Справа №1-11/007
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Клюби В. В.
секретаря Борисевич Н. В.
з участю: прокурора Головашкін В. А.
потерпілого ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
законного представника ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу про обвинувачення:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя с. Лани Галицького району, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який має середню освіту, несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця с.Лани Галицького району, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого у підприємця ОСОБА_8, який має середню освіту, жителя м. Івано - Франківська АДРЕСА_1, несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця та жителя с. Лани Галицького району, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який має середню освіту, несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України,
та
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця та жителя с. Лани Галицького району, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, студента Івано - Франкського економічного коледжу, несудимого, неповнолітній проживав у сім'ї з обома батьками, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, -
встановив:
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю групою осіб при таких обставинах:
8 січня 2006 року близько 24.00 години у с. Деліїв Галицького району, неподалік приміщення сільської ради зупинили потерпілих і грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виражалися у їхню адресу непристойними словами. При цьому ОСОБА_7 наніс удар потерпілому ОСОБА_1, від якого він впав, а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стали наносити ОСОБА_1 удари ногами по тулубу.
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_9 почали наносити удари потерпілому ОСОБА_11, який впав і ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжували наносити йому удари.
Також ОСОБА_6 підійшов до потерпілого ОСОБА_1 і наніс йому удар головою в обличчя, від якого ОСОБА_1 знову впав на землю.
В зв'язку з діями підсудних, потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження: закритий перелом кісток носа без зміщення уламків, синців в ділянках обличчя та лівої вушної раковини, які згідно з висновком судово - медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, свою винність у пред'явленому їм обвинуваченні визнали і підтвердили обставини вчиненого ними діяння, проте ОСОБА_6 заперечив факт нанесення потерпілому ОСОБА_1 удару голову в обличчя і ствердив, що наніс удар рукою. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 визнають частково, оскільки на досудовому слідстві вони частково в сумі по 300 гривень кожен відшкодували заподіяні потерпілому ОСОБА_1 збитки.
Підсудний ОСОБА_10 свою винність у вчиненому визнав частково і дав показання, що він ударів потерпілому ОСОБА_1 ударів не наносив, а хотів його підняти, але він послизнувся і впав. Потерпілому ОСОБА_11 він наніс один удар. Під час досудового слідства він не читав записані слідчим у протоколі показання. Цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 не визнає.
Крім визнання вини підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 і , незважаючи на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_10, їх винність у вчиненому доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_1 та свідків в судовому засіданні, дослідженими як письмовий доказ показаннями потерпілого ОСОБА_11, дані ним на досудовому слідстві; оголошеними в судовому засіданні відповідно до ст. 301 п. 1 КПК України показаннями підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10; висновком експертизи, протоколами очних ставок та відтворення обстановки і обставин події.
Так потерпілий ОСОБА_1 дав показання, що 8 січня 2006 року він разом з ОСОБА_11 йшли до його (ОСОБА_11) брата. В с. Деліїв Галицького району вони зустріли підсудних, які сказали, що рік тому їх побили хлопці із с. Водники Галицького району. При цьому ОСОБА_7 наніс йому удар рукою в обличчя, від якого він впав. А ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 наносили йому удари ногами по тулубу. Через деякий час вказані особи пішли до ОСОБА_11, а він піднявся із землі, проте ОСОБА_6 несподівано наніс йому удар головою в ніс. Діями підсудних йому були заподіяні тілесні ушкодження і зокрема переломи носа та ребра. Підсудні частково в сумі по 300 гривень кожен, крім ОСОБА_10, відшкодували заподіяні йому збитки, проте йому не відшкодовано заподіяну моральну шкоду. Просить задовольнити його позовні вимоги, виходячи із мотивів, доводів та у розмірі, викладених у позовній заяві.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_12 8 січня 2006 року близько 24.00 години він повертався з дискотеки із с. Деліїв Галицького району і біля приміщення сільської ради побачив потерпілого ОСОБА_1, на обличчі якого була кров. Він провів ОСОБА_1 додому у с. Лани Галицького району. Бійки він не бачив.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_13 8 січня 2006 року він перебував на дискотеці у с. Деліїв Галицького району і коли він йшов у с. Лани Галицького району, почув позаду себе крики. Повернувшись, він побачив, що підсудні били потерпілого ОСОБА_1.
Місцем вчинення злочину є площадка перед сільською радою у с. Деліїві Галицького району, про що свідчить протокол огляду місця події від 16 січня 2006 року (а. с. 7-8).
Згідно з оголошеними в судовому засіданні у відповідності до ст. 306 ч. 1 п. 2 КПК України показань свідка ОСОБА_14, даними ним на досудовому слідстві, 8 січня 2006 року близько 24.00 години, коли він повертався із дискотеки у с. Деліїв Галицького району, неподалік приміщення сільської ради побачив підсудних. До них підійшов ОСОБА_12 і через кілька хвилин повернувся із ОСОБА_1, з яким згодом пішов у напрямку с. Лани Галицького району. Він в свою чергу залишився чекати ОСОБА_12 і розмовляв з підсудними, від яких дізнався, що вони побили ОСОБА_1 (а. с. 20).
В досліджених в судовому засіданні як письмовий доказ показань на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_11, 8 січня 2006 року він разом із потерпілим ОСОБА_1 йшли в гості у с. Деріїв Галицького району до його (ОСОБА_11) родичів. Близько 23 години 30 хвилин, коли вони проходили повз приміщення сільської ради, де стояли шість незнайомців, один із хлопців сказав щоб вони зупинилися і підійшли ближче. Дізнавшись, що вони жителі с. Водники Галицького району, підсудний ОСОБА_7 сказав, що його колись побили хлопці із с. Водники і одразу ж підсудні почали бити ОСОБА_1. Через деякий час йому почали наносити удари в обличчя підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10, від яких він впав, проте вони продовжували наносити йому удари. їхні дії припинив підсудний ОСОБА_6, який відвів його в бік магазину і сказав щоб він втікав (а. с. 41).
Під час очних ставок підсудні, а також потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_13 підтвердили дані ними показання на досудовому слідстві, про що свідчать протоколи очних ставок від 20 лютого та 10 березня 2006 року (а. с. 47 - 49, 58 - 59), які крім цього стверджують обставини вчинення інкримінованих підсудним дій.
Також підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в зв'язку із оголошенням в судовому засіданні відповідно до ст. 301 п.1 КПК України їх показань на досудовому слідстві підтвердили правдивість та достовірність викладу цих показань у протоколах допиту (а. с. 91, 103).
Відповідно до висновку судово - медичної експертизи НОМЕР_1 у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: закритий перелом кісток носа без зміщення уламків, синці в ділянках обличчя та лівої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а. с. 109).
За наведених у вироку обставин справи та доказів, в їх сукупності, суд вважає, Що дії підсудних слід кваліфікувати за ст. 296 ч. 2 КК України, оскільки вони групою осіб вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю і вина їх в судовому засіданні доведена повністю.
Суд вважає, що показання підсудного ОСОБА_10, що він не наносив ударів потерпілому ОСОБА_1 є неправдивими, оскільки підсудний ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердили факт нанесення ударів ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_1. Крім цього показання підсудного ОСОБА_10 спростовуються протоколами очних ставок, дослідженими в судовому засіданні показаннями на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_11, оголошеними показаннями свідка ОСОБА_15.
В ході проведення судово - медичних експертиз не підтверджено наявність у потерпілого ОСОБА_1 перелому ребра, в зв'язку з цим судом не враховуються показання потерпілого про наявність у нього вказаного тілесного ушкодження.
Призначаючи підсудним покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, пом'якшуючими покарання обставинами суд визнає щире каяття підсудних у вчиненому, думку потерпілого ОСОБА_1 щодо покарання підсудних, часткове відшкодування підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, завданого збитку. Крім цього обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_10 суд визнає вчинення злочину неповнолітнім.
Як особи підсудні за місцем проживання характеризуються позитивно. За таких обставин суд приходить до висновку, що підсудним слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі і в межах санкції ст. 296 ч. 2 КК України.
З врахуванням тяжкості вчиненого злочину та обставин його вчинення, осіб винних, поведінки до вчинення злочину, характеристик, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудних без відбування покарання, а тому їх на підставі ст. 75 КК України, а ОСОБА_10 на підставі ст. ст. 75, 104 КК України слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Суд враховує доводи потерпілого ОСОБА_1 щодо заподіяння йому моральної шкоди, оскільки він терпів фізичний біль, перебував на стаціонарному лікуванні, що обмежило можливість продовження звичного для нього способу життя. Разом з тим з врахування характеру тілесних ушкоджень, ступеня їх тяжкості та істотності вимушених змін у звичному способі життя, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Довідка Галицької центральної районної лікарні №34 підтверджує понесені лікуванню установою витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 781 гривня 85 коп., тому позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення і з підсудних слід стягнути вказану суму в солідарному порядку на користь Галицької центральної районної лікарні (а. с. 115).
Потерпілим ОСОБА_1 понесені витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 500 гривень, що стверджується квитанцією НОМЕР_2. Вказані витрати слід стягнути із підсудних в рівних частинах.
Запобіжний захід підсудним до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч2 КК України і призначити їм покарання:
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - у вигляді позбавлення волі на строк два роки кожному;
- ОСОБА_10 - у вигляді позбавлення волі на строк один рік шість
місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
На підставі ст. ст. 75, 104 К України ОСОБА_10 звільнити від відбування призначеного з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів
кримінально - виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця
проживання.
Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в користь ОСОБА_1 по 600 гривень моральної шкоди з кожного.
Цивільний позов прокурора Галицького району задовольнити. Стягнути із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в користь Галицької центральної районної лікарні 781 гривню 85 коп. витрат на лікування потерпілого від злочину.
Стягнути із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в користь ОСОБА_1 по 125 гривень витрат на оплату наданої адвокатом правової допомоги з кожного.
Запобіжний захід засудженим до набранням вироком законної сили залишити попередньо обраний - підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти діб з часу проголошення вироку через Галицький районний суд.
Головуючий: