боргу), несплачених відповідачем за період березень - квітень місяці 2012 року в сумі 330,70 грн. - тобто в межах строку, що перевищує трирічний строк позовної давності (ч.1 ст.257 ЦК України);

-стосовно вимог про стягнення плати за прострочення щомісячних платежів (штрафних санкцій), несплачених відповідачем за період з квітня місяця 2012 року по квітень місяць 2014 року в загальній сумі 5584,77 грн. - тобто в межах строку, що перевищує річний строк позовної давності (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

При цьому, в ході розгляду справи представник відповідача ОСОБА_3 заявив про застосування позовної давності, а позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій", як лізингодавець, має право вимагати від відповідача ОСОБА_1, як лізингоодержувача, який прострочив виконання зобов'язань, повернення суми заборгованості за договором про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року № 120403335, в межах строку позовної давності, а саме:

-компенсацію вартості наданого обладнання - в сумі 330,64 грн. (в тому числі за травень місяць 2012 року - в сумі 165,34 грн., за червень місяць 2012 року - в сумі 165,30 грн.);

-плату за прострочення щомісячних платежів - в сумі 17473,49 грн. (штрафні санкції, нараховані за період з травня місяця 2014 року по червень місяць 2015 року).

Разом з тим, згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Суд враховує, що розмір штрафних санкцій, визначений в межах річного строку позовної давності (17473,49 грн.), значно перевищує розмір основного боргу, визначеного в межах трирічного строку позовної давності (330,64 грн.). При цьому, відповідач ОСОБА_1 ніде не працює, проживає з неповнолітньою дитиною, яка знаходиться на її повному утриманні, інших працездатних членів сім'ї немає.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір плати за прострочення щомісячних платежів до 500 грн. При визначенні розміру неустойки, що підлягає до сплати, суд враховує ступінь виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання, її майновий стан, а також визначені ст.3 ЦК України засади справедливості, добросовісності та розумності.

Суд вважає, що вимоги позивача ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 компенсації витрат, пов'язаних з отриманням виконання зобов'язання, в сумі 88,80 грн. є необґрунтованими.

Так, на підтвердження цієї вимоги позивач надав суду ксерокопії двох телеграм, які 24 січня 2014 року надсилались відповідачеві з вимогами про сплату заборгованості (л/с 77,78). Проте, вказані ксерокопії телеграм не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази витрат позивача, оскільки не являються документами про понесені грошові витрати.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" заборгованість за договором про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року № 120403335, а саме: компенсацію вартості наданого обладнання - в сумі 330,64 грн., плату за прострочення щомісячних платежів - в сумі 500 грн.

Суд вважає можливим відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" в частині позовних вимог:

-про стягнення компенсації вартості наданого обладнання в сумі 330,70 грн. та плати за прострочення щомісячних платежів в сумі 5584,77 грн. - у зв'язку із спливом позовної давності;

-про стягнення плати за прострочення щомісячних платежів в сумі 16973,49 грн. - у зв'язку із застосуванням ч.3 ст.551 ЦК України;

-про стягнення компенсації витрат, пов'язаних з отриманням виконання зобов'язання, в сумі 88,80 грн. - через необґрунтованість.

Згідно ст.88 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст.11, 256 - 258, 260, 261, 266, 267, 509 - 511, 524 - 527, 530, 533, 546 - 552, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 806, 807 ЦК України, Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Каїри Горностаївського району Херсонської області, індивідуальний ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, на користь Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" (код ЄДРПОУ 33149830, розрахунковий рахунок № 2600201527032 в ПАТ "КРЕДОБАНК", МФО 325365) заборгованість за договором про отримання обладнання в системі LeaseІT від 14 грудня 2011 року № 120403335: компенсацію вартості наданого обладнання - в сумі 330 грн. 64 коп. та плату за прострочення щомісячних платежів - в сумі 500 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп., всього - 1074 грн. 24 коп. (Одна тисяча сімдесят чотири гривні 24 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" в частині стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості наданого обладнання в сумі 330 грн. 70 коп., плати за прострочення щомісячних платежів в сумі 22558 грн. 26 коп. та компенсації витрат, пов'язаних з отриманням виконання зобов'язання в сумі 88 грн. 80 коп. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Херсонської області через Горностаївський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні, - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Посунько Г.А.