Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:

суддів: Іващука В.Я., Міщенко О.А., Квятковського А.С.

за участю прокурора Салайчука Т.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

при секретарі Полюхович А.В.

розглянувши 24 квітня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження № 12013190210000044 за апеляцією заступника прокурора Рівненської області на вирок Радивилівського районного суду від 26 лютого 2013 року,

В С Т А НО В И Л А:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений в с.Ставище, Млинівського району, мешканець м.Радивилів, вул. Левицького 10, Рівненської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлучений, без постійного місця праці, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

-

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено із випробуванням з іспитовим строком 18 місяців.

На ОСОБА_1 покладено обов’язки передбачені п.п.2 і 3 ч.1 ст.76 КК України.

Вирішено питання стосовно речових доказів у справі.

За вироком суду, ОСОБА_1 21 січня 2013 року приблизно о 20 год. 08 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на розі вулиць Грушевського та Проста, що в м.Радивилів Рівненської області, побачив незнайому йому раніше ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне відкрите заволодіння її майном, застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, вирвав з її рук жіночу шкіряну сумку чорного кольору, в якій знаходився гаманець з грошима в сумі 220 грн., окуляри з чохлом до них та гребінець чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 688 грн. 22 коп.

В поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним через неправильне застосування кримінального закону і невідповідность призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає, що судом не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, думка потерпілої про призначення обвинуваченому м’якої міри покарання нічим не підтверджена. Крім того, при застосуванні до обвинуваченого ст.75 КК України суд належним чином не мотивував прийняте ним рішення. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора на підтримку апеляції, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції і просив залишити вирок без зміни, а апеляцію без задоволення, ознайомившись із письмовими запереченнями потерпілої на апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за обставин, наведених у вироку та кваліфікація його дії за ч.2 ст.186 КК України, повністю підтверджена зібраними у справі доказами, які суд перевірив в порядку ч. 3 ст.349 КК України і ніким не оспорюється.

Що стосується покликання прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого, то таке, на думку колегії суддів, є безпідставним.

Так, у вироку, суд визнав, як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. До обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_1 суд відніс, щире каяття обвинуваченого у вчиненому, відшкодування заподіяних збитків, позитивно характеристику, першу судимість.

Порушень вимог ст.65 КК України, в даному випадку, колегія суддів не знайшла.

Крім того, з врахуванням наведених у вироку конкретних обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов’язків передбачених ст.76 КК України.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів досліджено письмові заперечення потерпілої на апеляцію прокурора в яких вона просить вирок суду залишити без зміни, оскільки обвинувачений попросив в неї пробачення, вона не має до нього жодних матеріальних претензій, вважає, що він вчинив злочин внаслідок важкого матеріального становища в сім’ї пов’язаного із смертю молодої сестри та мами, ОСОБА_1 є одинокою людиною та проживає разом із батьком пенсіонером.

Твердження апелянта про необґрунтованість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробування не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів не знайшла підстав для зміни вироку суду.

Керуючись ст.ст. 404, 407,419 КПК України (2012 року), колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Радивилівського районного суду від 26 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

З оригіналом згідно: суддя-доповідач ОСОБА_3