Єдиний унікальний номер 722/660/15-ц
Номер провадження 2/722/5/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2016 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
судді: Ратушенка О.М.
секретаря: Кушнір І.В.
за участю позивача: ОСОБА_1
її представника: ОСОБА_2
та представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що вона є власником земельних ділянок площею 2,1933 га., кадастровий номер НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 2,1934 га., кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Сокирянської міської ради Сокирянського району Чернівецької області.
Відповідачі ОСОБА_4, та ОСОБА_5, розпочали користуватися належними їй земельними ділянками згідно договорів емфітевзису від 25.11.2013 року, з 20.12.2013 року, тобто з моменту їх державної реєстрації.
Однак, вказані договори емфітевзису вона не підписувала, оскільки не мала бажання їх укладати, у зв'язку з чим вважає, що вони є недійсними.
Просила визнати недійсним договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) укладені 25.11.2013 року, між нею та ОСОБА_4 і ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути їй земельні ділянки.
До початку розгляду справи по суті, 01.12.2015 року, представник позивача ОСОБА_2 надіслав до суду доповнення до позовної заяви в яких вказував, що ОСОБА_1 під час укладення спірних договорів перебувала в скрутному матеріальному становищі та мала намір укласти з відповідачами договори оренди належних їй земельних ділянок строком на 49 років. А тому, підписуючи спірні договори емфітевзису, ОСОБА_1 вважала, що укладає договори оренди земельної ділянки, оскільки зміст договору та його умови їй не роз'яснювались.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
При цьому, позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що в момент укладення договору, вона перебувала в скрутному матеріальному становищі, оскільки за короткий проміжок часу померли її мама та донька. У зв'язку з цим, вона мала намір укласти договір оренди належних їй земельних ділянок. Уклавши з відповідачами договори, вона отримала кошти в сумі 45 тис. грн., однак який саме договір вона укладала їй відомо не було. Спірні договори вона підписувала, однак їх зміст їй невідомий.
Представник відповідачів ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував та зазначив, що ОСОБА_1 свідомо уклала з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договори емфітевзису, оскільки мала достатньо часу для ознайомлення з текстом договору та звернення за юридичною допомогою. Окрім того, на виконання умов договору емфітевзису, остання отримала від відповідачів грошові кошти в сумі 60 тис. грн. про що нею було надано відповідні розписки. При цьому, грошові кошти виплачувалися ОСОБА_1 одноразово, факт чого суперечить умовам типового договору оренди земельної ділянки, згідно якого орендна плата за оренду землі сплачується орендарем систематично, протягом всієї дії договору.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що в 2013 році він на своєму автомобілі віз ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до БТІ. Під час цього, ОСОБА_1 повідомляла ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що ніяких проблем з передачею їм земельних ділянок не буде. ОСОБА_1 говорила про те, що складе на користь останніх заповіт, однак що саме мало бути предметом заповіту він не чув. Окрім цього, він бачив як ОСОБА_1 підписувала якусь розписку про отримання коштів, однак від кого та в якій сумі він не бачив.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно копії державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 17.02.2005 року, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи №243785073240, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1934 га., кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Сокирянської міської ради Сокирянського району Чернівецької області.
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, від 23.11.2013 року, яке міститься в матеріалах реєстраційної справи №220938773240, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1933 га. кадастровий НОМЕР_4, розташована на території Сокирянської міської ради з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
17.12.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно умов якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_5 в користування земельну ділянку площею 2,1934 га., кадастровий номер НОМЕР_2 з метою використання її для сільськогосподарських потреб на власний розсуд. Передача емфітевтичного права мала відбутися за плату в розмірі 30 тис. грн.
Вказаний договір було зареєстровано у реєстраційній службі Сокирянського РУЮ 23.12.2013 року за №3994703.
Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 25.11.2013 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 вказану земельну ділянку, згідно укладеного договору емфітевзису.
Оригінал договору емфітевзису від 17.12.2013 року та акту прийому передачі від 25.11.2013 року містяться в матеріалах справи №243785073240 заведених Реєстраційною службою Сокирянського РУЮ.
25.11.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно умов якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 в користування земельну ділянку площею 2,1933 га., кадастровий номер НОМЕР_4 з метою використання її для сільськогосподарських потреб на власний розсуд. Передача емфітевтичного права мала відбутися за плату в розмірі 30 тис. грн.
Вказаний договір було зареєстровано у реєстраційній службі Сокирянського РУЮ 23.12.2013 року за №3996035.
Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 25.11.2013 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 вказану земельну ділянку, згідно укладеного договору емфітевзису.
Оригінал договору емфітевзису від 25.11.2013 року та акту прийому передачі від 25.11.2013 року містяться в матеріалах справи №220938773240 заведених Реєстраційною службою Сокирянського РУЮ.
Вказані вище договори та акти прийому-передачі підписані від імені ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно висновку експерта №2323-К від 06.11.2015 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, в підписах у вигляді рукописних записів «ОСОБА_1» від імені ОСОБА_1 у двох примірниках договорів емфітевзису від 25.11.2013 року та від 17.12.2013 року встановлені співпадаючі та розбіжні ознаки не утворюють сукупності, достатньої для позитивного або негативного висновку, а тому відповісти на запитання «ОСОБА_7, ОСОБА_1 чи іншою особою були підписані договори» не виявляється можливим.
Суд не дає оцінку вказаному висновку експерта, оскільки за результатами проведеної експертизи, судовим експертом не було надано чіткої відповіді на поставлені йому запитання.
Суд не бере до уваги також доводи представника позивача ОСОБА_2 стосовно того, що ОСОБА_1 не підписувала вказані договори, оскільки факт їх підписання не заперечувався нею в судовому засіданні.
Згідно розписок ОСОБА_1 від 16.04.2013 року та від 19.07.2013 року, остання отримала від ОСОБА_5 в порядку виконання договорів емфітевзису від 17.12.2013 року та 25.11.2013 року кошти в сумі 35 тис. грн.
Згідно розписки ОСОБА_1 наданої нею ОСОБА_4, вона немає жодних претензій до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо надання їм земельних ділянок в користування.
Статтею 3 ЦК України закріплено одну із загальних засад цивільного законодавства - свободу договору.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Нормою ст.203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, положення даної статті надають учасникам цивільного обороту право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи наведені вище норми закону суд вважає, що волевиявлення ОСОБА_1 в момент укладення договору було вільним і відповідало її внутрішній волі, що підтверджується її підписами в спірних договорах та актах прийому-передачі, а отже сторонами було досягнуто всіх викладених в договорі умов.
За таких обставин, суд не вбачає в діях відповідачів вчинення будь-яких дій, які б ввели ОСОБА_1 в оману, оскільки в разі виникнення у неї будь-яких сумнівів стосовно запропонованого договору, остання не була позбавлена можливості скористатися юридичними послугами.
Окрім цього, волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірних договорів підтверджується отриманням нею грошових коштів від ОСОБА_5, що нею не заперечується та підтверджується відповідними розписками.
З огляду на вказані вище обставини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3, 11, 16, 203, 627, 628, 638, ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно:
Суддя: