ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2009 року Суддя Первомайського районного суду Автономної
Республіки Крим Климова Г.М. розглянувши в письмовому провадженні справу за
адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду
України у Первомайському районі АР Крим про зобов’язання до нарахування
щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом
до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі АР Крим про
поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання до нарахування
щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 4919 грн. 40 коп. за
період с 1 січня 2006 року по 01 травня 2009 року, мотивуючи свої вимоги тим,
що вона має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу, яка
їй не виплачувалася.
Відповідач позов не визнав, вважає що у задоволенні позову необхідно відмовити,
мотивуючи свої заперечення тим, що Управління Пенсійного фонду України в
Первомайському районі АРК не є належним відповідачем. Відповідач посилається на
відсутність, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення
виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, невизначеність яким органом,
за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку повинні здійснюватися
нарахування и виплата вказаної допомоги. Дія цього закону при прийнятті
законів про державний бюджет на 2006 та 2007 роки призупинялись, виплати не
здійснювались. Виплати позивачу здійснюються з 1 січня 2008 року відповідно до
ст. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про
внесення змін в деякі законодавчі акти», якою внесені зміни в ст. 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» і встановлено підвищення в
розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Учасникам війни така
надбавка встановлена в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, тобто виплачується позивачу з 1.01.2008 по 31.03.2008
року щомісячно по 47.00 грн., з 1.04.2008 по 30.06.2008 року - по 48.10 грн., з
1.07.2008 по 30.09.2008 року - по 48.20 грн., з 1.10.2008 року пожитєво - по
49.80 грн. Позивачем пропущено без поважних причин строк для звернення до суду
що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд дослідивши матеріали справи та представлені докази, вважає, що
позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з
наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, на час закінчення другої світової війни їй було менш ніж 18 років, тому
вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям
війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна
допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків
мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, визначеного законом.
П.17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»
дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена на 2006
рік, але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний
бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності
02.04.2006 року, це положення виключено, отже дію ст.6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлено.
Ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»
встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного
грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість
пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей
війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія
Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"),
у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;
а п.12 ст. 71 цього Закону дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни» зупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України N6-рп/2007
від 09.07.2007 року, яке має преюдиціальне значення для судів загальної
юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли
внаслідок дії положень статей зазначених законів, вказані положення Закону
України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не
відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв’язку з чим
втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином позивач мав право отримувати допомогу в розмірі,
визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в квітні-
грудні 2006 року та липні-грудні 2007 року.
Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про
внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для
осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у розмірі : з 1
січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498
грн.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року
визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7
пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35,
пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів
України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України «Про
Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України», у тому числі положення, котрими ст. 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про
внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними,
втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, у зв’
язку з чим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» с 22.05.2008
року діє у редакції, якою передбачено підвищення пенсії саме на 30 відсотків
мінімальної пенсії за віком, і позивач мала право вимоги щодо перерахунку
пенсії саме з травня 2008 року.
Таким чином вимоги позивача щодо зобов’язання до нарахування
щомісячної соціальної допомоги як дитині війни підлягають частковому
задоволенню - з травня 2008 року по квітень 2009 року.
Судом встановлено, що позивачу протягом 2008 року, січня-квітня 2009
року нараховувалася та виплачувалася щомісячна соціальна допомога як дитині
війни у розмірі 10% від розміру прожиткового мінімуму, у зв’язку з чим
недорахована та недоплачена позивачу щомісячна державна допомога, як дитині
війни за травень 2008 року – квітень 2009 року, повинна бути розрахована
наступним чином :
травень-червень (481 грн. х 30%) х 2 місяця – (48,10 грн. х 2 місяця) = 192
грн. 40 коп.;
липень – вересень (482 грн. х 30%) х 3 місяця – (48,20 грн. х 3 місяця) = 289
грн. 20 коп.;
жовтень – квітень (498 грн. х 30 %) х 7 місяців – (49,80 грн. х 7 місяців) =
697 грн. 20 коп.
усього : 1178 грн. 80 коп.
Затвердження відповідача про те, що за основу розрахунку державної
соціальної допомоги дітям війни не може бути прийнятий розмір мінімальної
пенсії за віком, оскільки цей розмір застосовується виключно для розмірів
пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування», на думку суду не є підставою для відмові позивачу у
позові, оскільки, згідно ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та
вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і
суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до
якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та
визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не може бути прийнята
до уваги, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини
реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке
базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин
нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена
у залежність від бюджетних асигнувань. Таким чином, невиконання або неналежне
виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через
відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати щомісячної
державної соціальної допомоги дітям війни в передбаченому Законом розмірі.
Ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути
подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим
Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за
захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,
якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007
від 09.07.2007 року офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 27.07.07
р., №52, у зв’язку з чим позивач повинен був дізнатися, що його право на
отримання щомісячної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з 27.07.2007
року.
Позивач звернувся до суду з позовом 15.05.2009 року, доказів на
підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду не надав, у зв’язку
з чим суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.
Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на вимоги ст.
ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до
адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного
позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної
допомоги за квітень-грудень 2006 року та липень-грудень 2007 року є
обґрунтованими, однак позивачем без поважних причин пропущений встановлений ст.
99 КАС України строк звернення до суду за захистом зазначеного порушеного
права, а відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, суд
вважає, що позов у даної частині задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з травня 2008 року по квітень
2009 року, відносно яких строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає
необхідним стягнути на користь позивача судовій збір пропорційно сумі
задоволених вимог у розмірі 01 грн. 02 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46,
56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України «Про
соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, «Про загальнообов’
язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV від 09.07.2003 року, «Про
державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі
акти» № 107- ІV від 28.12.2007 року, «Про виконання рішення та застосування
практики Європейського Суду з прав людини», Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп
від 09.07.2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст..ст.6, 10, 11, 18,
69-71, 86, 99, 100, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі АР
Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з травня 2008
року по квітень 2009 року в розмірі 1178 грн. 80 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 01
грн. 02 коп. судового збору.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного
адміністративного суду шляхом подання через Первомайський районний суд
Автономної Республіки Крим заяви про апеляційне оскарження протягом десяти
днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після
подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без
попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в
строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження. Постанова
набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо подано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційну скаргу не подано у встановлений двадцятиденний
строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання
апеляційної скарги.
Суддя: