ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 904/10031/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргуSTEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED, London, Great Britain

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року

у справі господарського суду № 904/10031/13 Дніпропетровської області

за позовом STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED, London, Great Britain

до ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест-Пром"

про стягнення грошових коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED, London, Great Britain:Колошин В.П., адвокат (ордер серії ДП №740/000032 від 26.01.2016 року),

ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест-Пром":не з'явилися,

ПАТ "Банк Кредит Дніпро":Борецький Б.О. (довіреність №527 від 15.09.2015 року).

ВСТАНОВИВ :

23.12.2013 року STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED, London, Great Britain (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест-Пром" (далі - відповідача) про стягнення грошових коштів в розмірі 6 702 225 доларів США як 100% передоплати за контрактом на поставку товару №SET/WP-01 від 03.04.2013 року, яку відповідачем-покупцем не було перераховано на банківський рахунок позивача (продавця) у передбачений договором строк (том 1, а.с. 2 - 37).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2014 року, з врахуванням ухвал про виправлення описок від 13.01.2014 року, (суддя Манько Г.В.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 6 702 255 доларів США, стягнено з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір за подання позову в розмірі 68 820 грн. Судове рішення обґрунтоване встановленням обставин невиконання відповідачем, як покупцем, зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу перед позивачем, як продавцем, щодо передоплати за товар (сталь оцинковану) грошових коштів на суму 6 702 225 доларів США, що відповідає розміру заявлених позовних вимог (том 1, а.с. 49 - 51, 55, 56).

19.02.2015 року ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (далі - скаржник), яке не брало участі у даній справі, однак, вважаючи, що у зв'язку із прийняттям зазначеного рішення місцевий господарський суд вирішив питання про його права та обов'язки, як конкурсного кредитора у справі №904/10044/13 про банкрутство ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест-Пром" (відповідача у даній справі) з грошовими вимогами на суму 34 884 827, 08 грн., оскільки визнання та включення до реєстру вимог кредиторів конкурсних вимог STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED на суму 57 325 727, 46 грн. які ґрунтуються на оскаржуваному рішенні суду у справі №904/10031/13, у справі про банкрутство відповідача, призведе до зменшення розміру грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення конкурсних вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро", матиме наслідком незаконне включення до складу комітету кредиторів боржника (відповідача у даній справі) конкурсного кредитора (STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED) з переважною більшістю голосів кредиторів, який впливатиме таким чином на хід процедури банкрутства ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест-Пром", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Скаржник зазначав про визнання недійсним у справі про банкрутство договору купівлі-продажу, на якому ґрунтуються вимоги позивача у даній справі, та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення спірної суми передоплати з огляду на відсутність фактичної поставки товару за договором, вчинення відповідачем дій, які свідчать про його відмову від виконання договору, з посиланням на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (частину 3 статті 538, статтю 693). Скаржник просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 08.01.2014 року у даній справі, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача (вх. №10359/15 від 19.02.2015 року, №2491/15 від 01.04.2015 року, №8109/15 від 02.11.2015 року) (том 1, а.с. 64 - 92, 108 - 117, 204 - 223).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2014 року у справі №904/10031/13 припинено з підстав встановлення обставин відсутності у заявника апеляційної скарги права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в розумінні статті 91 ГПК України, оскільки ПАТ "Банк Кредит Дніпро" не є стороною у справі №904/10031/13 за позовом позивача-постачальника про стягнення з відповідача-покупця передоплати за контрактом на поставку товару №SET/WP-01 від 03.04.2013 року, а в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд не вирішував питання про його права та обов'язки (том 1, а.с. 121 - 123).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року, з посиланням на практику Верховного Суду України згідно Постанови №15/116 від 24.06.2015 року у справі №915/55/14, скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження (том 1, а.с. 169 - 174).

За результатами апеляційного перегляду справи постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2014 року у даній справі скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнено з позивача в дохід Державного бюджету України 68 820 грн. судового збору за подання позову, про що місцевому господарському суду доручено видати наказ, стягнено з позивача на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" 34 410 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, про що місцевому господарському суду доручено видати наказ (том 1, а.с. 236 - 240). Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про можливість задоволення позовних вимог про стягнення спірної суми, як порушення зобов'язань з передоплати за договором купівлі-продажу, визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу в судовому порядку у справі про банкрутство, що означає припинення зобов'язань за таким договором з моменту його укладення, з посиланням на статті 693, 538, 203, 216, 236 ЦК України, частину 3 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 05.11.2015 року, а рішення суду першої інстанції від 08.01.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушенням апеляційним судом положень статті 9 Конституції України, статей 53, 59 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року, яка набрала чинності для України 01.02.1991 року, статей 1.1., 1.3., 1.8. Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) від 01.01.1994 року, статей 3, 15 Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, учасницею якої є Україна з 19.10.2000 року (набрала чинності 01.12.2001 року), пункту 1.6. Інструкції про отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України №1092/5/54 від 27.06.2008 року, статей 4, 7, 9, 216, 236, 530, 538, 693 ЦК України, статті 50 ГК України, статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 20 Закону про банкрутство, статей 1, 4, 42, 21, 22, 26, 27, 79, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2016 року відстрочено STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED, London, Great Britain сплату судового збору на суму 82 584 грн. до дати розгляду касаційної скарги у суді касаційної інстанції із зобов'язанням надати до початку судового засідання докази сплати належної суми судового збору, прийнято касаційну скаргу позивача до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 26.01.2016 року о 10 год. 50 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 року відкладено розгляд касаційної скарги позивача на постанову апеляційного суду від 05.11.2015 року у даній справі в судовому засіданні на 02.02.2016 року о 10 год. 20 хв., в якому оголошено перерву до 09.02.2016 року 10 год. 10 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED - Колошина В.П. та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" - Борецького Б.О., дійшла висновку про наявність правових підстав часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно частини 1 статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України".

Також частиною 2 статті 50 ГК України передбачено застосування норм міжнародного договору переважно над нормами цивільного права України у разі, якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила щодо підприємництва, ніж ті, що передбачено законодавством України".

Відповідно до частини 1 статті 14 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року (далі - Конвенції), ратифікованої Україною 23.08.1989 року із застереженням щодо дії письмової форми при укладенні, припиненні, оферти чи акцепту за статтями 11, 29 або частини ІІ Конвенції, пропозиція про укладення договору, адресована одній чи кільком конкретним особам, є офертою, якщо вона досить виразна й висловлює намір оферента вважати себе зв'язаним у разі акцепту. Пропозиція є достатньо виразною, якщо в ній зазначено товар та безпосередньо чи опосередковано встановлюється його кількість і вартість або передбачено порядок їх визначення.

Отже, на відміну від цивільного права України, істотною умовою укладення міжнародного договору купівлі-продажу є предмет купівлі-продажу (товар), а не його ціна. Кількість та вартість товару може бути визначено у договорі або договором передбачається порядок їх визначення.

Статтею 23 Конвенції визначено, що договір вважається укладеним, коли акцепт оферти набуває чинності відповідно до положень цієї конвенції.

Також, статтями 18, 19 Конвенції визначено основні норми, за якими акцепт оферти набуває чинності. Зокрема, заява чи інша поведінка адресата оферти, є акцептом. Акцепт оферти набуває чинності в момент, коли зазначена згода одержана оферентом. Акцепт не має чинності, якщо оферент не одержує згоди в установлений ним строк. Якщо через оферту, або в результаті практики, встановленої сторонами у своїх взаємних відносинах, чи звичаю, адресат оферти може, не повідомляючи оферента, висловити згоду шляхом вчинення якої небудь дії, зокрема дії, що стосується відправлення товару чи оплати вартості, акцепт набуває чинності в момент вчинення такої дії за умови, що вона вчинена в межах строку, передбаченого договором або в розумний строк.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу суб'єктом підприємництва, зареєстрованим в Україні, із суб'єктом господарювання, який зареєстрований в одній з країн, що ратифікували Віденську конвенцію "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів", переважному застосуванню щодо предмета договору, порядку подання та прийняття пропозиції (оферти), моменту укладення договору та виникненню зобов'язань за договором підлягають норми Конвенції.

Статтею 59 Конвенції передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Розділом 3 Конвенції передбачено засоби правового захисту в разі порушення договору покупцем. Зокрема, якщо покупець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, продавець може: а) здійснити права, передбачені статтями 62-65; б) вимагати відшкодування збитків, як це передбачено у статтях 74-77. Статтею 62 Конвенції передбачено право продавця вимагати від покупця сплати ціни, прийняття поставки або виконання ним інших зобов'язань, якщо тільки продавець не вдався до засобу правового захисту, не сумісного з такою вимогою.

Разом з тим, статтею 28 Конвенції передбачено виняток: якщо відповідно до положень цієї Конвенції одна із сторін має право вимагати виконання якогось зобов'язання іншої сторони, суд не буде зобов'язаний виносити рішення про виконання, в натурі, крім випадків, коли він зробив би це на підставі свого власного закону щодо аналогічних договорів купівлі-продажу, не регульованих цією Конвенцією.

Конвенцією не врегульовано особливого порядку виконання покупцем зобов'язання в натурі з передоплати за поставлений товар. Відтак, суд може стягнути таку передоплату в натурі у випадках, коли це дозволено національним законом України.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 538 ЦК України визначено право сторони зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання - у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін).

Зазначена норма права є імперативною за своєю правовою природою та виключає можливість задоволення вимог продавця про стягнення в натурі передоплати за непоставлений товар за національним законодавством України.

Отже, оскільки Конвенцією передбачено можливість субсидіарного застосування норм національного законодавства при розгляді спорів про виконання зобов'язань в натурі, а національним законодавством України не передбачено можливості зобов'язання покупця до виконання зобов'язання з передоплати за фактично непоставлений товар, вимоги продавця про зобов'язання в судовому порядку до виконання міжнародного договору купівлі-продажу шляхом проведення передоплати за непоставлений товар не можуть бути задоволені.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено обставини укладення між позивачем (продавцем, резидентом Великобританії) та відповідачем (покупцем, резидентом України) Контракту купівлі-продажу товару №SET/WP-01 від 03.04.2013 року, з обранням відповідно до пунктів 10.1-10.2 Контракту норм матеріального права України, як таких, що регулюють правовідносини сторін та застереженням про те, що у випадку, якщо норми матеріального права України суперечать положенням Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.), для врегулювання розбіжностей за даним Контрактом застосовуються положення даної Конвенції (том 1, а.с. 9-15).

Отже, зазначена Конвенція повинна застосовуватися щодо виконання умов цього договору, за винятком випадків, коли норми Конвенції дозволяють застосування національного законодавства, зокрема, присудження до виконання зобов'язання в натурі згідно статті 28 Конвенції.

Судами встановлено, що предметом спору в даній справи є вимога позивача (продавця) про стягнення грошової суми в розмірі 6 702 225 доларів США, як виконання покупцем (відповідачем) в натурі зобов'язання зі 100% передоплати вартості обумовленого Контрактом товару, оскільки у строк до 30.05.2013 року (пункт 3.1 Контракту) відповідач не здійснив такої передоплати.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про стягнення спірної суми, виходячи з порушення відповідачем пункту 3.1 Контракту, щодо невиконання умов міжнародного договору купівлі-продажу, укладеного на умовах 100% передоплати товару, зазначивши про те, що позивач належно виконував свої зобов'язання. Разом з тим, суд першої інстанції не обґрунтував своїх висновків щодо належного виконання позивачем, як продавцем, своїх зобов'язань за контрактом купівлі-продажу, зокрема, щодо здійснення поставки відповідачу товару (сталі оцинкованої) згідно обумовленої договором Специфікації та інвойсу, який було передбачено специфікацією, як остаточного товаро-розпорядчого документа, який передбачає кількість товару, загальну суму, розподіл по лотах та графік поступлення (том 1, а.с. 16-17).

При цьому, суд першої інстанції, розглядаючи спір, керувався загальними нормами цивільного законодавства України, аргументуючи порушенням відповідачем статей 509, 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, не застосувавши при цьому норми Віденської конвенції Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року, як норми права, обрані сторонами згідно Контракту матеріальним правом, що підлягає до застосування, у випадках, коли є відмінності в регулюванні правовідносин за матеріальним правом України та нормами права Віденської конвенції. Також, судом першої інстанції не досліджено поширення на спірні правовідносини з передоплати можливості застосування національного законодавства України (частини 1 статті 693 та частини 3 статті 538 ЦК України), як винятку, передбаченого статтею 28 Конвенції при присудженні до виконання в натурі зобов'язання з передоплати за товар.

Відтак, висновок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального права є обґрунтованим.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд в порушення частини 2 статті 101 ГПК України не дослідив обставин виконання спірного контракту позивачем у справі та не спростував висновків суду першої інстанції про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Контрактом. Зокрема, апеляційним судом не було досліджено обставин щодо передачі позивачем товару відповідачу за спірним контрактом, встановлення яких має істотне значення для регулювання спірних правовідносин за Віденською конвенцією, якою визначено спеціальні заходи відповідальності продавця та покупця, що пов'язані із встановленням фактичних обставин передачі товару продавцем та дотриманням обумовлених договором строків передачі товару.

Також, апеляційний суд прийняв, як допустимий доказ, визнання недійсним Контракту на поставку товару №SET/WP-01 від 03.04.2013 року згідно ухвали суду від 24.09.2014 року у справі про банкрутство №904/10044/13, залишеної в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційного суду про можливість прийняття до уваги обставин визнання недійсним спірного контракту, які мали місце 24.09.2014 року після прийняття рішення судом першої інстанції 08.01.2014 року, оскільки такі обставини є за своєю правовою природою нововиявленими по відношенню до обставин, які були предметом доказування та дослідження згідно рішення суду 08.01.2014 року, що переглядалось в апеляційному порядку.

З огляду на зазначене, постанову апеляційного суду від 05.11.2015 року слід скасувати, направивши справу на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді суду належить дослідити обставини виконання позивачем в натурі своїх зобов'язань за міжнародним контрактом купівлі-продажу №SET/WP-01 від 03.04.2013 року щодо передачі товару та з огляду на встановлене дійти висновку про можливість застосування до відповідача заходів з присудження до виконання зобов'язання в натурі (про стягнення грошової суми в розмірі 6 702 225 доларів США, як 100% передоплати вартості обумовленого Контрактом товару), застосувавши при цьому норми матеріального права, передбачені даним контрактом, як такі, що регулюють правовідносини сторін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про застосування щодо спірного контракту виключно положень Віденської конвенції "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 року, як норм матеріального права, які повинні застосовуватися до спірних правовідносин згідно пункту 10.2 Контракту та зазначає про те, що положеннями статті 28 Конвенції передбачено виняток, який дозволяє національному суду застосувати національне право держави у випадку присудження до виконання зобов'язання в натурі.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду щодо можливості вручення судових документів позивача, зареєстрованого у Великобританії, уповноваженій ним за дорученням особі, яка перебуває на території України та у позовній заяві зазначила адресу для листування в Україні (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд 29/13), наділена достатнім обсягом повноважень сторони у господарському процесі згідно доручення на представника ОСОБА_7 та, приймаючи до уваги положення частини 1 (підпункт а) статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ратифікованої Великобританією 17.11.1967 року (набрала чинності з 10.02.1969 року), які не заперечують можливість вручення документа у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу STEEL EUROTRADE CORPORATION LIMITED, London, Great Britain задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року у справі №904/10031/13 скасувати.

Справу №904/10031/13 передати на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський