Справа № 11а-922/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Донченко Ю.В.

Категорія – ст.186 ч.2 КК України Доповідач Михайлишин Г.Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року грудня 21 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Макойди З.М.

Суддів: Михайлишин Г.Я., Волинця М.М.

з участю прокурора: Войценка А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1В на вирок Шевченківського районного суду Львівської області від 26 серпня 2010 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно ст. 55 КК України 1960р. раніше не судимого,

за ст.186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено у вигляді взяття під варту.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з часу його фактичного затримання – 05.06.2010 року.

Питання щодо речових доказів вирішене відповідно до вимог чинного законодавства.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 дев’ятсот дев’яносто одну гривню у відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винними у тому, що він 27 травня 2010 року близько 15.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою в групі з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, у ліфті будинку №7, що по вул. Хвильового в м. Львові, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого ОСОБА_2, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, відкрито викрали з кишені сорочки потерпілого ОСОБА_2 гаманець з грошима, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму дев’ятсот дев’яносто одну гривню.

Як вбачається зі змісту апеляції засудженого ОСОБА_1, в апеляції він ставить питання про зміну вироку суду в частині кваліфікації його дій та пом’якшення призначеного судом І інстанції покарання. Заперечує правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.186 КК України, покликаючись на те, що злочин він скоїв самостійно /а не в групі осіб/ та до потерпілого насильства не застосовував. Зазначає, що на час вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння не перебував. Вважає, що при обранні покарання суд не врахував те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, одружений та виховує двох неповнолітніх дітей.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам і є обгрунтованим.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 стверджував, що перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на вул. Хвильового в м. Львові побачив, що в кишені сорочки потерпілого ОСОБА_2 знаходиться гаманець. Вирішивши пограбувати потерпілого, він зайшов слідом за ним у ліфт, де вихопив з кишені його сорочки гаманець. У групі з іншими особами злочину не вчиняв, потерпілому тілесних ушкоджень не спричиняв.

Як і в засіданні суду І інстанції, в апеляції засуджений не оспорює факту відкритого викрадення ним майна потерпілого ОСОБА_2 Заперечує наявність кваліфікуючих ознак грабежу – вчинення такого з застосуванням насильства /яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого/, за попередньою змовою групою осіб.

Проте суд вірно встановив, що засуджений скоїв злочин, діючи за попередньою змовою в групі з двома іншими особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, та з застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

При цьому суд обгрунтовано прийняв до уваги показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що коли він знаходився у ліфті будинку №7 по вул. Хвильового в м. Львові, туди забігли троє чоловік, в тому числі засуджений. Двоє осіб /матеріали щодо яких виділені в окреме провадження/ схопили його за руки, а коли він хотів вирватись – один із них став його бити. В цей час засуджений ОСОБА_1 обшукував його та витягнув з кишені сорочки гаманець з грошима, після чого всі троє втекли з місця злочину, заволодівши його майном на загальну суму 991 гривню.

Показання потерпілого ОСОБА_2 є детальними та послідовними, не містять суперечностей, стверджені при проведенні очної стави з засудженим, в ході якої потерпілий детально описував двох осіб, які діяли узгоджено в групі з засудженим, розповів як в ході грабежу йому були нанесені тілесні ушкодження /а.с. 90-92/.

Показання потерпілого ОСОБА_2 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідають даним висновку судово-медичної експертизи про наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень /а.с.110/ та обгрунтовано прийняті судом до уваги.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, відповідно до вимог ст. 67 КПК України, дав вірну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину при зазначених у вироку суду обставинах.

Досліджені судом першої інстанції докази у справі спростовують версію засудженого ОСОБА_1 про те, що грабіж він скоїв один /а не в групі осіб за попередньою змовою/ та без застосування щодо потерпілого насильства.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 186 ч.2 КК України за кваліфікуючими ознаками – грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, є вірною.

Твердження засудженого в апеляції про те, що на час скоєння злочину він не перебував у стані алкогольного сп’яніння, спростовується його ж показаннями під час судового розгляду справи /а.с. 231/.

Щодо покарання, призначеного засудженому ОСОБА_1, то підстав для того, щоб визнати його надто суворим - немає.

При обранні покарання засудженому ОСОБА_1 суд 1 інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, його характеристику, відсутність пом’якшуючих покарання обставин та обтяжуючу покарання обставину - скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння. За таких обставин, призначене засудженому покарання у вигляді позбавлення волі, мінімальне згідно санкції статті за якою кваліфіковано злочин - є обгрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення поданої по справі апеляції.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Вирок Шевченківського районного суду Львівської області від 26 серпня 2010 року відносно засудженого ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію — без задоволення.

Головуючий:

Судді: