ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р. Справа № 876/11960/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:                      Матковської З.М.,

суддів:                                                             Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання:                     Дутка І.С.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2015 року у адміністративній справі №813/3641/15 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Червоноградська» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003821702 від 28.05.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 28 травня 2015 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Червоноградська» 487,20 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на норми п. 54.2 ст. 54, п.57.1 ст. 57, пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, абзац «а» п. 171.2 ст. 171, абзац «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою вчинене позивачем порушення, викладене в акті перевірки. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарг заперечив просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Вважає, що відповідачем застосовано штраф у розмірі 50% та 75 % згідно п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, в той час, як до відокремленого підрозділу «Шахта Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» протягом 1095 днів не застосовувалися штрафні санкції саме за повторне вчинення діянь. Окрім того, зазначив, що нарахована та несплачена позивачем з жовтня 2011 року по вересень 2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст.102 ПК України строку давності 1095 днів, а відтак, визначене грошове зобов’язання за основним платежем в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області у період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року.

За результатами планової перевірки складено акт від 14.05.2015 року №217/2200/26307813, у висновках якого встановлено ряд порушень, в тому числі, порушення п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 171.2 ст. 171, абз. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині несвоєчасно сплаченої суми самостійно визначеного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28260675, 65 грн. та в частині несплати податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2014 року в сумі 4515971,64 грн.

На основі висновків перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 4515971,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 20122150, 84 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З долученого до матеріалів справи розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб видно, що нарахована та несплачена ВП Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення становить 4515971,64 грн.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що нарахована та несплачена платником податків з жовтня 2011 року по вересень 2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів, отже визначене грошове зобов'язання за основним платежем в такому податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

Щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктами 168.1.2, 168.1.4 та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

Таким чином, з аналізу вказаної норми вбачається, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Як слідує із долученого до матеріалів справ розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, однак, відповідачем суду не надано доказів винесення податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 10.11.2015 р. та Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі №К/800/59780/14 від 03.02.2015 року.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення, що узгоджується із правовою позицією Вищого Адміністративного Суду України, викладеною в постанові від 17 лютого 2011 року у справі К-17781/07.

Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру та до складу повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов'язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх правомірності.

Суд прийшов до висновку, що якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.

Скасування рішення контролюючого органу повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення, що відповідно спростовує доводи апелянта про те, що залишається поза увагою вчинене позивачем порушення, викладене в акті перевірки.

Таким чином, податкове повідомлення – рішення №0003821702 від 28.05.2015 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2015 року у адміністративній справі №813/3641/15 – без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359,20 грн. (за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача – ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) – 825014, рахунок отримувача – 31219206781004, код класифікації доходів бюджету – 22030001, призначення платежу – судовий збір за подання апеляційної скарги, Львівський апеляційний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя          З.М. Матковська

Судді          В.С. Затолочний

                    ОСОБА_3

Повний тест ухвали складено 09.02.2016р.