АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 2025/6502/2012 Головуючий суддя І інстанції Дегтярчук М.О.

Провадження № 22-ц/790/4730/13 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: сімейні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Котелевець A.B.,

ОСОБА_1,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

21 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на 1/2 частку трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт.Панютино, вул.Комінтерну, 6.22, кв.53. судові витрати покласти на відповідача.

Свій позов обгрунтовувала тим, що 25.11.1989 року між нею та відповідачем був укладений шлюб.

Рішенням Лозівського районного суду Харківської області від 26 липня 2012 року шлюб між ними було розірвано.

За період шлюбу сторонами спільно було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Однак, відповідач добровільно ділити вказану квартиру не бажає.

Після розірвання шлюбу відповідач перешкоджає їй користуватися квартирою, не можливості їй проживати за місцем реєстрації.

22 січня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив виділити ОСОБА_4: меблеву стінку «Фараон» вартістю 4500 грн; телевізор «Samsung» - 1000 грн.; холодильник « Атлант» - 2000 грн; газово-варильну поверхню «Zanussi» - 1500 грн; незалежну електричну духову шафу «Zanussi» - 2000 грн.; комп’ютер - 2000 грн.; килим - 1000 грн.; пральну машину автомат «Bosch» - 1500 грн.; дві люстри - 200 грн.; диван «Молодіжний» - 2000 грн.; цифрову відеокамеру „Panasonic” - 2000 грн.; настінний газовий двоконтурний котел «BONGIONNI» - 4500 грн.; опалювані радіатори у кількості 4шт. - 3200 грн.; опалюваний радіатор для ванної кімнати - 500 грн.: комплектуючі пристрої для монтування системи опалення - 1000 грн.; стіл різної роботи - 3500 грн.; тумбу під телевізор - 2000 грн.; обручку золоту - 1020 грн.; обручку золоту - 397 грн.; обручку золоту - 631 грн.; обручку золоту - 484 грн.; перстень золотий - 558 грн.: сережки золоті - 359 грн.; ланцюжок золотий - 3105 грн.; браслет золотий - 1145 грн.; обручку золоту - 200 грн.; виріб з золота «Підвіска» - 499 грн.; а трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 залишити йому.

При цьому він посилався на те, що ним в інтересах їх сім'ї були укладені кредитні договори з ПАТ КБ „Надра” та ПАТ „ОСОБА_5 Аваль”, а тому весь тягар щодо виконання зобов’язань за вказаним договорами покладено на нього.

Крім цього, їх з ОСОБА_4 син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з ним, що підтверджується рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 липня 2012 року.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 травня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Поділено майно ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: Харківська область, смт.Панютине, м.Лозова, вул.Комінтерну, буд.22, кв.53, право власності на 1/2 частку трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно техйічного паспорту виданого 21.11.1995 року Лозівським бюро технічної інвентаризації.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає за адресою: Харківська область, смт.Панютине, м.Лозова, вул.Комінтерну, буд.22, кв.53 на користь ОСОБА_4 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1405.64 грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі та задовольнити його зустрічний позов. Вважає рішення таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Приймаючи рішення про визнання права власності на 1/ 2 частину спірної квартири за ОСОБА_4 районний суд виходив із того, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, набута за договором купівлі - продажу у період знаходження сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому частки подружжя є рівними, по 1\ 2 частині кожному.

Судова колегія погоджується з такими висновками районного суду , оскільки вони відповідають вимогам ст. ст. 60, 69, 70 СК України і матеріалам справи.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить ідружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України обєктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту., а також заробітна плата, пенсія, стипендія, одержані одним із подружжя.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Тобто, законний режим рівності часток подружжя може бути змінений за домовленістю сторін і чоловік та дружина, розділяючи між собою спільне майно, мають право самі визначити як розмір частки, так і те конкретне майно, яке буде належати кожному із них.

Судом встановлено, що позивачка й відповідач перебували в зареєстрованому, шлюбі з 25. 11. 1989 року до 26 липня 2012 року.

У період шлюбу та спільного проживання ними придбано за договором купівлі -| продажу трикімнатну квартиру за адресою: Харківська області Лозівський район. АДРЕСА_3 ( а.с. 73, 9-13)

З урахуванням наведеного районний суд обґрунтовано визнав за позивачкою 1/2 частину спірного майна.

Також судова колегія погоджується з висновками районного суду у частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні його зустрічного позову.

Із уточнюючих позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що він просить все перелічене ним рухоме майно, зокрема, меблю, пральну машину, тощо, виділити ОСОБА_4, а право власності на квартиру залишити за ним. ( а.с. 62 - 64, 74)

Відповідно до роз'яснень., викладених у пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єкт»"" права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мгЦ-рть застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 С К України щодо обов'язкової згоди одно|р з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального так і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких якг доказів, які б спростовували висновки суду ОСОБА_2 не надав.

Разом із тим судова колегія не погоджується з висновком районного суду щодо вирішення питання про судовий збір, змінює рішення суду у цій частині і зменшує його з 1405, 64 грн. до 702 грн. 80 коп.

Із висновку про вартість майна вбачається, що величина вартості спірної квартири стає 140 560 грн. ( а.с. 9)

Вартість 1\ 2 її частини складає 70 280 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1 Закону України « Про судовий збір» від 08. 07. 2011 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 702 грн. 80 коп.

Отже на користь позивачки слід стягнути 702 грн. 80 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія. -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 травня 2013 року змінити.

Зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 1405, 64 грн. до 702 грн.80 коп.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Г оловуючий -

Судді: