Справа №2-24/2007 p.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року Буринський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Куцан В.М.
при секретарі Калина Т.М.
з участю позивачки ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,
встановив:
28 листопада 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою. Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1695 га, але це її право порушується відповідачкою, яка користується частиною цієї земельної ділянки та передає її в користування іншим особам. Просить усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, зобов'язавши відповідачку звільнити її.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала, пояснивши, що в 2002 році вона придбала будинок згідно договору купівлі-продажу. За даним будинком закріплена земельна ділянка площею 0,1695 га., яку вона також придбала за договором купівлі-продажу, на підставі якого в подальшому їй було видано Державний акт на право приватної власності на землю. Весною 2006 року відповідачка переорала частину її земельної ділянки, зробила нову межу, чим фактично зменшила загальну площу її земельної ділянки. Просить задовольнити позов.
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, пояснивши, що вона користується земельною ділянкою суміжною з земельною ділянкою позивачки і ніяким чином не порушує її право власності на неї. Позивачка не вірно розуміє межі своєї ділянки, а тому постійно звертається із скаргами в різні інстанції. Так в травні 2006 року, за її заявою комісією із земельного відділу та Буринської міської ради були перевірені межі земельної ділянки, якою вона користується і було встановлено нову межу, так як ОСОБА_1 використовувала більшу земельну ділянку, ніж фактично мала право за наявними документами.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює землевпорядником Буринської міської ради. В травні 2006 року він був у складі комісії міськради, яка розглядала спір між позивачкою та відповідачкою ч приводу суміжного користування земельними ділянками. Перевіривши технічну документацію на земельну ділянку позивачки та провівши її обмір комісія встановила, що фактично вона використовувала частину сусідської земельної ділянки. Про це було їй доведено та складено протокол, який вона відмовилася підписати. ОСОБА_2 ніяким чином не порушувала право власності позивачки на її земельну ділянку і користується не приватизованою земельною ділянкою площею 0,07 га, яка була виділена її чоловіку рішенням виконавчого комітету. Після смерті чоловіка ця земельна ділянка залишилася в її користуванні і зараз проводиться її переоформлення на неї.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працює спеціалістом в земельному відділі Буринського району. Право власності позивачки на земельну ділянку площею 0,1695 га., яка належить їй згідно державного акту відповідачкою не порушувалося, так як в травні 2006 він будучи головою комісії Буринської міськради, разом з іншими членами комісії, на місці де розташована спірна земельна ділянка здійснили її обмір і встановили нову межу, відповідно до державного акта на землю та технічної документації, яку надавала ОСОБА_1. Під час перевірки було встановлено, що вона використовувала частину земельної ділянки, якою повинна користуватися ОСОБА_2 ще з 1993 року згідно рішення міськвиконкому від 14.09.1993 року. При цьому вони встановили нову межу і роз'яснили це ОСОБА_1. І навіть після цього, фактично її земельна ділянка продовжує бути трохи більшою ніж зазначена в державному акті.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що проживає по сусідству із сторонами. Інколи вона допомагала відповідачці на земельній ділянці, інколи з її дозволу садила там овочі. Але в жодному разі вони не порушили право власності позивачки на її земельну ділянку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши обставини справи, представлені докази, та давши їм оцінку, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Ст. 41 цього ж Закону встановлено, що кожен має право володіти, користуватися, і розпоряджатися своєю власністю... Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Ці конституційні положення в повній мірі знайшли своє відображення в книзі третій розділу 1-го Цивільного кодексу України та в розділі III Земельного кодексу України.
Зокрема, статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, а пунктом «а» ч.1 ст.81 цього ж закону встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу... , крім цього ст. 116 ЗК встановлено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень...
Пункт «г» частини 1 статті 96 ЗК України зобов'язує землекористувачів не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Ст.106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлених твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
В судовому засіданні встановлено, що 27.05.2002 року позивачка придбала будинок та приватизовану земельну ділянку загальною площею 0, 16945 га, за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується поясненнями сторін, копіями договорів купівлі-продажу.
19.02.2002 року Буринською міською радою позивачці було видано державний акт на право приватної власності на землю, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів за НОМЕР_1 і відповідно до якого їй були визначені межі земельної ділянки загальною площею 0,16945га, з яких 0,0257 під будівлі житлового будинку, господарських споруд та їх обслуговування, 0,0899 га - рілля та 0,0538 га - багаторічні насадження (сад), що підтверджується показами сторін, свідків та копією державного акта НОМЕР_2
Відповідачка користується суміжною не приватизованою земельною ділянкою загальною площею 0,07 га на підставі рішення виконавчого комітету Буринської міської ради від 14.09.1993 року, що підтверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3 випискою з рішення міськвиконкому, копіями свідоцтв про одруження та про смерть.
Відповідно до ст. 60 ЦК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень...
Позивачка не надала жодних доказів і не довела, що відповідачка порушила її право власності на земельну ділянку.
Не були добуті такі докази і судом, незважаючи на прийняті заходи по встановленню фактичних обставин справи, а тому доводи ОСОБА_1 про те, щоОСОБА_2 користується частиною земельної ділянки, що належить їй, суд вважає необгрунтованими і безпідставними, які також спростовуються поясненнями свідків, відповідачки, протоколом встановлення меж, абрисом земельної ділянки, листом НОМЕР_3 від 17.05.2006 року, випискою з рішення виконавчого комітету Буринської міської ради від 14.09.1993 року, які є узгодженими між собою, послідовними та доповнюють один одного.
При цьому в судовому засіданні встановлено, що саме позивачка до 05.05.2006 року використовувала частину земельної ділянки, яка повинна була знаходитися в користуванні відповідачки. Але після проведення обміру спірних земельних ділянок комісією Буринської міськради та відділу земельних ресурсів, було встановлено нову межу, яка відповідає технічній документації та державному акту на право власності на землю НОМЕР_2, який був виданий позивачці.
Таким чином, здійснивши системний аналіз норм, що застосовуються до вказаних вище правовідносин, дослідивши обставини справи, суд вважає, що право власності позивачки на її земельну ділянку відповідачкою порушено не було.
Керуючись ст.ст. 5,6,10,15,212 ЦПК України, ст.ст.78,81,95,96,103,107,152,158 Земельного Кодексу України, ст.ст.316,373 ЦК України, ст.48 Закону України "Про власність" суд -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.