ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 лютого 2016 року К/800/3238/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Ситников О.Ф., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради управління праці та соціального захисту населення про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

За правилами ч. 2 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності перешкод для відкриття касаційного провадження суддя-доповідач постановляє про це ухвалу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

У свою чергу, згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", в редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду встановлюються в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Судовий збір за подання касаційної скарги сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник в порушення зазначених вимог не надав документ про сплату судового збору та в касаційній скарзі заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Своє клопотання скаржник обгрунтовує тим, що йому призначено компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом I групи або за пристарілим, який досяг 80-річного віку та на підтвердження цього надає копію повідомлення від 02 грудня 2014 року № 4823 про надання допомоги.

Однак, позивачем не підтверджено, що ця допомога є його єдиним доходом на момент звернення до суду касаційної інстанції, зокрема, не надано довідку яка б підтверджувала незадовільний майновий стан особи.

Крім того, скаржник зазначає, що його звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Однак, такі доводи суд не може взяти до уваги, оскільки з копії ухвали суду апеляційної інстанції та матеріалів касаційної скарги не вбачається зміст позовних вимог.

Також, ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 вказаного Закону, згідно якої від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних осіб.

Проте, посилання скаржника на вказану частину статті є безпідставним, адже з матеріалів касаційної скарги та доданих до неї документів не вбачається, що скаржник є інвалідом та захищає свої права, свободи та інтереси, а не є законним представником дітей-інвалідів і недієздатних осіб.

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у відповідному розмірі, який встановлений Законом України "Про судовий збір", а в разі наявності у скаржника пільги щодо сплати судового збору, то надати будь-який документ, який підтверджував би його право на такі пільги.

Виходячи з вищенаведеного та вимог ст. 108, ч.3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, скаргу слід залишити без руху, надавши строк для усунення зазначених недоліків та роз'яснити наслідки невиконання вимог ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Скаржнику надати строк до 01 березня 2016 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків та роз'яснити, що у випадку їх невиконання, касаційна скарга буде визнана неподаною і буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України О.Ф. Ситников