328/288/16-ц

10.02.2016

2/328/170/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гончарова В.М., при секретарі судового засідання Галигіній Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Токмацького районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацької міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, яким просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 3/40 частини житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Вокзальна, 52, які належали ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 30.07.1980 року Токмацькою державною нотаріальною конторою, реєстровий №2429.

Позов обґрунтовує наступним.

18.06.2003 року позивач отримала у власність 5/20 частин житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Вокзальна, 52.

25.11.2003 року вона зареєструвала місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, і до теперішнього часу постійно проживає у зазначеному житловому будинку.

Відповідно до технічного паспорту на жилий будинок індивідуального жилищного фонду №1450029, його загальна площа становить 80 кв.м.

Площа частин житлового будинку, які вона набула у власність за договором купівлі-продажу від 18.06.2003 року, становить 20 кв.м. (80:20*5).

В той же час, з 25.11.2003 року позивач проживала у квартирі №2 житлового будинку, площа якої, відповідно до технічного паспорту, становить 29,4 кв.м. Надлишок площі квартири становить 9,4 кв.м.

У іншій частині житлового будинку (згідно технічного паспорту – квартири №№1, 3) постійно проживав інший співвласник житлового будинку – ОСОБА_3, який мав у власності 27/40 частин вищезазначеного будинку. Площа частин житлового будинку, які перебували у власності ОСОБА_3, становить 54 кв.м. (80:40*27), але фактична площа частини житлового будинку, в якій він проживав, згідно з даними технічного паспорту, становлять 50,6 кв.м.

16.12.2015 року позивач отримала у власність в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, померлого 29.07.2007 року, 27/40 частин вищезазначеного будинку.

Зазначені частини житлового будинку спадкодавець отримав у власність на підставі договору дарування від 14.04.1972 року реєстровий №909, свідоцтва про право на спадщину від 08.08.1980 року реєстровий №2587, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14.03.2006 року в справі №2-1918/2006.

Таким чином, на теперішній час позивач є власником 37/40 частин житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Вокзальна, 52.

Відповідно до технічного паспорту та інформаційної довідки, власником 3/40 частин вище зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.07.1980 року реєстровий №2429 був ОСОБА_2. Площа частин житлового будинку, які перебували у власності ОСОБА_2, становить 6 кв.м. (80:40*3). Спірні частини житлового будинку входять до складу квартири №2, в якій постійно проживає позивач, що підтверджується технічним паспортом.

ОСОБА_2 ніколи не проживав в зазначеному житловому будинку, що підтверджується домовими книгами.

ОСОБА_2 помер 24.03.1994 року.

Після смерті ОСОБА_2 ніхто з його спадкоємців спірні частини житлового будинку не успадкував, відумерлою спадщина судом не визнавалась.

Таким чином, відповідно до ст.335 ЦК України, після смерті ОСОБА_2 спірні частини житлового будинку не мають власника, адже, відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність ОСОБА_2 припинена у момент його смерті.

Вважає, що на підставі ст.328, ч.1 ст.344, ч.1 ст.398, ч.3 ст.397 ЦК України, вона набула право власності на 3/40 частин житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Вокзальна, 52, які належали ОСОБА_2, за наступних обставин.

З 25.11.2003 року позивач добросовісно заволоділа та володіє спірними частинами житлового будинку, адже вони входять до складу квартири, власником більшої частини якої є вона, в якій вона постійно проживає, у них відсутній власник, адже після смерті попереднього власника – ОСОБА_2 ніхто з його спадкоємців спірні частини житлового будинку не успадкував, відумерлою спадщина судом не визнавалась. Крім цього, з часу набуття у власність 5/20 частин житлового будинку та початку проживання у квартирі №2 їй не було відомо, що частина квартири належить іншому власнику, адже ніколи не займалась підрахунком загальної площі житлового будинку та її розподілу між квартирами, а тому не знала та не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на частину квартири №2, бо вважала, що квартира належить їй повністю.

Вона не приховує факту володіння спірними частинами квартири №2, які належали ОСОБА_2, адже з 25.11.2003 року вона постійно проживаю в зазначеній квартирі, сплачує всі житлово-комунальні послуги, утримує житло.

Позивач постійно проживає в житловому будинку з 25.11.2003 року (дати початку проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2) і до теперішнього часу, а тому безперервно володіє спірними частинами житлового будинку понад 12 років.

Позивач в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечення на позов не надала.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила наступне. Вона проживає по-сусідству з позивачем. Позивач проживає в будинку з 1993 року. Вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3, який був співвласником будинку. Після смерті ОСОБА_3 вона стала одноосібним власником будинку. Їй відомий ОСОБА_2 Він був чоловіком матері ОСОБА_3 Після її смерті у 1980 році в будинку він не проживав. ОСОБА_2 помер.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив наступне. Він проживає по-сусідству з позивачем. Позивач проживала з ОСОБА_3 у зазначеному будинку у цивільному шлюбі понад 20 років. Перед своєю смертю ОСОБА_3 оформив заповіт на позивача. ОСОБА_2 він не знає.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.06.2003 року позивач отримала у власність 5/20 частин житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Вокзальна, 52, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.06.2003 року №1914, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.07.2003 №1020602, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 215.01.2016 №51999164 (далі – інформаційною довідкою).

25.11.2003 року вона зареєструвала місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, і до теперішнього часу постійно проживає у зазначеному житловому будинку, що підтверджується домовою книгою та паспортом №СА959414 від 25.02.1999 року.

Відповідно до технічного паспорту на жилий будинок індивідуального жилищного фонду №1450029 (далі - технічного паспорту), його загальна площа становить 80 кв.м.

Площа частин житлового будинку, які вона набула у власність за договором купівлі-продажу від 18.06.2003 року, становить 20 кв.м. (80:20*5).

В той же час, з 25.11.2003 року позивач проживала у квартирі №2 житлового будинку, площа якої, відповідно до технічного паспорту, становить 29,4 кв.м. Надлишок площі квартири становить 9,4 кв.м.

У іншій частині житлового будинку (згідно технічного паспорту – квартири №№1, 3) постійно проживав інший співвласник житлового будинку – ОСОБА_3, який мав у власності 27/40 частин вищезазначеного будинку, що підтверджується технічним паспортом, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.12.2015 року №1890 витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.12.2015 №49976738, інформаційною довідкою. Площа частин житлового будинку, які перебували у власності ОСОБА_3, становить 54 кв.м. (80:40*27), але фактична площа частини житлового будинку, в якій він проживав, згідно з даними технічного паспорту, становлять 50,6 кв.м.

16.12.2015 року позивач отримала у власність в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, померлого 29.07.2007 року, 27/40 частин вищезазначеного будинку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.12.2015 року №1890, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.12.2015 №49976738, інформаційною довідкою.

Зазначені частини житлового будинку спадкодавець отримав у власність на підставі договору дарування від 14.04.1972 року реєстровий №909, свідоцтва про право на спадщину від 08.08.1980 року реєстровий №2587, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14.03.2006 року в справі №2-1918/2006, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.12.2015 року реєстровий №1890, інформаційною довідкою.

Таким чином, на теперішній час позивач є власником 37/40 частин житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Вокзальна, 52.

Відповідно до технічного паспорту та інформаційної довідки, власником 3/40 частин вище зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.07.1980 року реєстровий №2429 був ОСОБА_2. Площа частин житлового будинку, які перебували у власності ОСОБА_2, становить 6 кв.м. (80:40*3). Спірні частини житлового будинку входять до складу квартири №2, в якій постійно проживає позивач, що підтверджується технічним паспортом.

ОСОБА_2 проживав в зазначеному житловому будинку до 1980 року - часу смерті своєї дружини, яка була матір'ю ОСОБА_3., що підтверджується поясненням свідка ОСОБА_4

ОСОБА_2 помер 24.03.1994 року, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 04.02.2016 №00016279866.

Після смерті ОСОБА_2 ніхто з його спадкоємців спірні частини житлового будинку не успадкував, відумерлою спадщина судом не визнавалась, що підтверджується інформаційною довідкою.

З 25.11.2003 року позивач безперервно проживає в квартирі №2 житлового будинку, до складу якої входять і спірні частини, не приховує факту володіння спірними частинами, сплачує всі житлово-комунальні послуги, утримує житло, що підтверджується реєстраційними даними в її паспорті, домовою книгою, квитанціями про сплату комунальних послуг, поясненнями свідків.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ч.1 ст.344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

П.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

– володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

– володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

– володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Зокрема, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Зазначена правова позиція викладена у п.6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28.01.2013 №24-150/0/4-13.

Визначення поняття добросовісності особи має враховуватися в тлумаченні ст.344 ЦК України. Особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння майном вона мала всі підстави вважати, що законний власник у майна відсутній, або якщо власник у майна є, то він втратив інтерес до цього майна. Добросовісність володільця такого майна у даному випадку обумовлена відсутністю або власника взагалі, або будь-яких претензій з боку попереднього його володільця. Отже, в основу поняття добросовісності володільця покладені, по-перше, правомірність дій володільця майна, по-друге, мовчання і бездіяльність попереднього власника протягом усього строку набувальної давності.

З 25.11.2003 року позивач добросовісно заволоділа та володіє спірними частинами житлового будинку, адже вони входять до складу квартири, власником більшої частини якої є вона, в якій вона постійно проживає, у них відсутній власник, адже після смерті попереднього власника – ОСОБА_2 ніхто з його спадкоємців спірні частини житлового будинку не успадкував, відумерлою спадщина судом не визнавалась.

Наступною умовою, встановленою законодавцем для набуття права власності на підставі ст.344 ЦК України, є відкритість володіння. Особа повинна володіти майном відкрито, не приховуючи факт володіння, і довести цю обставину. Чинним законодавством не передбачено обов'язку володільця демонструвати факт свого володіння майном у певних формах або таким чином, щоб зробити його наявним для оточуючих. Водночас, особа зобов'язана не приховувати факт володіння, адже оточуючі повинні мати можливість розпізнати володіння та дійти висновку щодо володіння майном саме певною особою. Приховування володіння є порушенням вимоги відкритості, а отже, недотриманням володільцем умов, за яких він може одержати право власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК.

Позивач відкрито, не приховуючи факту володіння, володіє спірними частинами квартири №2, які належали ОСОБА_2, адже з 25.11.2003 року вона постійно проживає в зазначеній квартирі, сплачує всі житлово-комунальні послуги, утримує житло.

Для набуття права власності за набувальною давністю володіння також має бути безперервним. Виходячи з буквального тлумачення положень ст.344 ЦК України для виникнення права власності за набувальною давністю суду мають бути надані докази володіння за кожний із 365 днів протягом десяти (ч.1 ст.344 ЦК) років. Очевидно, що надання подібного роду доказів є об'єктивно утрудненим або взагалі неможливим і до того ж процесуально недоцільним. У даному випадку судова практика повинна застосовувати презумпцію такого змісту: якщо теперішній володілець речі доведе, що володів нею у будь-які попередні моменти (навіть момент), то він повинен вважатися таким, що володів річчю також і в період часу між цим початковим моментом до моменту (дня) пред'явлення до суду відповідних вимог. Тобто, якщо особа володіла майном на початку строку та наприкінці строку, резюмується, що вона володіла ним і протягом усього строку, якщо у справі не буде надано доказів протилежного.

Позивач постійно проживає в житловому будинку з 25.11.2003 року і до теперішнього часу, а тому безперервно володіє спірними частинами житлового будинку понад 12 років.

Суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини добросовісного заволодіння позивачем чужим майном, відкрите, безперервне володіння нею спірним нерухомим майном протягом десяти років, а тому необхідно визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Токмацької міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 3/40 частини житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Вокзальна, 52, які належали ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 30.07.1980 року Токмацькою державною нотаріальною конторою, реєстровий №2429.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: