Справа № 127/26610/15-ц

Провадження № 2/127/245/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Позов мотивовано тим, що 27.02.2013року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого у них народився спільний син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Проте, з ініціативи Відповідача з 19 жовтня 2014 року сторони не проживають разом, а 03.11.2015 року за позовом ОСОБА_2 Вінницьким міським судом Вінницької області шлюб було розірвано. Однак, не дивлячись на зазначені обставини, за весь час фактичного окремого

проживання і до теперішнього часу позивач справно та систематично сплачує аліменти визначені за позовом відповідача, а також допомагаю всім можливим: лікуванням та придбанням ліків,одежі, продуктів харчування, іграшок, засобів гігієни, взуття та взагалі грошовими коштами. Також, після початку окремого проживання із Відповідачем та своїм сином, остання всіляко обмежувала моє спілкування із дитиною, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яка в свою чергу ініціювала розгляд даного питання на комісії, що мало результатом постановлення виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення №2650 від 27.11.2014 року, яким було встановлено час спілкування позивача із сином. Відповідно до даного рішення протягом робочого тижня позивач мав право на спілкування з дитиною за погодженням з відповідачем та щосуботи і щонеділі з 13.00год. до 14.00год. Однак, здебільшого ця умова не виконувалась, адже відповідач не впускала позивача до квартири, не виходила до двору, не випускала дитини до позивача. Після досягнення дитини однорічного віку відповідач подала позовну заяву на розлучення і ще більше обмежила спілкування із дитиною, перешкоджаючи побаченням, залучаючи до цього сторонніх осіб. Позивач намагався урегулювати це питання з відповідачем мирним шляхом, неодноразово звертався до неї та просив не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною, адже вони мають хлопчика, для якого спілкування з батьком так само важливо як із матір'ю. Не досягнувши з Відповідачем згоди щодо побачень та спілкування з дитиною, позивач знову змушений був повторно звернутися до Служби у справах дітей. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради 20.10.2015 р. були запрошені сторони по справі, їх заслухали і комісія вирішила збільшити кількість часу та визначила дні зустрічі з малолітньою дитиною - щовівторка та щочетверга з 13.00 год. до 14.00 год., і щосуботи та щонеділі з 12.00 год. до 14.00 год. Відповідач навіть і не подумала виконувати рекомендації визначені в рішенні зазначеної комісії, а навпаки повністю ізолювала дитину від позивача, на зустрічі не з'являється, на телефонні дзвінки не відповідає, про свої дії щодо дитини та стан здоров'я не повідомляє, всіляко ігнорує та продовжує ігнорувати прохання позивача щодо спілкування з дитиною. На сьогодні життєвим обов'язком позивача є догляд за здоров'ям сина, позивач має можливість звернутися до лікарів, оплатити лікування, зробити все, що від нього залежить і в його силах. Але, усі спроби дізнатись, що відбувається, зустрітися, допомогти, чи хоча б зідзвонитися, ігноруються та обмежуються відповідачем. Також у дитини є проблеми з органами зору, які тривають довгий період, але завершити лікування відповідач не дозволяє і сама цього не робить. На думку позивача, така поведінка створює загрозу здоров'ю дитини і її життю. Весь цей час позивач намагається налагодити нормальний зв'язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей, забезпечувати всім необхідним для нормального розвитку, забезпечувати належний стан здоров'я. Права позивача як батька сьогодні є порушеними. Вважає, що такі дії відповідача свідчать про умисне порушення моїх прав щодо спілкування з дитиною участі в вихованні сина у його розвитку, порушення інтересів дитини, яка також потребує спілкування з батьком, потребує його піклування та участі в його житті, а також норм чинного Сімейного законодавства, які охороняють та забезпечують позивачу ці права. Просить зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та надавати йому можливість систематичних побачень із сином в наступному порядку: щовівторка та щочетверга з 13.00 год. до 16.00 год., без присутності матері; щосуботи та щонеділі з 12.00 год. до 17.00 год. з можливістю забирати дитину до себе додому. Зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкоди для забезпечення спостереження та наглядом за станом здоров'я дитини, безперешкодного звернення до лікарні та заздалегідь попереджати позивача про планові і непланові потреби у зверненнях. Встановити день тижня для здійснення періодичного обстеження та підтримки стану здоров'я дитини - щосереди.

03.02.2016року позивач та його представник надали суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просили зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та надавати позивачу можливість систематичних побачень із сином в наступному порядку: щовівторка та щочетверга з 13.00год. до 16.00год. без присутності матері; щосуботи та щонеділі з 12.00год. до 17.00год. з можливістю забирати дитину до себе додому. Зобов'язати відповідача не чинити позивачеві перешкоджати щодо належного нагляду за здоровим розвитком дитини шляхом негайного повідомлення позивача про: стан здоров'я у разі захворювання дитини; потреби у лікуванні дитини; перебігу лікування дитини; необхідності відвідування лікарів (лікарні). Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 5487,20грн., з яких: 5000грн. - витрати на правову допомогу, 487,20грн. - судовий збір.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити.

Відповідач та її представник позов не визнали, просили залишити дні та години визначені службою у справах дітей.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала винесене виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення про визначення порядку участі у вихованні дитини.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.02.2013 року (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).

Відповідно до виконавчих листів виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 05.12.2014 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання в розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., трирічного віку, починаючи стягнення з 29.10.2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.10.2014 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.39,40).

Згідно листа Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції №19849/08-35 від 15.12.2015 року з ОСОБА_1 аліменти утримуються в повному обсязі протягом 2015 року утримано аліментів на загальну суму 13 691,35грн. (а.с.63).

Згідно із ст.ст.11, 15 ЗУ «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Частиною 1 ст. 150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях - повазі до інших людей, любові до членів своєї сім`ї, родини. Брак любові у дитячі роки - це духовний дисбаланс на усе життя.

Згідно зі ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Згідност. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

При наявності спору чи таких стосунків між батьками, що не уможливлюють укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, в порядку ст. 158 СК України за заявою матері або батька дитини орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно ст. 159 СК України якщо той, хто з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо у спілкуванні з дитиною та у ї вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У разі ухиляння від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Вінницької міської ради із заявою щодо прийняття мір до його дружини, яка чинить перешкоди у догляді за здоров'ям та лікуванням малолітнього сина і виконання рішення служби опіки та виховання Вінницької міської ради щодо його участі у вихованні та спілкуванні.

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2461 від29.10.2015 року внесено зміни до п. 1 рішення виконавчого комітету від 27.11.2014 року №2650 «Про визначення порядку участі у вихованні малолітніх дітей». Зокрема пункт 1 викладено у новій редакції: «встановити ОСОБА_1 такий порядок участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.: щовівторка, щочетверга з 13.00год. до 14.00год. та щосуботи, щонеділі з 12.00год. до 14.00 год. Зобов'язати батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини» (а.с.9).

Службу у справах дітей Вінницької міської ради позивачем ОСОБА_1 неодноразово було повідомлено про невиконання відповідачем ОСОБА_2 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, що підтверджується заявами від 02.11.2015 року, 03.11.2015 року, 16.11.2015 року(а.с.35,36,38).

Крім того, позивач звертався 03.10.2015 року і до ВМВ УМВС України у Вінницькій області з приводу прийняття мір до ОСОБА_2, яка чинить перешкоди в побаченнях з малолітнім сином, на що отримав відповідь на звернення (а.с.34).

Згідно листа Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради №Б-16-105714/01-16 від 01.12.2015 року 16.07.2015 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 переніс гострий дакріоцистит лівого ока, проведено зондування сльозино - носового каналу лівого ока. Дитина щеплена відповідного віку. В жовтні 2015 року у хлопчика діагностовано дисплазію кульшових суглобів. На даний час знаходиться в шинах під постійним спостереженням ортопеда (а.с.66).

Відповідно до відповіді №04/1329 від 12.11.2015 року, на звернення ОСОБА_1 від 03.11.2015 року, дитяча клінічна лікарня Вінницької області повідомила, що при повторному зверненні у ВОДКЛ 28.10.2015 року ОСОБА_4 було проведено рентген обстеження кульшових суглобів та накладено шину на кільшові суглоби (а.с.68).

В судовому засіданні 03.02.2016 року ОСОБА_2 було повідомлено, що шину на кільшові суглоби дитині на даний час знято.

Статтею 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Із системного тлумачення вказаних статей Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., ст. ст. 7, 141, 159СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватись передусім інтереси дитини.

Саме про це свідчить і практика Європейського суду з прав людини, зокрема дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними права батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України») та правові позиції Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справи від 25.03.2015р., від 04.02.2015р.); Верховного Суду України ( справа № 6-1598/цс15).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що не чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною, оскільки надає дитину позивачу дні визначені рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №2461 від 29.10.2015 року.

Однак, дане твердження відповідача спростовується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судовому засіданні підтвердили факт не надання ОСОБА_2 дитини позивачу.

З огляду на викладені обставини, враховуючи інтереси дитини та обох батьків, приймаючи до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково і визначити спосіб участі батька у вихованні дитини таким чином: що вівторка та що четверга з 13.00год. до 15.00год., без присутності матері; що суботи та що неділі з 12.00год. до 14.00год., без присутності матері. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною - сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди щодо належного нагляду за здоровим розвитком дитини, шляхом негайного повідомлення ОСОБА_1 про: стан здоров'я у разі захворювання дитини; потреби у лікуванні дитини; перебігу лікування дитини; необхідності відвідування лікарів (лікарні).

В задоволенні позовних вимог про надання можливості в систематичних побачень щовівторка та щочетверга з 15.00год. до 16.00год. та щосуботи та щонеділі з 14.00год. до 17.00год. з можливістю забирати дитину до себе додому слід відмовити.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Визначаючись з розміром витрат на правову допомогу, суд враховує, що позивач скористався правовою допомогою, про що свідчить договір від 17.11.2015року (а.с.21) та сплатив за його послуги 5000грн., що підтверджується квитанціями №55/15 від 23.11.2015року, №61/15 від 18.12.2015року, №54/15 від 17.11.2015року. Однак, суд враховує, що відповідач знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною і крім аліментів, які сплачує позивач на утримання відповідача та дитини та соціальної допомоги, іншого доходу у відповідача не має, а тому вважає за необхідне витрати на правову допомогу зменшити до 4000грн. Крім того, суд вважає що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів щодо часу затраченого на виконання послуг.

Згідно ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги задовольняються судом частково, то судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно задоволенню позовних вимог, а тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2243,60грн., з яких: 243,60грн. судовий збір, 2000 грн. - витрати на правову допомогу.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 19, 141, 150, 151, 153, 157, 158, 159 СК України ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та надавати ОСОБА_1 можливість систематичних побачень із сином, в наступному порядку:

-що вівторка та що четверга з 13.00год. до 15.00год., без присутності матері;

-що суботи та що неділі з 12.00год. до 14.00год., без присутності матері.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди щодо належного нагляду за здоровим розвитком дитини, шляхом негайного повідомлення ОСОБА_1 про: стан здоров'я у разі захворювання дитини; потреби у лікуванні дитини; перебігу лікування дитини; необхідності відвідування лікарів (лікарні).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2243,60грн., з яких: 243,60грн. судовий збір, 2000 грн. - витрати на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: