Справа № 2-2525/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 червня 2009 року                     Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді        Трофимової Д.А.                                  

                при секретарі              Золотухіній І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» в особі філії «Запорізька обласна» про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договором, грошових внесків, які були залучені до кредитної спілки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи, що 31.03.2008р. між сторонами було укладено депозитний договір № ЗП-310308Г про розміщення грошових коштів внеску «Квартальний». Згідно п.п. 1.1, 1.2 договору позивач передав в управління відповідачу на умовах строковості і платності тимчасово вільні грошові кошти в сумі 16500,00 грн., строком на 12 місяців, з 31.03.2008 року по 31.03.2009 рік, що є строком дії договору, із нарахуванням відсотків за користування депозитним внеском у розмірі 25,5% річних. Оскільки п. 2.6 договору передбачено можливість збільшення суми внеску шляхом довкладення, 02.04.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № ЗП-000000471 до договору, згідно з якою ним, позивачем, додатково до первісно встановленого вкладу внесено грошові кошти у сумі 2400,00 грн. 05.05.2008р. між сторонами укладено додатковий договір № ЗП-000000572 до договору, згідно з яким ним, позивачем, додатково до наявного на той момент вкладу внесено грошові кошти у сумі 11100,00 грн. Пунктом 3 Додаткової угоди             № ЗП-000000471 і додаткового договору № ЗП-000000572 встановлено, що на додаткові внески, внесені позивачем відповідно до вказаних додаткових угоди і договору, поширюються всі умови основного договору.

09.10.2008 року частину внеску в розмірі 15000,00 грн. йому, позивачу, за його клопотанням було відповідачем повернуто. Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено обов’язок відповідача проводити нарахування відсотків за депозитним внеском раз на три місяці на дату укладення договору протягом строку його дії та здійснювати виплату вказаних відсотків щоквартально в дату укладення договору. Відповідно до зазначеного графіка 31.03.2009 року (дата закінчення строку дії договору) відповідач мав сплатити йому, позивачу, окрім суми вкладу відсотки за користування депозитними коштами у сумі 956,25 грн. З метою отримання суми депозиту та відсотків за ним, позивач в день закінчення строку дії договору і, відповідно, в день настання обов’язку відповідача повернути депозитний вклад, звернувся до відповідача з письмовою заявою про намір отримати депозитний вклад у сумі 15000,00 грн. та нарахованих відсотків у сумі 956,25 грн. Проте, ні 31.03.2009р., ні до цього часу грошові кошти йому повернуті не були.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за його невиконання або неналежне виконання сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Станом на дату подання даного позову, розмір пені за прострочення відповідача (з 01.04.2009 року по 17.04.2009 рік включно) складає: (15000,00 грн. + 956,25 грн.) х 17 днів = 8137,69 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить: 15000,00 грн. + 956,25 грн. + 8 137,69 грн. = 24093,94 грн.  

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з КС «Спілка пенсіонерів України» в особі Філії «Запорізька обласна» на його користь суми депозитного вкладу в розмірі 15000,00 грн.; відсотків за договором № ЗП-310308Г від 31.03.2009 року у розмірі 956,25 грн.; пеню за порушення умов вказаного договору в розмірі 8137,69 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

У травні 2009р. позивач надав суду письмову заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує частково, а саме: просить суд стягнути з КС «Спілка пенсіонерів України» в особі Філії «Запорізька обласна» депозитний вклад у розмірі 15000,00 грн.; відсотки за договором № ЗП-310308Г від 31.03.2008 року у розмірі 956,25 грн., пеню за порушення умов договору у розмірі 487,67 грн. А в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7650,02 грн. просить суд позов залишити без розгляду.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явилася, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу без її участі, зазначивши, що позовні вимоги визнає частково, відповідач згоден сплатити позивачу: суму депозитного вкладу у розмірі 15000,00 грн.; відсотки за договором № ЗП-310308Г від 31.03.2008 року у розмірі 956,25 грн.; пеню в сумі розмірі 487,67 грн.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 31.03.2008р. було укладено депозитний договір № ЗП-310308Г про розміщення грошових коштів на внеску «Квартальний», згідно умов якого позивач передав в управління відповідачу на умовах строковості і платності тимчасово вільні грошові кошти в сумі 16500,00 грн. строком на 12 місяців, з 31.03.2008 року по 31.03.2009 рік, що є строком дії договору, із нарахуванням відсотків за користування депозитним внеском у розмірі 25,5% річних (а.с. 10-12).

А 02.04.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № ЗП-000000471 до договору, згідно з якою позивачем додатково до первісно встановленого вкладу внесено грошові кошти у сумі 2400,00 грн. (а.с. 14).

 05.05.2008р. між сторонами укладено додатковий договір № ЗП-000000572 до договору, згідно з яким позивачем додатково до наявного на той момент вкладу внесено грошові кошти у сумі 11100,00 грн. (а.с. 16).

В день закінчення строку дії договору, тобто в день настання обов’язку відповідача повернути депозитний вклад, останній та нараховані відсотки позивачу повернуті не були.

Після заключення договору між позивачем і відповідачем, відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, виникли певні зобов’язання, що є правовідношеннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ці зобов’язання згідно ст. 526 ЦК України повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. В разі порушення зобов’язання, у відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій  обов’язок, а кредитор – прийняти виконане особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Чинне законодавство України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у вигляді пені, якою у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлюється, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 612, 625 ч. 2 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов’язання за кредитним договором у встановлений строк. Тому, згідно ст. 624 ЦК України за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному  розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача  підлягає стягненню : суму депозитного вкладу у розмірі 15000,00 грн.; відсотки за договором № ЗП-310308Г від 31.03.2008 року у розмірі 956,25 грн.; пеня в сумі 487,67 грн., а всього – 16443,92 грн.

Оскільки позов задовольняється, то з відповідача необхідно стягнути і сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а також  державне мито в доход держави у розмірі 164 грн. 44 коп.

А всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16473,92 грн.  ( 16443,92 грн. + 30 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 509, 526-530, 549-551, 610-612, 623-625, 629, 1212 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 31, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» в особі філії «Запорізька обласна» (п/р № 2650510160801 в АБ «Металург» м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 34688948) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування збитків за депозитним договором - 16443 (шістнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн.

Стягнути з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» в особі філії «Запорізька обласна» (п/р № 2650510160801 в АБ «Металург» м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 34688948) в доход держави державне мито в розмірі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 44 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя