19.08.2011

справа № 2-а-10905/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

м. МИКОЛАЄВА

54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00

Постанова

Іменем україни

19 серпня 2011 року 11 год. 45 хв. суддя Ленінського районного суду м.Миколаєва Коваленко І.В. розглянувши одноособово в приміщенні Ленінського районного суду міста Миколаєва в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік

в с т а н о в и в:

 25.07.2011 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є особою, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи, а тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі восьми мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент виплати. Проте, в порушення Закону, відповідач здійснив виплату допомоги в червні 2011 року в значно меншому розмірі, виходячи із розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Постанова КМУ № 562)

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) даний позов підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово суддею, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Скорочене провадження у справі відкрито ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.08.2011. 17.08.2011 відповідач надав до суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у його задоволенні з посиланням на правомірність проведеної виплати. 

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи та заперечень відповідача вбачається, що позивач перебуває на обліку в управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту Миколаївської міської ради як особа, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 2 групи.

Інвалідність позивача підтверджуються посвідченням серії ААБ № 031041.

09.06.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, встановленому статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Із відповіді відповідача від 16.06.2011 № Д-Д-945-1/л вбачається, що щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік позивачу виплачено на підставі Постанови КМУ № 562 в розмірі 120,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам I і II групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

З огляду на положення наведеної вище норми розмір виплати, який зазначено позивачем у позові - вісім мінімальних заробітних плат, є помилковим.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова КМУ № 562, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Із листа відповідача від 16.06.2011 № Д-Д-945-1/л та змісту позову вбачається, що щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік позивач отримав у червні 2011 року в розмірі 120,00 грн. Таким чином, позов в частині вимог за 2011 рік пред’явлено у межах строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС України.

Таким чином, оскільки позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у меншому розмірі ніж передбачено частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача. Одночасно суд зазначає, що розмір допомоги повинен визначатися із розміру мінімальної заробітної плати, що діє на дату її виплати, розмір якої установлено статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», з розміру якої і повинен бути проведений перерахунок і виплата допомоги позивачу.

Щодо встановлення судовим рішенням розміру невиплаченої допомоги, який вказано у позові, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як суд не може перебирати на себе функцію державного органу, на який законодавством покладено обов’язок з нарахування такої надбавки.

Також не підлягають задоволенню вимоги і в частині стягнення недонарахованої щорічної допомоги на оздоровлення з відповідача, оскільки останній є бюджетною установою та має кошторис лише на власне утримання. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету (стаття 63). Крім того даний спосіб захисту не відповідає способу захисту, передбаченого законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог статі 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням мінімальної заробітної плати на дату виплати допомоги, з урахуванням виплаченої суми.

На підставі статей 19, 22, 46 Конституції України,   статі 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та керуючись статтями 183-2, 256 КАС України, суд -

 п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення в Миколаївської міської ради щодо нарахування у 2011 році ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі меншому ніж передбачено статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог статі 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням мінімальної заробітної плати на дату виплати цієї допомоги, з урахуванням виплаченої суми.

Постанова згідно із статтею 256 КАС України підлягає обов'язковому  негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                               І.В.Коваленко