Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/49/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 309 (229-5, 229-8) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Широкоряда Р.В.,

суддів Яковлєвої С.В., Гончара В.М.,

при секретарі Яременко З.А.,

за участі прокурора Агеєва В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області Приходька В.В., поданою на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, інваліда ІІ групи, такого, який не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого:

30.03.2000 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ст. ст. 100, 222 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю один рік;

23.03.2001 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 140, 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

03.07.2006 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю два роки;

24.12.2009 року Долинським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 , ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років, звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки;

04.06.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень;

08.07.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, звільнено від відбування покарання з випробуванням встановлено іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців;

06.06.2014 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 51 000 гривень, з позбавленням права займати посади,

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю два роки; покладено обов’язки передбачені ст. 76 КК України.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винуватим за вчинення незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

ОСОБА_3 30 червня 2015 року, о 02 годині 00 хвилин, на території с. Соколівське Кіровоградського району та області, побачив місце з рослинами маку, з метою незаконного придбання для власного вживання наркотичного засобу, нарвав рослини маку та поклав їх у мішок, що був при ньому.

У подальшому, ОСОБА_3, зберігаючи наркотичний засіб при собі, у той же день, о 02 годині 30 хвилин, біля АЗС «ВОГ», розташованої по вулиці Героїв Сталінграду у місті Кіровограді, зупинений працівниками міліції, які під час особистого огляду влучили у нього стебла рослинного походження, що, відповідно до висновку експерта, є наркотичним засобом – маковою соломою вагою 191,740 гр, що ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість; та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 с. 309 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Фактичні обставини провадження не оскаржено.

Вказує, що судом не враховано те, що ОСОБА_3О, раніше неодноразово (сім разів) засуджувався до різних видів покарань, тричі – за вчинення злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, проте на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність.

Судом не достатньо зважено на те, що ОСОБА_3О, не працює, є хворим на наркоманію.

Суд, звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, не мотивував належно своє рішення, вказавши лише що від злочину не настало тяжких наслідків; при цьому, захворювання обвинуваченого – також не можуть свідчити на користь звільнення останнього від відбування покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати вирок суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість; та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_4, які заперечили задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін як законний та обґрунтований, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ніким із учасників судового провадження не оспорюється фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3

За таких обставин, колегія суддів не надає оцінки доказам по кримінальному провадженні у їх сукупності, також не входить до оцінювання тих обставин, які ніким із учасників провадження не оскаржено.

Відтак, колегія суддів вважає винуватість ОСОБА_3 у вчиненні незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту– доведеною, а кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 309 КК України, - правильною.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, правильно врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який не працює, позитивно характеризується, судимий, хворіє на вірусний гепатит та туберкульоз, перебуває на обліку лікаря нарколога, не перебуває на обліку лікаря психіатра, обставини, які пом’якшують обвинуваченому покарання – визнання вини, щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Із урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість перевиховання та виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, визначивши покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а саме – у виді позбавлення волі на строк один рік, звільнивши при цьому обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Колегія суддів вважає: міра покарання, призначена обвинуваченому ОСОБА_3 за своїм видом та розміром є законною і правильною.

Доводи апеляційної скарги прокурора з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно звільнено обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням, і тим самим неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність – є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого — особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3, дійсно, вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, і є раніше неодноразово судимою особою, проте колегія суддів враховує й наступні обставини.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, від якого не настало тяжких наслідків, кримінальне правопорушення не стосується незаконного збуту наркотичних засобів або мети збуту, - тобто не спрямоване проти здоров’я інших осіб.

Обвинуваченим повністю визнано свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільно та повно надано показання з приводу обставин справи, обвинувачений розкаявся у вчиненому.

Також, як є встановленим, обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем свого проживання, про що свідчить відповідна характеристика (том 1 аркуш провадження 44).

З приводу захворювання обвинуваченого ОСОБА_3 на наркоманію, на що вказував прокурор у своїй апеляційній скарзі, - матеріалами кримінального провадження встановлено таке.

ОСОБА_3 дійсно перебуває на обліку наркологічного диспансеру з приводу вживання опіоїдів.

Разом із тим, відповідно до змісту довідки комунального закладу «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер» № 171/1 2-2 від 18.02.2015 року ОСОБА_3 знаходиться на замісній підтримувальній терапії, під клінічним контролем, лікування продовжує по теперішній час (том 1 аркуш провадження 62).

Також, як убачається з матеріалів кримінального провадження та підтверджено в судовому засіданні апеляційного суду наданням стороною захисту відповідної довідки, обвинувачений ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи (аркуш провадження 65 том 1, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 867738).

Крім означеного колегією суддів береться до уваги й наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 ряду тяжких та невиліковних хвороб, частина з яких, зважаючи на перелік хвороб, затверджений наказом МВС України від 13.05.92 р. N 256 та МОЗ України 21.04.92 р., може перешкоджати у подальшому відбуванню покарання обвинуваченим в умовах тримання під вартою: інфекція вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ інфекція) (кл.ст. ІV) з проявами множинної інфекції, хронічний вірусний гепатит С, неоперабельний рак лівої нирки (кл.ст. ІV), органічне захворювання головного мозку – помірно виражений психоорганічний синдром, десимінований туберкульоз легенів, хронічний панкреатит, хронічний холецистит, хронічна хвороба нирок (кл.ст. ІІІ): хронічний пієлонефрит (аркуші провадження тому 1: 61 – виписка з медичної карти обвинуваченого, 63, 64, 66 – довідка Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру, виписка 575 із медичної картки ОСОБА_3, наданої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції).

Відповідно до виписки з медичної картки обвинуваченого ОСОБА_3, - останній у зв’язку із наявними у нього хворобами провів на стаціонарному лікуванні 115 днів, - з 25 вересня 2015 року по 18 січня 2016 року.

У зв’язку із чим, є підстави вважати, що обвинувачений за наявності таких захворювань потребуватиме специфічного системного стаціонарного лікування і надалі.

Таким чином, із урахуванням викладеного, та беручи до уваги вимоги наведених вище норм законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість застосування ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням та надавши йому можливість виправлення та перевиховання без його ізоляції від суспільства. що відповідає цілям покарання та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відтак, враховуючи, що під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні свого підтвердження не знайшли, - колегія суддів не знаходить підстав до скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції, як те просить у апеляційній скарзі особа, яка її подала, та вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області Приходька В.В., подану на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2015 року,- залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_3 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: /підписи/

ОСОБА_2 ОСОБА_5 ОСОБА_6

Відповідає оригіналу:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2