Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________копія:________

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

судді-доповідача - Шпинти М.Д.,

суддів: Гладкого С.В., Піскунова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42014180000000145 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рівне, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України;

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2015 року,

За участі:

секретаря с/з - Степанюк В.О.

прокурора - Бабича А.А.

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади на строк один рік шість місяців без застосування штрафу. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю один рік шість місяців з покладенням, відповідно до ст.76 КК України, обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В обгрунтування доводів поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що в його діях відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторона інкримінованого йому правопорушення, обвинувачення грунтується переважно на показаннях свідків, а тому суд першої інстанції незаконного визнав його винним та засудив за ч.2 ст.367 КК України. Зокрема вказує, що він, працюючи на посаді слідчого вжив усі необхідні заходи для забезпечення умов схоронності майна, вилученого ним в ході проведення санкціонованого обшуку, а саме грошових коштів в сумі 80 000 доларів США та каміння, зовні схожого на бурштин-сирець та дотримався положень «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», і не міг передбачити, що невстановлені особи можуть проникнути в його службовий кабінет, знайти ключ від сейфу та викрасти вилучені ним речі. Крім того, стверджує, що санкція ч.2 ст.367 КК України передбачає відповідальність за службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, однак стороною обвинувачення, ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду справи не було доведоно спричинення істотної шкоди та настання тяжких наслідків, що свідчить про неповноту судового розгляду справи, а тому є всі підстави для закриття кримінального провадження відносно нього апеляційним судом.

За вироком суду, ОСОБА_2, працюючи на посаді слідчого спеціальної міліції відділу розслідування злочинів СУ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, неналежно виконуючи покладені на нього службові обовязки через несумлінне ставлення до них, вчинив службову недбалість, а саме 24 листопада 2014 року в період часу з 19 год. 50 хв. по 02 год. 20 хв. 25 листопада 2014 року на підставі ухвали слідчого судді ним було проведено обшук в житлі та іншому володінні за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 та під час проведення цього обшуку, в числі інших речей та майна, ОСОБА_2 у будинку за вказаною адресою виявив та вилучив готівку у вигляді іноземної валюти в сумі 80000 доларів США, які належали ОСОБА_6.

В порушення вимог п.п. 27, 21, 8 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, повязаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 листопада 2014 року, ОСОБА_2, неналежно виконуючи покладені на нього службові обовязки через несумлінне ставлення до них, вилучене майно та іноземну валюту в супроводі працівників міліції, перевіз в АДРЕСА_3, однак на зберігання уповноваженому банку не передав для схоронності, помістив їх у сейф, що знаходиться у його службовому кабінеті, ключ від якого залишив у одній із шухляд робочого столу та поїхав відпочивати.

Як наслідок в результаті неналежного виконання службових обовязків, у ніч з 25 на 26 листопада 2014 року, невстановлені досудовим розслідуванням особи проникли в службовий кабінет, відкрили сейф, в якому знаходилось 80 000 доларів США і викрали їх.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримання поданої апеляціної скарги, пояснення його захисника ОСОБА_4, який повністю підтримав подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора про відмову в її задоволенні та залишення вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обгрунтованим, тобто ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України та вмотивованим, тобто таким, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів справи вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані по справі докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні службової недбалості, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, місцевий суд дійшов висновку, що вина останнього в повній мірі доводиться показаннями свідків, даними ними в ході судового розгляду справи, протоколами слідчих дій, в тому числі протоколом огляду місця події та іншими матеріалами кримінального провадження.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Доводи обвинуваченого, що ним не порушений порядок зберігання речових доказів є безпідставні.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об"єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об"єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У ст. 104 цього Кодексу зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Цією ж нормою закону визначені обов"язкові реквізити, які повинен містити протокол, в тому числі в ньому повинні міститися відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.

Відповідно до протоколу обшуку від 24.11.2014 р., проведеного слідчим СУ УМВС України в Рівненській області Трофімчуком А.В., в господарстві ОСОБА_5 в металевій коробці виявлено грошові кошти в сумі 80 000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США. Дані гроші вилучаються та упаковуються в металеву коробку, у якій були виявлені (т.1, а.с.45).

При судовому розгляді в суді першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_2 свідок ОСОБА_6 заявив, що грошові кошти, які були вилучені під час обшуку, належать йому.

Як вбачається з вироку, в основу доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, а саме у службовій недбалості суд першої інстанції також поклав і порушення останнім вимог окремих пунктів «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, повязаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19 листопада 2012 року №1104 „Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України" ( далі Порядку).

У п.27 Порядку зазначено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з п.п.1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв"язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

При апеляційному розгляді кримінального провадження обвинувачений та його захисник підтвердили, що вилучене під час обшуку майно має статус тимчасово вилученого майна.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з доводами обвинуваченого, що за вимогами Порядку (п.10) взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку і, оскільки вилучені в ході обшуку речі працівники УБОЗ занесли в його робочий кабінет, а він, зокрема, грошові кошти поклав у сейф, який замкнув, чим виконав всі вимоги п.7 Порядку, то не може нести дальше відповідальність за їх схоронність, а отже в його діях відсутня суб"єктивна сторона злочину, передбаченого ст.367 КК України.

Аналізуючи суб"єктивну сторону вчиненого ОСОБА_2 злочину, колегія суддів виходить з того, що вона характеризується необережністю у вигляді злочинної недбалості, тобто особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Щодо покликання обвинуваченого в апеляційній скарзі про відсутність в його діях об"єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними та виходить з того, що зі сторони останнього мало місце порушення ним, як службовою особою, своїх службових обов"язків по схоронності тимчасово вилученого майна, в результаті таких дій була заподіяна істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам особи, якій належали вилучені грошові кошти, та в наявності є причинний зв"язок між злочинними діями обвинуваченого та наслідками, що настали.

Із матеріалів кримінального провадження та і із апеляційної скарги обвинуваченого видно, що після того, як він поклав гроші у сейф, який замкнув і опечатав, то ключі від сейфа поклав у шухляду стола. Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.11.2014 р., вікно у його кабінет, через яке відбулось проникнення, ціле, не пошкоджене (т.1, а.с.10). Чому при такій ситуації обвинувачений не повинен був і не міг передбачити настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння ні в апеляційній скарзі, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції переконливих доводів не навів.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок, апеляційному суду надано право залишити вирок суду першої інстанції без змін.

З огляду на наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки наведені в ній обставини є безпідствні та не грунтуються на закону і матеріалах кримінального провадження, а тому її слід залишити без задоволення.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мотивуючи у вироку висновки щодо кваліфікації злочину, в порушення вимог ч.1 ст.337 КПК України, вийшов за межі пред"явленого ОСОБА_2 обвинувачення. Так, відповідно до обвинувального акта в частині щодо висновку кваліфікації його дій, останній обвинувачується в тому, що своїми діями, які виразились у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов"язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_6 та спричинило тяжкі наслідки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України. Суд першої інстанції, мотивуючи у вироку свій висновок щодо кваліфікації злочину, зазначив, що дії останнього правильно кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України як службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов"язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. У зв"язку з цим з мотивувальної частини вироку слід виключити зайво перераховані об"єкти злочинного посягання та кваліфікуючу ознаку „невиконання".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2015 року залишити - без задоволення.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 змінити. Виключити з його мотивувальної частини, що стосується кваліфікації злочину, встановленої судом, кваліфікуючу ознаку злочину „невиконання" та зайво перераховані об"єкти злочинного посягання „або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб".

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ: (підписи )

Шпинта М.Д. Гладкий С.В. Піскунов В.М.

Згідно з оригіналом : суддя-доповідач: М.Д.Шпинта