Справа № 712/5477/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Мацунича М.В., Куштана Б.П.

при секретарі - Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 червня 2012 року по справі за позовом Служби у справах дітей Ужгородської РДА до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и л а :

Служба у справах дітей Ужгородської РДА звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, призначення бабусі дитини ОСОБА_4 піклувальником та стягнення аліментів з відповідачів по 300 грн. щомісячно з кожного.

Позов мотивовано тим, що відповідачі ухиляються від виховання дитини, не піклуються про її здоров'я, не приймають участі у її фізичному, моральному і духовному розвитку, не проявляють ніякої зацікавленості до долі дитини, не надають матеріальної допомоги на її утримання, не спілкуються з нею, не проявляють інтересу до її внутрішнього світу. Батько дитини написав заяву про відмову від батьківських прав щодо дитини.

Рішенням суду позов задоволено.

З цим рішенням не погодилась відповідачка, порушила питання про зміну рішення, скасувавши його в частині щодо апелянтки.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянтка, її представник та представник ОСОБА_3 скаргу з наведених підстав підтримали.

Представник позивача, третя особа та її представники вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції свій висновок стосовно апелянтки мотивував висновком позивача про те, що відповідачка ухиляється від утримання дитини, не бере участі у її вихованні, повністю перестала приймати участь у вирішенні питань, пов'язаних з вихованням дитини.

Однак з таким висновком погодитись не можна.

Так, відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п/п 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.16 постанови, Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Всупереч вимог зазначеного законодавства суд першої інстанції задовольнив позов служби у справах дітей Ужгородської РДА про позбавлення батьківських прав апелянтки лише на підставі одного доказу: висновку органу опіки та піклування Ужгородської РДА, який складено на підставі перевірки, яка проведена Службою у справах дітей Ужгородської РДА. Інших доказів, які б містили відомості об'єктивного характеру позивачем не надано.

Натомість, в суді апеляційної інстанції встановлено, що апелянтка не зустрічається з дитиною лише з листопада 2015 р., оскільки саме в цей час дізналась, що вона позбавлена батьківських прав. До цього часу вона відвідувала дитину, проводила з нею вихідні. Разом з цим пояснила, що з часу прийняття оскаржуваного рішення жодного разу з неї не стягувались аліменти на утримання дитини, які визначені рішенням. Це підтвердила і третя особа - бабуся дитини -, яка пояснила, що вона отримувала всю суму аліментів, але не знала від кого.

При таких обставинах, суд вважає, що доказів ухилення матері дитини від виховання останньої в розумінні ст.164 СК України не має, відповідно, в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити. Також слід відмовити у вимогах про стягнення аліментів на утримання дитини в користь третьої особи - бабусі дитини та в частині призначення її піклувальником дитини, оскільки ці вимоги є похідними від вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав.

Крім цього, призначення третьої особи піклувальником дитини відбулось без залучення судом першої інстанції до участі в розгляді справи цієї особи: в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вона була залучена до участі у справі лише судом апеляційної інстанції.

А тому, керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 червня 2012 року по даній справі в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, а також в частині призначення опікуном дитини ОСОБА_2 ОСОБА_4 та стягнення в її користь аліментів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і у цій частині позову відмовити.

В решті зазначене рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :