328/399/16-ц

11.02.2016

2/328/226/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гончарова В.М., при секретарі судового засідання Галигіній Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня про стягнення індексації заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на її користь індексацію заробітної плати в сумі 3114,76 грн.

Позов обґрунтовує наступним.

16.12.1996 року позивач прийнята відповідачем на роботу на посаду палатної санітарки боксованого інфекційного відділення. 26.01.2004 року переведена на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими інфекційного боксованого відділення, на якій працює в теперішній час.

З травня 2015 року відповідач не проводить індексацію заробітної плати своїм працівникам, що він зобов'язаний робити відповідно до ст.33 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», абзацом 4 ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

08.12.2015 року вона звернулась до відповідача з вимогою про нарахування їй та виплату індексації заробітної плати за 2015 рік, але відповідач відмовив їй у нарахуванні та виплаті індексації.

Вважає дії відповідача по не нарахуванню та не виплаті їй індексації заробітної плати не законними.

Загальна сума заборгованості відповідача перед нею по індексації заробітної плати, відповідно до її підрахунку становить 3114,76 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов та обставини, якими він обґрунтований підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову не заперечує.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.12.1996 року позивач прийнята відповідачем на роботу на посаду палатної санітарки боксованого інфекційного відділення. 01.11.2004 року переведена на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими інфекційного боксованого відділення, на якій працює в теперішній час. Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки.

З 01.05.2015 року відповідач не проводить індексацію заробітної плати позивача, що підтверджується листом відповідача від 18.12.2015 року №03/2162.

08.12.2015 року позивач звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації заробітної плати. Відповідач відмовив у задоволенні заяви в зв'язку з відсутністю коштів на виплату індексації. Зазначені обставини підтверджуються листом відповідача від 18.12.2015 року №03/2162.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком індексації від 01.02.2016 №03/250, за травень-листопад 2015 року позивачу належить до виплати індексація в сумі 3114,76 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.95 КЗпП України і ст.33 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація заробітної плати працівників провадиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Посилання відповідача на відсутність підстав для виплати індексації у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування лікарні на вказані цілі та не прийняттям Урядом України особливого порядку індексації грошових доходів населення на 2015 рік є безпідставними, з оглядом на наступні нормативно-правові акти.

Статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Частиною 6 цієї статті зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загального обов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Пунктом 14 Прикінцевих положень цього Закону Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» також зобов'язано Кабінет Міністрів України затвердити особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік.

Між тим, рішення про затвердження особливого порядку індексації до цього часу не прийнято.

Аналіз наведених нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації працівників бюджетних установ у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік, дає підстави для нарахування індексації заробітної плати у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Як було зазначено вище, цією нормою визначається джерело коштів на проведення індексації. Зазначена норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Відповідач не надав доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується, гроші на індексацію заробітної плати відсутні.

За вказаних умов, невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Подібне розуміння можливості обмежень прав власності на майно відповідає загальноєвропейським стандартам у галузі права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність». Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013), передбаченою ст.33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати. Зазначена обставина також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, відповідно до якого суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, посилання відповідача на те, що його кошторисом не передбачені видатки на індексацію заробітної плати, суперечать діючому законодавству, адже вони є складовою частиною видатків на оплату праці, які визначені абзацом 2 пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228.

Відповідно до абз.2 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядку), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Абз.6 п.4 Порядку визначено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до абз.1 п.5 Порядку, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Розрахунок індексації від 01.02.2016 №03/250 сторони не оспорюють, а тому у суду відсутні підстави визнавати його не допустимим та не належним доказом.

Враховуючи вище зазначений розрахунок, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача індексації належної їй заробітної плати за травень-листопад 2015 року в сумі 3114,76 грн.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня про стягнення індексації заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати в сумі 3114,76 грн.

Стягнути з Комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: