Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області
м. Знам'янка, вул. Маяковського, 30, 27400, (05233) 2-30-64
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Шевцової Н.В.
при секретарі Магась Ю.О.
за участю прокурора Підлубного Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Знам'янка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеної, маючої неповнолітніх дітей1992 та ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,
за ст. 166 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Підсудна ОСОБА_1 здійснила злісне невиконання батьками обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.
ОСОБА_1 має неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, якого виховує одна, тобто за відсутності його батька який з ними тривалий час не проживає і участі у вихованні дитини участі не приймає. ОСОБА_2 з 2008 року і по теперішній час перебуває на обліку в міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді виконавчого комітету Знам'янської міської ради, як така, що опинилась у складних життєвих обставинах.
Сама ОСОБА_1 з березня 2005 року знаходиться на обліку у кримінальній міліції у справах дітей (КМСД) Знам'янського МВ УМВС України в Кіровоградській області як така, що вчинила насильство в сім'ї. Підставою для постановлення на облік стала постанова Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.03.05, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні 26.02.05 правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, тобто психологічного насильства у відношенні до свого малолітнього сина ОСОБА_2, якого вона ображала використовуючи нецензурні слова, у грубій формі критикувала його вчинки та принижувала гідність, наносивши шкоду його самооцінці тощо.
ОСОБА_2 з 21.09.02 зарахований до Знам'янської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату 1-3 ступенів, де навчається в даний час у 10-му допоміжному класі за індивідуальною формою навчання.
Відповідно до ст. 53 Конституції України, повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Стаття 19 Закону України «Про загальну середню освіту», визначає батьків як учасників навчально-виховного процесу.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про загальну середню освіту», загальна середня освіта це цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
Грубо ігноруючи вищевказані норми чинного законодавства, які в той же час є загальновідомими людськими засадами материнства, достовірно усвідомлюючи що обов’язки по вихованню неповнолітнього сина, піклування про його фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання та створення належних умов для розвитку його природних здібностей покладено на неї як матір, ОСОБА_1 злісно ухилилась від виконання своїх батьківських обов’язків, безпідставно залишивши сина ОСОБА_2 упродовж тривалого часу без будь-якого нагляду і контролю, внаслідок чого останній, упродовж 2008-2009 учбових років, систематично, через бездоглядність з боку матері, пропускав зайняття в Знам'янській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті, вживав алкогольні напої. Як наслідок відставання від учбової програми, рівень успішності навчання ОСОБА_2 на протязі 2008-2009 учбових років погіршився. За відсутності у ОСОБА_2 належного виховання, від якого його матір самоусунулась, неповнолітній перебуваючи в навчальному закладі, по відношенню до інших учнів школи поводився агресивно і бездушно, чисельні зауваження педагогів ігнорував.
Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 48 Конституції України закріплює право людини на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Ігноруючи чисельні профілактичні бесіди проведенні працівниками КМСД Знам'янського МВ УМВС України в області з ОСОБА_1, після постановлення її на облік як особу що вчинила насильство в сім’ї відносно дитини, з приводу приділення більшої уваги вихованню сина, з метою запобігання вчинення ним в майбутньому правопорушень, ОСОБА_1 упродовж 2008 – 2009 р.р., злісно не виконувала обов'язки по навчанню і вихованню сина, не забезпечувала його матеріальні потреби, права та інтереси, не створила необхідні побутові умови для розвитку дитини.
Як наслідок невиконання ОСОБА_1 обов’язків по догляду за дитиною і відсутності з її боку будь-якого контролю за поведінкою сина, не забезпечення його елементарних матеріальних потреб у вигляді придбання продуктів харчування, одягу тощо, ОСОБА_2, відчуваючи відсутність контролю за своєю поведінкою з боку матері, яка в той час не працювала і весь час знаходилась вдома, тим самим мала реальну можливість приділяти вихованню сина більш значний обсяг часу, протягом 2008-2009 р.р. вчинив умисний тяжкий злочин за попередньою змовою групою осіб. Так органом досудового слідства – СВ Знам'янського МВ УМВС України в області, його звинувачено у вчиненні 17.12.08 тяжкого злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінальної справи № 9-0008 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, представником останнього на досудовому слідстві постановою слідчого визнана його матір ОСОБА_1, яка, в зв’язку з цим, достовірно знала про факт вчинення злочину, обставини скоєння та його наслідки.
Після вчинення ОСОБА_2Є 17.12.08 злочину, останнього постановлено на відповідні обліки в КМСД Знам'янського МВ УМВС України в області та Знам'янській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.
Крім того, після проведення працівниками КМСД Знам'янського МВ УМВС України в області з ОСОБА_1 профілактичних бесід, направлених на приділення нею більшої уваги вихованню власного сина, остання належних висновків не зробила, самоусунувшись від покладених на неї батьківських обов’язків, в тому числі від виховання сина, забезпечення його матеріальних потреб та від надання йому допомоги в освоєнні учбового матеріалу необхідного для здобуття повної загальної середньої освіти, внаслідок чого останній вчинив новий злочин. Так органом досудового слідства – СВ Знам'янського МВ УМВС України в області його звинувачено у вчиненні 19.07.09 злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який є тяжким.
Предметом посягання в обох злочинах стали матеріальні цінності, які в подальшому були реалізовані ОСОБА_2Є з метою отримання коштів, які він витратив на свій розсуд – купівлю їжі, одягу тощо.
05.11.09 КМСД Знам'янського МВ УМВС України в Кіровоградській області проведено обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітнього ОСОБА_2, відповідно до якого, запас харчів родини, одягу для різних сезонів року та шкільних приналежності, не є достатнім, а санітарний стан в будинку незадовільний. В цілому житлово-побутові умови проживання неповнолітнього визнані незадовільними.
У порушення ст.ст. 150, 180 Сімейного кодексу України, відповідно до вимог яких батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, свого народу, своєї Батьківщини та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не зробивши належні висновки щодо подальшого виховання сина, злісно нехтуючи законними і слушним рекомендаціями працівників КМСД Знам'янського МВ УМВС України в області, даними їй в ході чисельних профілактичних бесід на протязі 2008-2009 р.р., щодо контролю за поведінкою та способом життя сина який вже вчинив злочин, ОСОБА_1 злісно самоусунулась від виконання батьківських обов'язків по належному вихованню та утриманню сина та належним чином не забезпечила його людські матеріальні потреби та не створила необхідні побутові умови, не утворила необхідну родинну атмосферу, в якій дитина могла б виховуватись в дусі порядності та моральності.
Таким чином, причиною того, що ОСОБА_2 не став на шлях виправлення стало відчуття останнім безконтрольності своєї поведінки і невимогливості до нього з боку матері, нехтування нею обов’язками з приводу попередження можливостей спілкування її сина з особами, які схильні до антигромадського способу життя, за умов, коли вона в більшості вона знаходилась вдома і ніде не працювала, тим самим мала реальну можливість приділяти вихованню сина та контролю за його поведінкою більш значний обсяг часу.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину визнала повністю, пояснила, що дійсно неналежно здійснювала догляд за своїм сином ОСОБА_2, в результаті чого він скоїв двічі тяжкі злочини. Запевняє, що зараз вона належно доглядає та контролює своїх дітей. В скоєному щиро кається, просить суд її суворо не карати.
У відповідності з ч. 3 ст. 299 КПК України докази по справі судом не досліджувалися, за згодою підсудної та прокурора, в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 обставини справи, викладені в обвинувальному висновку не оспорює.
Оскільки обвинувачення ніким із учасників судового процесу не оспорюються, суд вважає вину підсудної ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України за ознаками: злісне невиконання батьками обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки - доведеною.
При призначенні покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного підсудною закінченого злочину, який закон класифікує як злочин середньої тяжкості, особу підсудної, що вона раніше не судима, посередньо характеризується за місцем проживання.
До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_1, особу підсудної, наявність обставин, які пом'якшують покарання і відсутність обставин, які обтяжують її покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливо без ізоляції від суспільства та можливо застосувати до неї положення ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 93-1, 323 –324, КПК України, суд ,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України і призначити покарання за ст. 166 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
У відповідності зі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 2(два) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 – підписку про невиїзд – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб після проголошення вироку.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду Шевцова Н.В.