Справа № 1-134/2009 р.

                                                                В И Р О К

                                         ІМЕНЕМ                                УКРАЇНИ

26 травня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої – Федорової Т.П.

при секретарях –   Єрмійчук А.В., Капустіної О.В., Дейнеки С.Л.

за участю прокурора – Клепки В.Г., адвоката – ОСОБА_1, представника потерпілого – ОСОБА_2.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Біла Церква Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, працюючого арматурником в ЗАТ „МЖК-БУД”, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,  попередні судимості погашені, раніше судимого:

1/ 27.02.2002 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст.. 309 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

2/ 08.11.2002 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст.. 309 ч.2, 71 КК України до 3 років позбавлення волі,

звільненого 03.08.2005 року по відбуттю покарання,

3/ 17.10.2006 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст.. 309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Біла Церква Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, 2008 року народження,  працюючого в службі безпеки „Кондор Груп Плюс”, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.2, 122 ч.1 КК України,

                                                                В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4. групою осіб вчинили  хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги  до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Крім того, ОСОБА_4. завдав умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Злочини вчинені за таких обставин.

26 червня 2006 року близько 04 години  ОСОБА_3, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння, та ОСОБА_4., перебуваючи біля магазину „Садко”, що по бульвару 50-річчя Перемоги, 80 в м. Біла Церква, побачили ОСОБА_5., який йшов до вказаного магазину. Проявляючи байдужість до оточуючих, нехтуючи правилами та нормами моралі, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5., назвавши його образливим прізвиськом та попросив  дати йому трохи грошей, на що останній відмовив. ОСОБА_4. також почав висловлюватися на адресу потерпілого образливими словами.  ОСОБА_5 уникаючи конфлікту, намагався зайти до приміщення магазину. ОСОБА_4. та  ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_5.,  після чого ОСОБА_4. із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, демонстративно проявляючи зневагу до загальноприйнятих правил поведінки, умисно наніс один удар долонею руки в ліву щелепу ОСОБА_5., від чого останній впав на асфальт.

  Коли потерпілий прийшов до тями та підвівся, ОСОБА_3 також із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи зневагу до загальноприйнятих правил поведінки, умисно наніс  ОСОБА_5. три удари кулаками рук по обличчю, в ліву та праву сторону, від чого потерпілий знову впав на асфальт, після чого  ОСОБА_3 продовжив наносити удари потерпілому ногами та руками в різні частини тіла, по тулубу, в грудну клітину та в пах.

Після того, як ОСОБА_5. підповз до зупинки громадського транспорту „Вул.. Сломчинського”, ОСОБА_3 та ОСОБА_4., продовжуючи свої хуліганські дії, знову нанесли декілька ударів по тулубу потерпілого, а ОСОБА_3 наніс ще один удар кулаком ззаду в область шиї потерпілого.

Свої дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4. припинили лише після того як були помічені працівником групи швидкого реагування приватної охоронної фірми „А-І” ОСОБА_6., який затримав ОСОБА_3

Від дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5. завдані наступні тілесні ушкодження: перелом нижньої щелепи зліва, гематоми та розрив слизової оболонки в лівому ретромандибулярному просторі, садна на обличчі, які судово-медичним експертом віднесені до категорії середньої тяжкості, оскільки для повного зрощення перелому необхідно тривалий час – більше ніж три тижні.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і суду показав, що 26 червня 2006 року близько 04 години прийшов до магазину „Садко”, що на бульварі 50-річчя Перемоги, де зустрів свого знайомого ОСОБА_4 та розмовляв з останнім біля магазину. Поруч проходив ОСОБА_5 звернулися до нього та попросив 2 гривні на цигарки, але останній різко відповів. Не дали потерпілому зайти до магазину, почалася сварка, а потім бійка. Першим потерпілому наніс удар в обличчя ОСОБА_4., після цього удару потерпілий впав на асфальт. Чи втрачав при цьому свідомість потерпілий, пояснити не може. Коли він підвівся,  наніс 3-4 удари кулаками по обличчю потерпілого,  після чого потерпілий знову впав, тоді він та ОСОБА_4. почали наносити удари ногами та руками по тулубу ОСОБА_5.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4.  свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю і суду показав, що приблизно о 04 годині 26 червня 2006 року біля магазину „Садко” зустрів ОСОБА_3 коли поруч проходив ОСОБА_5 ОСОБА_3 попросив у нього гроші,  потерпілий  відмовив. Почалася сварка, наніс потерпілому удар долонею в ліву щелепу, від чого той впав на асфальт. Після цього декілька ударів кулаками по обличчю  потерпілому наніс ОСОБА_3, а коли потерпілий знову впав, били його вдвох з ОСОБА_3, наносили удари по тулубу руками та ногами. Подія відбулася дуже швидко, потім підбігли працівники охоронної служби та затримали ОСОБА_3, а він втік з місця події.

Підсудні розкаялися у вчиненому злочині, просили суд суворо їх не карати.

Після дослідження доказів по справі, суд вважає, що вина підсудних у вчиненні інкримінованих злочинів повністю доведена наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_5., який суду  пояснив, що 26 червня 2006 року близько 04 годині приїхав на таксі до магазину „Садко” для того, щоб купити продукти харчування. Біля магазину зустрів  ОСОБА_4 та ОСОБА_3, останній звернувся до нього та запропонував дати гроші та обізвав неприємним прізвиськом. Після того, як відмовив дати гроші, ОСОБА_4. наніс йому удар рукою в область лівої щелепи, від цього удару впав на асфальт та вдарився потилицею. Після цього ОСОБА_3 наніс йому 3 удари ногами по тулубу, намагався встати, але знову отримував удари. ОСОБА_4. також вдарив його ногами 3-4 рази в грудну частину. Намагався відповзти до зупинки громадського транспорту, але підсудні продовжували бити його руками та ногами в різні частини тіла.

Під час минулого судового слідства заявляв цивільний позов на суму 3000 гривень з метою відшкодування завданої йому матеріальної шкоди – понесених втрат на лікування. ОСОБА_4. повністю відшкодував йому 1500 гривень, а ОСОБА_3 відшкодував лише 1000 гривень. тому просить стягнути з ОСОБА_3 500 гривень у відшкодування завданої матеріальної шкоди. Також просить стягнути з підсудних 25000 гривень у відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка заключається в тому, що після отриманої травми втратив можливість поступити до морського флоту, куди мав намір піти на роботу.

Свідок  ОСОБА_6 показав, що працює водієм групи швидкого реагування приватної охоронної служби „А-1”. 26.06.2006 року знаходився на добовому чергуванні і близько 04 години виїжджав за викликом до кафе „Піраміда”, яке розташоване на бульварі 50-річчя Перемоги поруч з магазином „Садко”. Біля вказаного магазину побачив, як двоє невідомих хлопців почали бити третього. З метою припинити бійку підійшов до хлопців та затримав одного з них, потім дізнався, що це був ОСОБА_3 (т.1 а.с. 21).

Свідок ОСОБА_7 показав, що 26.06.2006 року о 04 год. 47 хв. до Білоцерківської швидкої допомоги надійшов виклик до магазину „Садко”, що на бульварі 50-річчя Перемоги. Виїхавши на місце, побачили там ОСОБА_5., який пояснив, що його побили двоє чоловіків. Потерпілий скаржився на біль в грудній клітині та був госпіталізований  (т.1 а.с. 91).

Свідок ОСОБА_8. показав, що 26.06.2006 року знаходився на чергуванні в роті патрульно-постової служби Білоцерківського МВВС. Близько 05 години від оперативного чергового надійшло повідомлення про необхідність виїзду до магазину „Садко”. На місці події побачив ОСОБА_5., який мав видимі тілесні ушкодження на обличчі та пояснив, що був побитий двома чоловіками, одного із злочинців на місці події затримав охоронець (т.4 а.с. 36).

Також вина підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена письмовими доказами, дослідженими судом.

Рапортом оперуповноваженого ОСОБА_9. на ім’я начальника Білоцерківського МВМ-2 про те, що 26.06.2006 року о 05 год. 30 хв. Від лікаря швидкої допомоги Горбань поступило повідомлення про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_5. з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма? Струс головного мозку? Забій грудної клітини, алкогольне сп’яніння (т.1 а.с. 3).

Протоколом усної заяви ОСОБА_5. про притягнення до кримінальної відповідальності наглядно йому знайомого Руслана та невідомого чоловіка, які 26.06.2006 року близько 04 години на бульварі 50-річчя Перемоги безпідставно його побили, завдавши тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 4).

Висновком судово-медичної експертизи від 01.09.2006 року № 270/д про те, що при вивченні медичних документів на ім’я  ОСОБА_5 знайдені наступні пошкодження: перелом нижньої щелепи ліворуч, гематома та розрив слизової оболонки в лівому ретромандибулярному просторі, садна обличчя. Вказані ушкодження віднесені експертом до категорії середньої тяжкості (т.1 а.с. 19).

Місце події – ділянка біля магазину „Садко” на бульварі 50-річчя Перемоги в м. Білій Церкві було оглянутим (т.1 а.с. 62).

По справі були проведені відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_5.  (т.2 а.с. 79-89), ОСОБА_3 (т.2 а.с. 93-101) та ОСОБА_4 (т.8 а.с. 28-32) і вказані особи вказали на ділянку біля магазину „Садко” на бульварі 50-річчя Перемоги в м. Біла Церква та розповіли про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Пояснення вказаних осіб повністю відповідають встановленим судом обставинам.

Додаткова судово-медична експертиза від 22.08.2008 року № 268/д прийшла до висновку, що не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5. при обставинах, на які він вказує. Не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості від удару ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 108-109).

Таким чином, суд вважає, що вина підсудних у вчиненні інкримінованих їм дій повністю доведена.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ст. 296 ч.2 КК України, оскільки вони групою осіб вчинили  хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги  до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Дії ОСОБА_4 також вірно кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України, оскільки доведено, що саме він завдав потерпілому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи міру покарання підсудним по справі суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини справи.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудних, судом враховується їх щире каяття – підсудні повністю визнали свою вину та дійсно готові нести передбачену законом відповідальність, а також частково відшкодували завдану потерпілому матеріальну шкоду.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_3 є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджено актом медичного огляду (т.1 а.с.8).

Підсудний ОСОБА_4. для встановлення факту сп’яніння лікарями не оглядався. Оскільки ОСОБА_4. заперечує факт вчинення злочину в стані сп’яніння, суд вважає, що об’єктивними доказами вказаний факт не доведений.

На обліку у лікарів нарколога та психіатра підсудні не перебувають (т.1 а.с. 124, 131).

За місцем проживання скарг на  ОСОБА_3. не надходило (т.1 а.с. 126), за місцем роботи він характеризується виключно позитивно (т.1 а.с. 127).

ОСОБА_4. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т.1 а.с. 129), за місцем проживання скарг на нього не надходило (т.1 а.с. 133), за місцем роботи  характеризується позитивно (т.1 а.с. 135).

Підсудний ОСОБА_4. заявив клопотання про звільнення його від покарання на підставі акту амністії, оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину, 2008 року народження, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На підставі ст. 1 п.п. „в”,”е” Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року підсудний ОСОБА_4. підлягає звільненню від відбуття покарання.

ОСОБА_3 вчинив злочин до засудження вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2006 року (т.1 а.с. 120-121). Вказаним вироком ОСОБА_3  засуджено за ст. 309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки. На даний час він перебуває на обліку в кримінально-виконавчій інспекції Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області.

До вчинення злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України, ОСОБА_3 був двічі судимий, судимості не зняті і не погашені у встановленому законом порядку. Суд вважає, що його виправлення є можливим лише в умовах ізоляції від суспільства. Вирок суду від 17.10.2006 року повинен виконуватись окремо.

По справі також заявлений цивільний позов лікарняного закладу на суму 806 гривень, витрати на лікування потерпілого підлягають відшкодуванню підсудними у повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди на 500 гривень підлягає задоволенню повністю, вказану суму  суд стягує з підсудного ОСОБА_3

Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування завданої моральної шкоди на суму 25000 гривень підлягає задоволенню частково. Так, потерпілим підтверджено, що в 2006 році він дійсно готував документи для працевлаштування до цивільного морського флоту (т.1 а.с. 156-159), але внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень втратив таку можливість.  Однак, вказана сума на думку суду є занадто великою. Оскільки внаслідок злочинних дій підсудних потерпілий відчув певні моральні страждання, що виразилися у приниженні його честі та гідності під час побиття, суд вважає за можливе стягнути у відшкодування завданої йому моральної шкоди по 5000 гривень з кожного із підсудних.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд

                                                              З а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч.1, 296 ч.2 КК України і призначити покарання.

За ст. 122 ч.1 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

За ст. 296 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.1 п.п. „в,е” Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного судом покарання.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь  міської лікарні АДРЕСА_3 (вісімсот шість) гривень у відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_5. 500 гривень у відшкодування матеріальної шкоди,  5000  тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди, всього стягнути 5500 (п’ять тисяч п’ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5. 5000 (п’ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, відносно ОСОБА_3 залишити у вигляді утримання під вартою в СІЗО-13 Державного департаменту по виконанню покарань у м. Києві та Київській області.

Строк відбуття покарання рахувати  ОСОБА_3 з 13.03.2008 року.

Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 – з моменту отримання копії вироку.

Суддя -                                                                       Т.П. Федорова