2-502/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2009 року                                    Алуштинський міський суд

в складі

головуючого судді             Скісова Є.М.

при секретарі                           Ступіній О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Кримського Республіканського Підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про визнання права власності, зобов’язання зареєструвати право власності, зустрічним позовом Виконавчого комітету Алуштинської міської ради  до ОСОБА_1 про знесення самовільних будов,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Кримського Республіканського Підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання права власності, зобов’язання зареєструвати право власності , мотивуючи свої вимоги тим, що 18.07.2007 року на підставі договору купівлі-продажу він придбав квартиру АДРЕСА_1. Потім він зробив реконструкцію квартири, добудувавши лоджію, поділену на два окремих приміщення, загальною площею 11,4 кв.м. КРП «СМБРТІ» зареєструвало в технічному паспорті зміни, що стосуються реконструкції квартири, та привласнило лоджіям номери «9» та «10», але право власності не зареєструвало. Позивач звернувся до виконкому Алуштинської міської ради із заявою про введення в експлуатацію прибудови, у чому йому було відмовлено.

Посилаючись на ст.ст. 16, 317, п. 2 ст. 383, 392 ЦК України, позивач просив:

1) визнати за ним право власності на прибудовані лоджію «9» площею 5,7 кв.м. та лоджію «10» площею 5,7 кв.м. до АДРЕСА_1

2) зобов'язати КРП «СМБРТІ» зареєструвати за ним право власності на вказане майно.

Виконавчий комітет Алуштинської міської ради звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про знесення самовільних будов, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 зробив реконструкцію квартири, прибудувавши лоджії «9» і «10» площею 5,7 кв.м. кожна, без жодних дозвільних документів. Спірна споруда знаходиться на самовільно зайнятій землі і не підлягає судовому захисту.

Посилаючись на ст.ст. 16, 319, 376, 386, 391 ЦК України, 212 ЗК України, позивач за зустрічним позовом просив:

1) зобов’язати ОСОБА_1 за свій рахунок знести самовільні будови: прибудовану лоджію №9 площею 5,7 кв.м. та прибудовану лоджію № 10 площею 5,7 кв.м. до АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 03.03.2009 року до участі в справі в якості третьої особи залучена інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АРК.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, заперечувала проти задоволення зустрічного позову.

Представник виконавчого комітету Алуштинської міської ради заперечував проти задоволення позову, пояснив, що ОСОБА_1 не має жодного дозвільного документу на реконструкцію квартири, не оформив жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Наполягав на задоволенні зустрічного позову, тому що самовільні будови знаходяться на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Представник Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» до суду не з’явився, в листі від 23 березня 2009 року начальник підприємства просить розглянути справу без їх представника за наявними матеріалами справи.

Представник інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК до суду не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Вислухавши представника ОСОБА_1, представника виконавчого комітету Алуштинської міської ради, дослідивши письмові докази по справі, суд находить, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов виконавчого комітету Алуштинської міської ради слід задовольнити.

Судом встановлено, що 18.07.2007 року ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу (а.с. 5), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6), витяг з Державного реєстру правочинів (а.с. 7).

ОСОБА_1 зробив реконструкцію квартири, добудував лоджію, поділену на два окремих приміщення, загальною площею 11,4 кв.м., у зв’язку з чим загальна площа квартири збільшилась та складає 68,9 кв.м., що посвідчується довідкою БТІ  (а.с. 9).

КРП «СМБРТІ» зареєструвало зміни, що стосуються реконструкції вказаної квартири, привласнило лоджіям номери «9» та «10», про що свідчить технічний паспорт  (а.с., а.с. 10-12).

ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,0015 га, під самовільними прибудовами, про що свідчать клопотання про усунення порушення земельного законодавства (а.с. 37), протокол про адміністративне правопорушення № 101919 від 25.04.07р. (а.с., а.с. 38-39).

Згідно з висновком експерта № 3564 від 24.02.2009 року вказана будівля до введення в експлуатацію готова. При будівництві вказаної будівлі дотримані вимоги, які пред’являються до будівництва в сейсмонебезпечній зоні з розрахунковою сейсмічною активністю 8 балів, а також будова відповідає вимогам будівельних, пожежних та санітарних норм (а.с.48-55).

Згідно з пп. 6 п. «б» ч.І ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів. Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування, які можуть і повинні вирішувати спірні питання, пов'язані з самочинним будівництвом. І лише у випадку незгоди забудовника з рішенням цього органу спір може бути вирішений у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, реконструкція здійснювалась власником без наявності належного дозволу.

Таким чином, предметом спору, фактично, є суто адміністративна діяльність відповідних державних органів (або бездіяльність).

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Тому вирішення питання про визнання права власності залежить від прийняття до експлуатації нерухомого майна.

При цьому слід враховувати, що прийняття до експлуатації будь-якої побудованої будівлі не належить до юрисдикції суду, і є не обов'язком, а тільки правовою можливістю, що надається не суду, а відповідному компетентному органу виключно за наявності обставин, які свідчать про дотримання особою, що здійснила самовільне будівництво, відповідних будівельних, архітектурних, протипожежних, санітарних і інших норм і правил.

Неврахування вище зазначеного, на чому, по суті, наполягає позивач, означає ігнорування встановленого порядку прийняття в експлуатацію нових об'єктів.

Але, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд дійсно не уповноважений підмінити своїм рішенням компетентні державні органи (будівельні, архітектурні, протипожежні, санітарні і інші): це неприпустимо.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. Державних будівельних норм України «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затверджених Наказом Держкоммістобудування України № 48 від 5 жовтня 1994 року - об'єкти, які не є державною власністю, приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій, які призначаються районними, районними міста Києва, Севастопольською державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування.

Згідно з п.п. 3.8. - 3.11. зазначених вище будівельних норм - рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом та підготовлені до експлуатації. Результатом роботи комісії є складання і підписання акта де приймається рішення про введення об'єкта в експлуатацію і який в подальшому затверджується органом, що призначив комісію. Зазначений акт є підставою для включення даних про введення побудованого об'єкта в державну статистичну звітність, а також для оформлення на нього права власності.

Крім того, відповідно до положень статті 182 Цивільного кодексу України, право власності на об'єкти нерухомого майна, навіть і прийняті до експлуатації, до державної реєстрації не виникає.

Пунктом 1.3 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації в межах, визначених адміністративно - територіальних одиниць.

У зв'язку з цим, до часу звернення позивача до компетентних державних органів з вимогою прийняти до експлуатації і, надалі, зареєструвати право власності на нерухоме майно і відмови йому в цьому, права позивача не вважаються порушеними, а тому і, згідно зі статтею З ЦПК України, захисту не підлягають.

Відповідно до п.п. 6 п. б частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів. Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо будівництва є адміністративна процедура.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» для виконання будь-яких будівельних робіт необхідний дозвіл на виконання будівельних робіт.

Порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів визначено Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 року №273.

Це Положення обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

Як убачається з матеріалів справи, виконавчий комітет Алуштинської міської ради і інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АРК дозволу на виконання будівельних робіт щодо реконструкції квартири її власникові ОСОБА_1 не давали.

Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 не містить особливостей правового регулювання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів для Автономної Республіки Крим, і механізм та умови   прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлюються повністю вказаною Постановою.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325, 327 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Кримського Республіканського Підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про визнання права власності, зобов’язання зареєструвати право власності - відмовити.

Зустрічний позов Виконавчого комітету Алуштинської міської ради задовольнити в повному обсязі.

Зобов’язати ОСОБА_1 за свій рахунок знести самовільні будови: прибудовану лоджію №9 площею 5,7 кв.м. та прибудовану лоджію № 10 площею 5,7 кв.м. до АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави держмито в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 (тридцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: